Рішення № 104401814, 16.05.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23028/21

Провадження № 2/522/1587/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Семешиної Л.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 01.12.2021 року надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , за яким просили стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 28.08.2014 року у розмірі 21 271,95 грн.

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 01.12.2021 року. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Посилались на те, що відповідач був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується випискою по рахунку) та встановлено початковий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. При цьому позивач звертав увагу в тому числі на те, що власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п.1.1.1.50, Договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. На підставі п.1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним Договором.

АТ КБ "ПриватБанк" стверджував, що свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно з п.2.1.1.12.3. Проте, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.

Позивач вказує, що виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими. Згідно з п.2.1.1.12.7.2. Договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.6.1. Договору клієнт сплачує банку пеню в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відповідно до п.п.2.1.1.12.10. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

У редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п.2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 01.11.2021 має заборгованість - 28 704,55 грн., з яких: 21 271,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 21 271,95 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 7 432,60 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.

При цьому позивач звертає увагу на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.

На час подання позову відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг. З огляду на вказане, просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, яка становить 21 271,95 грн.

Матеріали позову суддя отримала 02.12.2021 року

До суду 13.01.2022 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 17.01.2022 року провадження по даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судовому засіданні на 07.02.2022 року.

Розгляд справи призначений на 07.02.2022 року був відкладений на 11.03.2022 року, у зв`язку з відсутністю доказів належного сповіщення сторін.

21.02.2022 року ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, в якій просив у задоволені позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу за Кредитним договором №б/н від 28.08.2014 року - відмовити в повному обсязі, провадження у справі закрити.

В обґрунтування відзиву зазначено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ним було укладено Кредитний договір №б/н від 28.08.2014 року, відповідно до якого він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 01.12.2021 року Банк звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з нього заборгованість в розмірі 28 704,55, з яких: тіло кредиту - 21 271,95 грн. та заборгованість за відсотками за прострочений кредит - 7 432,60 грн. Проте з зазначеними вимогами ОСОБА_1 не згоден та вважає їх необґрунтованими. Вважає, що, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за спірним Кредитним договором, а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості по процентам та комісією, а також нарахування пені, штрафів, неустойки. Зазначив, що заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому самим позивачем розрахунку, а тому матеріали справи не містять відомостей що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 28 704,55 грн. Вважає, що позивачем необґрунтовано нарахована неустойка у вигляді штрафів. Також зазначено, що позивачем не надано доказів того, що відповідна Картка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії Картки, що є істотними умовами договору. Також позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості. Також в відзиві зазначено, що Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановлену «Тарифами Банку», якої викладені на банківському сайті, але вважає, що роздруківка з сайту не може бути належним доказом.

У судове засідання призначене на 11.03.2022 року сторони не з`явилися, 10.03.2022 року представник АТ «КБ «ПриватБанк» на електронну адресу суду надав заяву про відкладення, розгляд справи відкладено на 29.04.2022 року.

28.04.2022 року представник АТ «КБ «ПриватБанк» надав суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

В обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 28.08.2014 року. При підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до карткового рахунку є пластикова Картка, яку він отримав. Сторонами при укладанні договору були обговорені усі істотні умови. Банком надано до суду виписку з карткового рахунку, з якої вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався грошима, отримував кошти, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку та всі операції за картковим рахунком. Вважає, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічна експертизу по справі не призналась. Вважає, що відповідач станом на 01.11.2021 року має заборгованість - 28 704,55 грн., з яких: 21 271,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 21 271,95 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 7 432,60 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Проте, в позові на свій розум позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21 271,95 грн. Також в відповіді на відзив зазначено, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про Умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором, тому вважає, що посилання відповідача на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування, є необґрунтованими.

У судове засідання призначене на 29.04.2022 року сторони не з`явилися, ОСОБА_1 надав суду заяву, в якій просив розгляд справи відкласти з метою ознайомлення з відповіддю на відзив. Розгляд справи відкладено на 10.05.2022 року.

У судове засідання призначене на 10.05.2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання позивача АТ «ПриватБанк» щодо розгляду справи за відсутністю його представника.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, 06.05.2022 року надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю, провадження у справі - закрити.

