Ухвала суду № 104397220, 19.05.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1550/22

Провадження № 1-кп/466/431/22

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

18 травняя 2022 року Шевченківський районний суд м. Львова

у колегіальному складі:

головуючого - судді Донченко Ю.В.

суддів Єзерського Р.Б., Ковальчука О.І.

секретаря судового засідання Назаркевич Ю.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури Петльованого Д.І. про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 строку тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб у кримінальному провадженні № 2020140000000030, відомості про які 22.01.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення - прокурор Петльований Д.І.

захисту - захисники Новінський О. О., Роюк Л.І., Гурський В.С., Акер І.Я.

- обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

встановила :

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження № 2020140000000030, відомості про які 22.01.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 345 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.05.2021 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова до 02.04.2022 року (включно).

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2021 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова до 02.04.2022 року (включно).

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2021 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова до 02.04.2022 року (включно).

Прокурор Львівської обласної прокуратури Петльований Д.І. подав до суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи, що строк тримання обвинувачених під вартою завершується 01 червня 2022 року.

Зокрема зазначає, враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 завершується 01.06.2022 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені у вищезгаданих ухвалах слідчого судді про застосування та продовження обвинучаченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. Докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжких злочинів є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; ОСОБА_1 не працює; у разі визнання винуватим ОСОБА_1 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років; ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі та від 8 до 15 років позбавлення волі відповідно, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали. Зокрема: 1) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_1 до втечі. 2) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, що підтверджується насильницьким характером злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 . Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього. Вказане підтверджується і тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненн і розбоїв, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров`я людини та з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, а на даний час досудовим розслідуванням не встановлено всіх співучасників кримінального правопорушення. 3) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 може повідомити співучасникам вчинення вказаного злочину про відомі йому обставини кримінального провадження та можливість уникнення ним передбаченої законом відповідальності у зв`язку із тим, що на даний час такі не встановлені. 4) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Про існування вказаного ризику свідчить систематичний характер злочинної діяльності, зазначена вище кількість її епізодів, які встановлені на даний час, що вказує на схильність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення інших злочинів. Прокурор вказує, що згідно ст. 183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_1 , прокурор зазначає про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 завершується 01.06.2022 року, а тому, як зазначає прокурор, виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені у вищезгаданих ухвалах слідчого судді про застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що наявні докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку, це зокрема: вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; ОСОБА_2 не працює; у разі визнання винуватим ОСОБА_2 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі; ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали. Зокрема: 1) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_2 до втечі. Що, зокрема, підтверджується повідомленням Генерального консульства Чеської Республіки від 18.06.2021 про спробу отримання віз з метою сезонного працевлаштування у Чеській Республіці та рапортом працівника поліції про встановлення даного факту та встановлення зміни місця проживання ОСОБА_2 . 2) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, що підтверджується насильницьким характером злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_2 , зокрема заподіянні працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень. Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього. Вказане підтверджується і тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні розбою, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров`я людини та з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах та у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень. 3) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик підтверджується тим, ОСОБА_2 може повідомити співучасникам вчинення вказаного злочину про відомі йому обставини кримінального провадження та можливість уникнення ним передбаченої законом відповідальності у зв`язку із тим, що на даний час такі не встановлені. 4) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Про існування вказаного ризику свідчить систематичний характер злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні корисливі злочини із застосуванням насильства до потерпілого, що вказує на схильність обвинуваченого до вчинення нових злочинів із застосуванням насильства. Згідно ст. 183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_2 , прокурор вказує про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 завершується 01.06.2022 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені у вищезгаданих ухвалах слідчого судді про застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати. При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове розслідування прийшло до висновків, що наявні докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку. Це зокрема: вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі; ОСОБА_3 не працює; у разі визнання винуватим ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі; ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними та не відпали. Зокрема: 1) неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України- переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого ОСОБА_3 до втечі. Що, зокрема, підтверджується повідомленням Генерального консульства Чеської Республіки від 18.06.2021 про спробу отримання віз з метою сезонного працевлаштування у Чеській Республіці та рапортом працівника поліції про встановлення даного факту та встановлення зміни місця проживання ОСОБА_3 . 2) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб, що підтверджується насильницьким характером злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_3 , зокрема заподіянні працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень. Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього. Вказане підтверджується і тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні розбою, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров`я людини та з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах та у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень. 3) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3 може повідомити співучасникам вчинення вказаного злочину про відомі йому обставини кримінального провадження та можливість уникнення ним передбаченої законом відповідальності у зв`язку із тим, що на даний час такі не встановлені. 4) неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Про існування вказаного ризику свідчить систематичний характер злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні корисливі злочини із застосуванням насильства до потерпілого, що вказує на схильність обвинуваченого до вчинення нових злочинів із застосуванням насильства. Згідно ст. 183 КПК України заборон щодо застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_3 , прокурор наголошує про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі.

