Рішення № 104393914, 26.04.2022, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6157/21

Провадження № 2/362/1143/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.04.22 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Берковської Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовногопровадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

У листопаді2021року Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь кошти в розмірі понесених витрат в сумі 114 981 грн., витрати за послуги експерта в розмірі 1750 грн., витрати за послуги ТОВ «Аудатекс» в розмірі 812,16 грн. та судові витрати по справі.

Своївимоги обґрунтовуєтим,що 10.04.2020 року, близько 20 години 00 хвилин на вулиці Володимирській у м. Василькові, Київської області з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «АЗЛК», д.н.з. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода.

В результаті настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «БМВ», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно Полісу № АО/6955732, який діяв на момент ДТП.

Відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, провадження у справі було закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Потерпілий своєчасно звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП від 10.04.2020 року, та заявою про виплату страхового відшкодування від 23.09.2020 року. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 114981,00 грн.

На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає: 128781,00 грн. Для визначення розміру вартості автомобіля потерпілої особи після ДТП позивачем було укладено Договір з ТОВ «Аудатекс» та за даними якого встановлено, що вартість КТЗ в пошкодженому стані становить 13800, 00 грн. (128781 грн. 13800 = 114981 грн.).

Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 114981,00 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2021 року прийнято вказану цивільну справу до провадження та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні (а.с.35-36).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без участі їхнього представника, у випадку існування підстав для винесення заочного рішення, не заперечує проти винесення такого рішення (а.с. 4).

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Направив до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив що позовні вимоги не визнає, та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки він є учасником бойових дій, що є законодавчо встановленою пільгою та відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є учасники бойових дій покладені на МТСБ України (а.с.43-44).

Інші учасники до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надано.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2020 року у справі №362/1981/20, встановлено, що ОСОБА_1 , 10 квітня 2020 року о 20 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем марки «АЗЛК 2140» номерний знак НОМЕР_1 по вулиці Володимирській в місті Василькові Київської області, виконуючи маневр повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, що призвело до аварійної ситуації відносно автомобіля марки «BMW 328i» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив вимоги пунктів 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП (а.с.11).

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується Полісом № АО6955732 від 10.04.2020 року (а.с.13).

23.09.2020 року ОСОБА_2 повідомив МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.6).

23.09.2020 року відповідно до положень ст. 35 Закону України«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_3 звернувся із заявою про відшкодування шкоди (а.с.7).

Відповідно до Звіту №7308 від 20.10.2020 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «БМВ 3281», р.н.з. НОМЕР_2 , складає 128781,00 грн. (а.с. 14-17).

Згідно до Наказу та вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір регламентної виплати склав 114981,00 грн. (а.с.28), яке МТСБУ було сплачено потерпілій особі, згідно платіжного доручення №2545212 від 04 грудня 2020 року у розмірі 114981,00 грн. (а.с.27).

Відповідно до платіжного доручення № 2544790 від 18.11.2020 року МТСБУ було сплачено за послугу аваркома (експерта) 1750,00 грн. (а.с.26).

Згідно до платіжного доручення № 2545311 від 09.12.2020 року МТСБУ було сплачено у зв`язку з залученням ТОВ «Аудатекс» в розмірі 812, 16 грн. (а.с.26).

Відповідно із п. 4ст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Нормами статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, з урахуванням встановленої вини з боку ОСОБА_1 у ДТП та здійснення виплати з боку МТСБУ, суд вважає, що у позивача виникло право на відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою

Однак, з наданих суду доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується наданою відповідачем копією посвідчення серія НОМЕР_3 , яке видане 11 грудня 1998 року Київським міським військовим комісаріатом, та яке свідчить, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

При цьому, відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю IІ групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю IІ групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Тобто, в даному випадку, такою законодавчо встановленою пільгою для учасника бойових дій, є покладення на МТСБУ обов`язку відшкодувати збитки від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є учасник бойових дій, що в свою чергу, позбавляє МТСБУ права вимагати від учасника бойових дій відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, оскільки на учасника бойових дій не розповсюджується необхідність обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість позову МТСБУ та відмовляє у його задоволенні.

Також, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача не підлягають стягненню виплати по оплаті суми судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 11, 1166, 1187 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Текст рішення виготовлений 02.05.2022 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко