Рішення № 104391903, 09.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.02.2022Справа № 910/1338/21

За позовомОСОБА_1 до1. ОСОБА_2 2. ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДМК»пропереведення прав покупця часткиСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивача Хасін І.Б. від відповідача-1не з`явилися від відповідача-2Логвиненко О.С. від третьої особине з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про переведення прав покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК».

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_2 (власником 80% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК»), як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК», вартістю 9440,00 грн, чим позбавлено позивача, як власника 20% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК», переважного права на придбання частки іншого учасника товариства. У зв`язку з цим позивач просить перевести з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 права покупця частки в розмірі 80% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (ідентифікаційний код 31283316), відчуженої ОСОБА_2 , визнавши ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (ідентифікаційний код 31283316) з часткою у розмірі 100% статутного капіталу.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 відмовлено.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/1338/21, розгляд справи вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДМК» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів; підготовче засідання у справі призначено на 25.03.2021.

22.03.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позов, у якому відповідач-2, серед іншого, вказує, що підставою для безоплатного переходу права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «ТДМК» від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 став договір дарування, який було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 07.05.2020, тому у позивача, як учасника цього товариства, не виникло переважного права на придбання частки.

У підготовчому засіданні 25.03.2021 було оголошено перерву до 21.04.2021. Відповідачу-1 та третій особі направлено повідомлення про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі №910/1338/21 до 21.04.2021 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

01.04.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивач проти тверджень відповідача-2, викладених останнім у відзиві на позов, заперечив.

13.04.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатковими письмовими обґрунтуваннями заперечень проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/1338/21 на 30 днів, у порядку ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасимчука Володимира Вікторовича належним чином засвідчені копії усіх документів, на підставі яких посвідчувався акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» від 07.05.2020, зареєстрованого в реєстрі за №596, 597, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.05.2021.

17.05.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування оригіналу договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» від 07.05.2020 та про призначення у справі судової експертизи.

19.05.2021 через канцелярію суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасимчука Володимира Вікторовича надійшла відповідь на запит суду №55/01-16 від 17.05.2021, в якій нотаріус зазначив про те, що при засвідчені підпису на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі нотаріус лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою та не посвідчує факти, що викладені у документі. Тому нотаріус зазначає про неможливість надати витребувані судом документи через те, що таких документів в архіві не існує.

У підготовчому засіданні 20.05.2021 було оголошено перерву до 09.06.2021. Відповідачу-1 та третій особі направлено повідомлення про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі №910/1338/21 до 09.06.2021 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

25.05.2021 від позивача надійшла заява, в якій позивач просив суд доручити проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Також позивач пояснив, що оригінал договору купівлі-продажу від 07.05.2020 він просив витребувати виключно з метою передачі експерту для проведення експертного дослідження.

09.06.2021 від представником відповідача-2 подано заперечення на клопотання позивача про витребування оригіналу договору та призначення у справі судової експертизи.

У підготовчому засіданні 09.06.2021 було оголошено перерву до 24.06.2021. Відповідачу-1 та третій особі направлено повідомлення про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі №910/1338/21 до 24.06.2021 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

10.06.2021 та 16.06.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 призначено у справі №910/1338/21 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 скасовано, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи відмовлено, матеріали справи повернуто на розгляд до Господарського суду міста Києва.

25.08.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування оригіналу договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 призначено підготовче засідання у справі на 11.10.2021.

Підготовче засідання, призначене на 11.10.2021, було відкладено на 04.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 повідомлено відповідача-1 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів про відкладення підготовчого засідання.

03.11.2021 від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання.

У підготовчому засіданні 04.11.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 повідомлено позивача, відповідача-1 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів про відкладення підготовчого засідання.

18.11.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 18.11.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача та відкладення підготовчого засідання на 25.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 повідомлено відповідача-1, відповідача-2 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 18.11.2021 у задоволенні клопотання позивача про забезпечення доказів шляхом оригіналу договору суд відмовив та зобов`язав відповідачів надати суду оригінал договору купівлі-продажу частки в ТОВ «ТДМК» від 07.05.2020 для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.12.2021.

07.12.2021 від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 09.12.2021 оголошувалась перерва до 11.01.2022.

29.12.2021 від позивача надійшла заява, в якій позивач повідомляє про неможливість явки свого представника у судове засідання, призначене на 11.01.2022, а тому просить розглянути справу без його участі. При цьому, позивач зазначає, що не заперечує проти продовження строків розгляду справи у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність участі позивача у судовому засіданні.

11.01.2022 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 11.01.2022 судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду справи по суті на 09.02.2022, про що учасників справи було повідомлено в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував, наполягаючи на тому, що право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «ТДМК» від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 передано безоплатно, а тому у позивача, як учасника цього товариства, не виникло переважного права на придбання частки.

Відповідач-1 відзив на позов не надав, представників у судове засідання не направив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа пояснень по справі не надала, представників у судове засідання не направила, своїм правом не скористалася.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.01.2001 проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» як юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 31283316).

З наявних в матеріалах справи Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 01.05.2020 учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» були:

- ОСОБА_1 із розміром внеску до статутного фонду 2360,00 грн (що становить 20 % частки у статутному капіталі);

- ОСОБА_2 із розміром внеску до статутного фонду 9440,00 грн (що становить 20 % частки у статутному капіталі).

