Рішення № 104393923, 20.05.2022, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4800/21

Провадження № 2/362/895/22

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2022 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що на підставі договору оренди від 15 червня 2019 року, який він уклав із відповідачем, він надав останньому в оренду житло на строк 12 місяців із щомісячною сплатою оренди в сумі 6000 гривень.

Потім, між ними усно було погоджено зарахування сум орендної плати в подальші розрахунки за купівлю вказаного жила, оскільки відповідач мав намір викупити вказану квартиру.

Посилаючись не те, що відповідач в серпні 2021 року звільнив орендоване житло і не здійснив оплату за оренду, позивач просить стягнути з останнього суму заборгованості за 26 місяців оренди в розмірі 156000 гривень 00 копійок та борг за спожиті комунальні послуги за липень 2021 року в сумі 2604 гривні 00 копійок.

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позов у якому не визнав вимог позивача та просив відмовити в задоволенні позову.

Свої заперечення відповідач обґрунтував тим, що він щомісяця здійснював оплату оренди квартири готівкою на руки позивачу особисто в розмірі 6000 гривень 00 копійок, що можуть підтвердити свідки.

Також, зазначає про здійснення його дружиною оплати комунальних послуг за вказаною адресою.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

15 червня 2019 року між сторонами укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 строком на 12 місяців з пролонгацією (а.с. 9 10).

Відповідно до пункту 4.1. договору, за згодою сторін розмір орендної плати за орендне користування приміщення, що орендується складає 6000 гривень 00 копійок за місяць.

За нормою частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Договір найму житла укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 811 ЦК України).

Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла (ч. 3 ст. 815 ЦК України).

Розмір плати за найм житла встановлюється у договорі найму житла (ч. 1 ст. 820 ЦК України).

Відповідно до норми частини першої статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідач звільнив орендовану ним у позивача квартиру 07 серпня 2021 року.

Вказану обставину сторони визнати і не оспорили у своїх письмових поясненнях.

Зокрема, після закінчення строку договору оренди 15 червня 2020 року, оскільки позивач не заперечив, а відповідач продовжив користуватись орендованим житлом, укладений між сторонами договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто на 12 місяців до 15 червня 2021 року.

В матеріалах справи відсутні, до відзиву на позов не додані та під час розгляду справи судом відповідачем не надані докази того, що він дійсно, на виконання умов укладеного із позивачем договору оренди, щомісячно здійснював орендну плату за даним договором.

Заперечення відповідача про передачу ним готівкою орендної плати щомісяця особисто позивача, не підтверджені жодними фактичними, належними, допустимими, об`єктивними і беззаперечними доказами.

При цьому, суд відхилив клопотання про виклик і допит свідків на підтвердження факту передачі грошових коштів, оскільки відповідно до вимог частини другої стаття 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, фактичні доводи відповідача про здійснення ним орендної плати готівкою особисто позивачу, не може підтверджуватись показаннями свідків, оскільки має бути підтверджене документально, наприклад у вигляді відповідної розписки позивача про отримання ним грошових коштів.

Також, суд враховує норму пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до якої не може доводитися свідченням свідків факт виконання зобов`язань, що виникли з правочину; випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення

правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина

третя статті 949 ЦК).

Тобто, факт виконання зобов`язань за договором оренди, а саме: внесення щомісячної орендної плати, не може доводитися свідченням свідків.

Крім того, суд не приймає до уваги зміст аудіо-запису, що міститься на CD диску наданому стороною відповідача, оскільки суду невідоме його походження і обставини здійснення.

З наведених вище підстав, вказаний аудіо-запис також не може бути підтвердженням виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди укладеним ним із позивачем.

Насамперед, в супереч вимогам статей 76 84 ЦПК України, відповідачем не доведено перед судом факт здійснення ним оплати щомісячних платежів за договором оренди в розмірі 6000 гривень 00 копійок на користь позивача.

Зокрема, у суду відсутні відомості про те, що позивач дійсно отримав від відповідача орендну плату за договором.

Отже, під час розгляду справи відповідачем, не виконано, передбаченого статтею 81 ЦПК України обов`язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, відповідач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме: обставину здійснення ним щомісячної орендної плати готівкою особисто позивачу.

Таким чином, суд не приймає до уваги та відхиляє заперечення відповідача про передачу ним готівкою орендної плати щомісяця особисто позивача, оскільки вони не підтверджені жодними фактичними, належними, допустимими, об`єктивними і беззаперечними доказами.

Як наслідок, з урахуванням строку дії договору оренди та його поновлення відповідно до норми частини першої статті 764 ЦК України, в період часу з 15 червня 2019 року по 07 серпня 2021 року позивач не отримав від відповідача оплату орендних платежів за укладеним між ними договором оренди житла.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ізчастиною першоюстатті 526ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним із позивачем договором оренди від 15 червня 2019 року та не здійснив щомісячну оплату оренди у розмірі та строки передбачені договором, суд приходить до висновку, що порушені майнові права позивача слід захистити шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 153000 гривень 00 копійок.

Суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за 26 місяців, оскільки договір було укладено 15 червня 2019 року, тобто оплаті підлягає половина суми орендної плати за місяць.

Крім того, відповідно до пункту 4.5. договору, усі витрати за користування комунальними послугами, телефонами, послугами інтернет оплачуються орендарем самостійно за розрахунковими рахунками, наданими орендодавцем.

Так, позивачем надано квитанції на оплату житлово-комунальних послуг за липень 2021 року в загальній сумі 2620 гривень 04 копійки (а.с. 12 15).

Натомість, з наданої на підтвердження своїх заперечень роздруківки довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що дружиною відповідача було оплачено частину житлово-комунальних послуг за орендованою квартирою в загальній сумі 341 гривня 55 копійок.

Також, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за розподіл (доставку) природнього газу за серпень 2021 року, оскільки відповідач не проживав в орендованій квартирі повний місяць та виїхав із житла 07 серпня 2021 року.

У зв`язку із цим, на користь позивача слід стягнути із відповідача грошові кошти за оплату житлово-комунальних послуг за липень 2021 року в загальній сумі 2144 гривні 62 копійки.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди з урахуванням орендної плати і оплати житлово-комунальних послуг за липень 2021 року складає 155144 гривні 62 копійки.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в розмірі заборгованості, що встановлений судом.

При цьому, на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судових витрат і задоволенням позову, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 626, 629, 764, 810, 811, 815, 820 ЦК України, статтями 1 13, 19, 23, 27, 34, 76 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 265, 273 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 155 144 (сто п`ятдесят п`ять тисяч сто сорок чотири) гривні 62 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного рішення суду 20 травня 2022 року.