Рішення № 104397542, 20.05.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2022 року Справа № 160/3861/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту Криворізької районної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту Криворізької районної державної адміністрації, в якому позивач просить:

-визнати протиправною відмову Управління соціального захисту Криворізької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) одноразову компенсацію при настанні інвалідності ІІ групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням грошових сум, які були раніше отримані позивачем;

-зобов`язати Управління соціального захисту Криворізької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) одноразову компенсацію при настанні інвалідності ІІ групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням грошових сум, які були раніше отримані позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році і перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Криворізької райдержадміністрації з 09.12.2005 року. 09.02.2017 року позивачу було встановлено ІІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 04.08.2020 року є інвалідом ІІ групи по хворобі, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою і має право на відповідні пільги. Позивачем було подано до відповідача заяву на здійснення перерахунку одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв`язку зі зміною групи інвалідності. Згідно листа відповідача, відповідно до розпорядження управління був здійснений перерахунок одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, в зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов`язана із Чорнобильською катастрофою. Різниця компенсації згідно розрахунку склала 94,80 грн., яку було перераховано позивача. Позивач не погоджується із таким розрахунком, вказує, що йому має бути виплачена одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати з урахуванням раніше виплачених сум як інваліду ІІІ групи.

03.05.2022 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Управління соціального захисту заперечує проти позовних вимог позивача з наступних підстав. Фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України. У розділі 8 «Пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 статті 48 Закону №797 встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах, зокрема: (дію абзацу другого частини 1 статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсації і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом №489 від 19.12.2006) інвалідам ІІ групи 45 мінімальних заробітних плат. Компенсацію та допомога, передбачені цією статтею виплачуються в порядку та розмірах, установлених КМУ. Відповідно до постанови КМУ від 14.05.2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ», установлено такі розміри виплат, передбачених статтями 36 і 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особам з інвалідністю І групи 379,30 грн., ІІ групи 284,40 грн., ІІІ групи 189,60 грн. З 09.02.2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до заяви від 20.04.2017 року була нарахована одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 189,60 грн. та виплачена у квітні 2017 року. 04.08.2020 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності. Нове посвідчення було отримано 22.12.2020 року. Станом на 22.12.2020 року письмова заява від ОСОБА_1 на здійснення перерахунку одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв`язку зі зміною групи інвалідності, до Управління не надходила. Тільки 29.11.2021 року від позивача надійшла відповідна заява. Відповідно до розпорядження управління від 13.12.2021 року був здійснений перерахунок одноразової компенсації в сумі 94,80 грн. та виплачений позивачу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №496395 від 27.02.2017р., ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності з 09.02.2017 року.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.05.2019 року, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та є особою з інвалідністю і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Група інвалідності ІІІ (третя).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.10.2020 року, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи.

Листом від 22.12.2021 року №4/3820/0-2 Управління соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області розглянуто звернення №ПЛ-13526286 від 20.12.2021 року щодо здійснення перерахунку розміру одноразової компенсації ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та повідомило наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Криворізької райдержадміністрації, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії з 09 грудня 2005 року по теперішній час.

ОСОБА_1 користується пільгами, отримує компенсації та допомогу на оздоровлення. Компенсація та допомога виплачуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ.

Одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджету України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, за місцем фактичного проживання громадян.

Одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою КМУ від 15.05.2015 №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ»: особам з інвалідністю ІІ групи 284,40 грн.; особам з інвалідністю ІІІ групи 189,60 грн.

Відповідно до заяви від 20.04.2017 року одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІІ групи вперше, була виплачена ОСОБА_1 у сумі 189,60 грн. у квітні 2017 року.

04.08.2020 року ОСОБА_1 було встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

29.11.2021 року письмова заява від ОСОБА_1 на здійснення перерахунку одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв`язку зі зміною групи інвалідності була зареєстрована в управлінні за №478.

Відповідно до розпорядження управління від 13.12.2021 року був здійснений перерахунок одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, в зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а саме: потрібно сплатити за встановлення ІІ групи інвалідності 284,40 грн., виплачено в 2017 році 189,60 грн., різниця дорівнює 94,80 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 16.12.2021 році №5968 кошти в сумі 94,80 грн. були перераховані на особовий рахунок ОСОБА_1 у відділенні Ощадбанку.

Не погоджуючись з розрахунком виплаченої одноразової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» тощо.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за: 1) пошкодження здоров`я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою; 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім`ї у зв`язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

На державу покладаються також зобов`язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування і визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.96 р.) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на момент виникнення спірних відносин), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Положення статті ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяли до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року, яким дію абзаців другого, третього, четвертого, п`ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п`ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги.

Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію зазначених вище абзаців та частин ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" також було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, проте зупинення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, що набрав чинності 01.01.2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п`ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п`ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р., а тому з 22.05.2008 року дія статті 48 Закону була відновлена у попередній редакції.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20,21,22,23,30, 31,37,39,48,50,51,52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою визначено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого виплачується інвалідам II групи у розмірі 284,40 грн., інвалідам III групи - 189,6 0грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-11/2012 від 25 січня 2012 року у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції ‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України» висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому, Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Із набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановленої статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285, яка прийнята на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, отже вони підлягали застосуванню при визначенні суми одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 має право на одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 284,40 грн. (як інваліду ІІ групи) та 189,60 грн. (як інваліду ІІІ групи), встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», оскільки згідно приписів Бюджетного кодексу України саме Кабінет Міністрів України визначає порядок та розмір зазначеної одноразової компенсації.

Зазначена правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №127/10438/16-а (провадження № К/9901/44135/18).

Таким чином, при встановленні ІІ групи інвалідності з 04.08.2020р., позивачу була призначена компенсація у розмірі 284,40 грн. та виплачена різниця у компенсаціях в розмірі 94,80 грн. як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії ІІ групи інвалідності, що, в свою чергу, дає суду підставу для висновку про правомірність рішення відповідача та про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем не доведено правомірність заявленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9,73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Д.В. Сидоренко