Разом з тим, при виконанні судом вимог ч. 3 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, враховуючи передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України обставини, зокрема, те, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення насильницького характеру, тому прокурор за наслідками розгляду даного клопотання скористався правом не визначати розмір застави.

В судовому засіданні прокурор Петльований Д.І. підтримав доводи, наведені у письмових клопотаннях.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Акер І.Я. проти клопотання прокурора заперечили та просили призначити більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки обвинувачений Байда хоче вступити в лави ЗСУ для захисту України.

Обвинувачений ОСОБА_2 , ОСОБА_6 проти клопотання прокурора заперечили, просили відмовити у його задоволенні та звільнити ОСОБА_2 з під варти.

Обвинувачений ОСОБА_3 , захисник Роюк Л.І. проти клопотання прокурора заперечили, просили відмовити у його задоволенні та звільнити ОСОБА_3 з під варти, оскільки обвинувачений також прагне захищати нашу Державу.

Адвокат Новінський О.О. заперечував проти клопотання.

Ознайомившись з поданими клопотаннями, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявлених клопотань, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд не відхиляє доводів на користь обвинувачених, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).

Обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 01.06.2022 р.

Обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 01.06.2022 р.

Обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався у встановленому порядку та завершується 01.06.2022 р.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі та від 8 до 15 років позбавлення волі відповідно, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого;

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, тобто усвідомлював небезпечність своїх дій. ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого;

ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, санкція статті яких передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, що вчинені останнім із застосуванням фізичного насильства до потерпілого.

За злочини, вчинені ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченим злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченим судом в разі доведення їх винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинувачених від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого злочину, продовження злочинної діяльності, систематичний характер злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення не стали та вчинили нові умисні корисливі злочини із застосуванням насильства до потерпілого, що вказує на схильність обвинувачених до вчинення нових злочинів із застосуванням насильства. Про існування вказаних ризиків свідчить систематичний характер злочинної діяльності, зазначена вище кількість її епізодів, які встановлені на даний час, що вказує на схильність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення інших злочинів. Такі ризики існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.

Суд виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні вмисного вбивства з корисливих мотивів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.

Суд вважає доцільним продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

З цих підстав неможливою є зміна обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою.

Враховуючи особу обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , документи, що їх характеризують, відомості про стан здоров`я, приймаючи до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого, існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність лише у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, є підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які в даному провадженні не допитані, а також те, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 намагались виїхати за межі України, що підтверджується повідомленням Генерального консульства Чеської Республіки від 18.06.2021 про спробу отримання віз з метою сезонного працевлаштування у Чеській Республіці та рапортом працівника поліції про встановлення даного факту та встановлення зміни місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тому суд дійшов висновку, що їм слід продовжити строк тримання під вартою. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Разом із тим, згідно із п. 51 вказаного вище рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини слідує, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Окрім цього, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого чи зменшення ризиків заявлених прокурором на даний не встановлено.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд вправі при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення насильницького характеру, суд вважає за недоцільне визначати обвинуваченим заставу.

Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 180,181, 183,184, 194, 196, 315, 331, 372 КК України, колегія суддів,-

постановила:

клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури Петльованого Д.І. задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави, з 02 червня 2022 року по 31 липня 2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави, з 02 червня 2022 року по 31 липня 2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави, з 02 червня 2022 року по 31 липня 2022 року включно.

Для виконання копії ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19) за місцем утримання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Копії ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні Петльованого Д.І.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 19.05.2022 року о 09.30 год. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Львова (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 12).

Суддя Ю. В. Донченко