В обґрунтування заперечень зазначено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ним було укладено кредитний договір №б/н від 28.08.2014 року, за яким він отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на кароокий рахунок. 01.12.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості , з вимогами якого він не згоден.

По-перше, відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно інформації, викладеної у Витязі з Умов та Правил банківських послуг, Анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Тобто Умови та Правила надання банківських послуг є такою ж обов`язковою складовою договору про надання банківських послуг як і Довідка про умови кредитування. Проте вважає, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання ним Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, Довідкою про умови кредитування свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Вважає, що факт підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Довідки про умови кредитування, не свідчить про беззаперечне ознайомлення його з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

По-друге, документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформленні належним чином, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені відповідно, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Проте, позивачем не надано суду бухгалтерських документів, оформлених належним чином, відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому вважає, що відсутні підстави щодо стягнення розміру заборгованості, а також сум відсотків, зазначених позивачем у розрахунку.

По-третє, позивачем надано суду докази про порушення ним умов кредитного договору, яке полягає у несплаті щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів, в той же час за це порушення банком нараховано і пеню, і штраф, що є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення. Вважає, що неустойка у вигляді пені та штрафів фіксована частина та процентна складова одночасно стягненню не підлягає.

По-четверте, позивачем не надано підтверджень того, що Умови та Правила надання банківських послуг були додатком до підписаної ним Анкети-заяви. Крім того, Витяг з Тарифів обслуговуванні кредитної карти «Універсальна» не містить підпису позичальника, не датований як документ. Вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови ті Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, не є стандартною (типовою) формою, що встановлена до укладеного з ним кредитного договору, оскільки не підтверджують вказаних обставин.

По-п`яте, АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом у 2021 році, нарахувавши орієнтовно за період з дати порушення виконання зобов`язання до дати звернення з позовом до суду проценти, пеню та штрафи, проте на його думку сума до стягнення є досить значною.

По-шосте, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Проте, позивачем суду не надано доказів щодо збільшення строку позовної давності.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складення цього судового рішення є 16.05.2022 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 28.08.2014 року звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 28.08.2014 року (а.с.27).

При підписанні вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг.

Тобто, наданий позивачем доказ - підписана відповідачем Анкета-заява, яка підтверджує факт, що відповідач виявив бажання стати клієнтом банку та отримувати банківські послуги.

Проте така анкета-заява не містить відміток щодо виду картки, яку відповідач бажав відкрити на своє ім`я, щодо розміру відсоткової ставки, кредитного ліміту, та інші умови на які він погодився, а містять лише ідентифікуючі дані відповідної особи (ПІБ; дата народження; ІПН; серія, номер, дата видачі паспорту; місце проживання; номер телефону; дівоче прізвище матері).

Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що згідно підписаної відповідачем анкети-заяви від 28.08.2014 року, відповідачу встановлено кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.25).

Згідно наданої банком довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , відповідачу 28.08.2014 року по картковому рахунку № НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт 1,00 грн., та згодом 25.02.2015 року кредитний ліміт збільшився до 1 000,00 грн., 23.06.2015р., 06.10.2015р., 08.12.2016р., 31.01.2017р, 06.02.2017р, 05.03.2017р, у подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався та 05.03.2017 року був зменшений до 9 128,43 грн. та 21.01.2018р, зменшено ліміт до 0 грн. (а.с.25).

Звертаючись до суду з позовом, банк посилався на те, що позичальник належним чином умови кредитного договору від 28.08.2014 року, а відповідач не виконує та кредит не повертає, а тому просили стягнути кошти у судовому порядку.

На а.с.14-15 знаходяться розрахунки заборгованості за договором б/н від 28.08.2014 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 01.11.2021 року.

Згідно підсумку до розрахунку на а.с.15зв. клієнтом погашено заборгованості: - за простроченим тілом кредиту - 20,00 грн. ; - по пені - 12 252,82 грн.

Також визначено існуючу заборгованість: - за простроченим тілом кредиту: 21 271,95 грн.; - за відсотками, нарахованими на прострочений кредит - 7 432,60 грн.

Загальна заборгованість за наданим кредитом згідно розрахунку банку становить 28 704,55 грн.

До кредитного договору банк додав витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду" (а.с.19) та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.28-53).

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Отримавши кредитну картку, відповідач здійснював дії щодо проведення її активації і постійно користувався карткою, отримуючи від Банка кредитні кошти з власної ініціативи. Відповідач частково здійснював погашення заборгованості, що вбачається з виписки із банківського рахунку на ім`я відповідача, яка містить інформацію про рух по кредитній картці відповідача (баланс станом на дату укладання кредитного договору, надану суму кредиту, операції за кредитною карткою із визначенням дати проведення операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

У наданому Банком розрахунку вказується заборгованість станом на 01.11.2021 року в розмірі - 28 704,55 грн., з яких: 21 271,95 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 21 271,95 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 7 432,60 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії.

Проте позивач просить стягнути з відповідача за укладеним із ним кредитним договором суму заборгованості тільки за тілом кредиту у розмірі 21 271,95 грн.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст.1, 3 ЦК України, ст.ст.2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч.1 ст.1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору б/н від 28.08.2014 року ОСОБА_1 до суду не звертався.

Також, з наданого Банком розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та періодично здійснював його погашення. Доказів на спростування вказаного розрахунку ОСОБА_1 не надано.

Крім того, відповідачем не спростовано надані банком докази видачі та користування кредитними коштами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснював платежі, а також поповнював картку.

На відміну від кредитних договорів, за якими загальний розмір кредиту надається відразу (одноразово), в договорі про надання споживчого кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку (за яким позичальник має можливість використовувати ліміт частинами з правом подальшого використання вільного залишку ліміту, а у разі повного повернення коштів до закінчення строку кредитування - повторно отримати кредит (зняти кошти) або його частину в межах ліміту), - розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені, а тому сукупна сума всієї заборгованості за тілом кредиту може включати в себе заборгованість за частиною кредиту, строк сплати якої не закінчився (поточне тіло кредиту), та/або заборгованість за частиною кредиту, яка не була повернута в обумовлений термін (прострочене тіло кредиту).

Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримав (основний борг).

Прострочене тіло кредиту - це сума, яку позичальник не повернув позикодавцю в обумовлений строк.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.08.2014 року, посилався на Витяг з умов кредитування з використанням кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.

Проте позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с.27), остання не містить будь-яких даних про розмір процентів за користування кредитом, про наявність комісії за перерахування кредитних коштів на інші рахунки, комісії за зняття кредитних коштів у банкомата, щодо розміру пені та розміру штрафу. Зазначена анкета взагалі не містить інформації про те, яка саме карта видається відповідачу. Також в ній відсутня інформація про те, що обслуговування карти є платним.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідача було ознайомлено з витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та що він погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 28.08.2014 року, тобто відсутні докази того, що з відповідачем угоджені відсотки за користування кредитом та їх розмір, а також не надано доказів на підтвердження того, що відповідача повідомили про щомісячну комісію за обслуговування картки.

Також немає підтвердження того, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків та умови щодо конкретних розмірів та порядку їх нарахування.

Роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді зазначеної справи.

За таких обставин, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відчутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати стандартна (типова) форма, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин і не можна розцінюють як частину кредитного договору, укладеного між сторонами року шляхом підписання Анкети-заяви.

Вищевказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 03.07.2019р. у справі №342/180/17, від яких не було відступлено у постанові ВС від 06.05.2020р. 3у справі №358/384/19.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту, водночас позивачем не доведено, що заявлені до стягнення суми є саме простроченою заборгованістю за тілом кредиту. Згідно наданих розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку, списання нарахованих відсотків та інших платежів здійснювалося автоматично кредитодавцем шляхом збільшення тіла кредиту.

Тобто тіло кредиту змінювалось на розсуд банку, хоча згідно анкети-заяви, відповідач такі умови договору не погоджував, проставляючи свій підпис в анкеті-заяві 28.08.2014 року.

При цьому позивач в своєму позову просить стягнути тіло кредиту, розмір якого становить 21 271,95 грн. та в мотивувальній частині позову зазначає і про 7 432,60 грн. як заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, що не знаходить свого підтвердження матеріалами справи.

Судом була досліджена виписка рахунку ОСОБА_1 станом на 01.11.2021 року (а.с.16-24).

З виписки по банківському рахунку вбачається, що 28.08.2014р. відповідачу на карту було встановлено кредитний ліміт 1 грн, (а.с.20 зв.), 25.02.2015р. кредитний ліміт було збільшено на 1000 грн. та з 28.08.2014 року у відповідача виникла кредиторська заборгованість та після цієї дати баланс по його рахунку вже не був позитивним.

Позивач стверджує, що 21 271,95 грн. це є заборгованість за тілом кредиту, проте рух коштів на рахунку відповідача свідчить проте, що позивач регулярно збільшував заборгованість відповідача за тілом кредиту за рахунок нарахування процентів за користування кредитом, щомісячної комісії за обслуговування картки з квітня 2017р. , пені та відповідного списання.

Суд провів арифметичний розрахунок та встановив, що у період з 28.08.2014 року позивачем була збільшена заборгованість відповідача за кредитом на 42 934,12 грн. шляхом нарахування процентів та комісії, пені за рахунок кредитних коштів.

Так позивач самостійно включив до суми боргу 0,02грн.+0,06грн.+0,06грн.+0,07грн.+0,07 грн.+0,04грн.+30,4грн.+25,81грн.+20,99грн.+40,78грн.+66,20грн.+71,17грн.+65,22грн.+125,84грн.+ 131,42грн.+175,84грн.+175,25грн.+171,94грн.+180,68грн.+175,04грн.+23,64грн.+3338,69грн.+ 213,97грн.+401,07грн.+490,42грн.+291,19грн.+602,74грн.+635,30грн.+361,96грн.+393,42грн.+ 359,70грн.+20,00грн.+345,39грн.+20,00грн.+375,99грн.+20,00грн.+50,00грн.+731,08грн.+20,00грн+50грн.+755,53грн.+20,00грн.+50,00грн.+803,23грн.+20,00грн.+50,00грн.+772,93грн.+20,00грн.+ 847,70грн.+50,00грн.+20,00грн.+601,06грн.+20,00грн.+50,00грн.+432,32грн.+20,00грн.+50,00грн.+796,76грн.+20,00грн.+50,00грн.+603,93грн.+20,00грн.+10,00грн.+20,00грн.+50,00грн.+20,00грн.+ 100,00грн.+1008,37грн.+20,00грн.+100,00грн.+1042,65грн.+100,00грн.+1125,86грн.+100,00грн.+ 1208,83грн.+100,00грн.+1147,20грн.+100,00грн.+1274,41грн.+50,00грн.+1281,03грн.+100,00грн.+ 1275,96грн.+20,00грн.+50,00грн.+1353,09грн.+20,00грн.+10,00грн.+1220,18грн.+20,00грн.+100,00 грн.+1445,96грн.20,00грн.+100грн.+1507,40грн.+20,00грн.+100,00грн.+1673,81грн.+20,00грн.+ 100,00грн.+1743,50грн.++20,00грн.+1934,62грн.+100,00грн.+20,00грн.+2081,15грн.+100,00грн.+ 2165,10грн.=42 934,12 грн.

При цьому проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховано за період з 01.11.2021р. по 01.03.2022р. на загальну суму 7 432,60 грн., які позивач не просить стягнути та які позивач відрахував від загальної суми заборгованості по виписці (28704,55 -7432,60=21271,95 грн.

При цьому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21 271,95грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач збільшив «тіло» кредиту на 42 934,12 грн., то підстав для стягнення 21 271,95 грн. не має, оскільки відповідач ці кошти не витрачав, борг утворився за рахунок погашення позивачем процентів та комісії.

Суд вважає, що позивач безпідставно включив до суми заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту окрім сум витрачених ним коштів, ще й відсотки за користування кредитом та вирішив назвати це тілом кредиту.

Суд встановив, що кошти витрачені на власні потреби відповідач добровільно вніс на картку у повному обсязі, навіть з перебільшенням суми.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів").

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 цього закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримало вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів"про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі N 342/180/17.

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем не надано пояснення щодо нарахування заборгованості по процентам та комісією, а також нарахування пені, штрафів, неустойки, оскільки позов не містить вимог щодо стягнення суми заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, зазначена сума у розмірі 7 432,60 грн. міститься лише в розрахунку заборгованості (а.с.14-15). Також, суд не застосовує строк позовної давності, у зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні позову по суті.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України; суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.05.2022 року.

Суддя: Домусчі Л.В.