08.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимчуком Володимиром Вікторовичем проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме зміну складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК».

Так, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду справи учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК», окрім позивача, є ОСОБА_3 із часткою у статутному капіталі товариства 80%.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому випадково стало відомо про те, що 09.05.2020 між ОСОБА_2 , якому належало 80% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК», вартістю 9440,00 грн. Проте, як зазначає, позивач, він не підписував жодних протоколів зборів учасників товариства щодо продажу частки ОСОБА_2 , не відмовлявся від свого переважного права на купівлю частки у статутному капіталі товариства та всупереч вимог ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не отримував від ОСОБА_2 жодних пропозицій на придбання частки.

Відтак, за твердженням позивача, його як власника 20% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК», позбавлено переважного права на придбання частки іншого учасника товариства, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для переведення з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 права покупця частки в розмірі 80% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (ідентифікаційний код 31283316), відчуженої ОСОБА_2 , визнавши ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (ідентифікаційний код 31283316) з часткою у розмірі 100% статутного капіталу.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.

За приписами ч. 3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.

Згідно з ч. 4 ст. 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним.

Зазначена норма встановлює спеціальний спосіб судового захисту учасника товариства з обмеженою відповідальністю, переважне право якого порушене: такий учасник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав і обов`язків покупця.

Позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором за своєю суттю відповідає такому способу захисту прав та інтересів, як зміна правовідношення (п. 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, та найкраще відповідає змісту порушеного переважного права, способу (характеру) його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, а також є найпростішим шляхом, який забезпечує для позивача відновлення та реалізацію відповідного переважного права.

Продаж учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов`язків покупця частки (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/2388/20).

Лише у разі порушення переважного права учасника товариства з обмеженою відповідальністю, останній набуває права вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки (такий висновок міститься у п. 35 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 925/1130/20).

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стверджуючи про порушення свого переважного права на придбання частки у статутному капіталі товариства, позивач зазначає, що між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, про що зазначено в нотаріально-посвідченому акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» від 07.05.2020, який підписано ОСОБА_6 , як представником ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

За змістом вказаного акту приймання-передачі у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» від 07.05.2020 ОСОБА_2 в особі уповноваженого представника ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «ТДМК» розміром 80 відсотків, номінальною вартістю 9440,00 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач-2 посилається на те, що хоча укладений між відповідачами договір щодо відчуження частки у статутному капіталі і має назву «договір купівлі-продажу частки», проте фактично даний договір є договором дарування, а тому вимоги ч. 3 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в даному випадку не застосовуються і переважного права на придбання частки у позивача не виникало.

Суд зазначає, що відчуження частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинення права власності на цю частку в особи, яка відчужує її, щоб певна інша особа (один учасник чи кілька учасників цього товариства або треті особи) набула право на цю частку.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі, зокрема до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. Відчуження відбувається на підставі договору купівлі-продажу, міни або дарування тощо (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15).

З аналізу ст. ст. 20, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вбачається, що право учасника на відчуження своєї частки (її частини) обмежене переважним правом інших учасників товариства на придбання цієї частки (її частини). Водночас, переважне право на придбання частки (її частини) інших учасників товариства також не є абсолютним та має певні межі - воно не поширюється на правовідносини, в яких частку (її частини) відчужують безоплатно (зокрема, шляхом дарування).

Визначення договору дарування міститься у ст. 717 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно зі ст. 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Ознаками договору дарування є його безоплатний характер (кредитор не отримує від боржника майнового чи немайнового зустрічного задоволення свого інтересу); збільшення майна обдарованого за рахунок майна дарувальника; згода обдарованого на одержання дарунку.

Частиною 3 ст. 719 Цивільного кодексу України визначено, що договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Стаття 655 Цивільного кодексу України розкриває зміст договору купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу за своєю правовою природою належить до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін, та є істотною умовою договору.

На відміну від договору купівлі-продажу, договір дарування завжди є безоплатним, а тому ціна не є його істотною умовою.

Для долучення до матеріалів справи відповідачем-1 надано копію договору який датовано 07.05.2020 та має назву «Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТДМК»» (надалі - Договір).

У преамбулі вказаного Договору вказано, що його укладено між громадянином України ОСОБА_2 , який іменується продавцем, та громадянином України ОСОБА_3 , який іменується покупцем.

При цьому, у преамбулі Договору вказано, що останній укладено на підставі ст.ст. 717-728 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає покупцю, а останній приймає на умовах, передбачених договором частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» у розмірі 80 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК», номінальною вартістю 9440,00 грн.

У п. 2.1 Договору вказано, що продавець передає покупцю у власність частку статутного капіталу Товариства розміром 80 відсотків в дар безоплатно, без будь-яких обов`язків покупця вчинити на користь продавця будь-яку дію майнового або немайнового характеру.

Згідно з п. 2.2 Договору даний договір є чинним з моменту підписання його сторонами. У покупця виникає право власності на придбану частку у статутному капіталі товариства з дати укладення даного договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору у зв`язку зі зміною складу учасників Товариства, до Статуту Товариства мають бути внесені відповідні зміни, що підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що з дати укладення даного договору до покупця переходять всі права та обов`язки учасника Товариства, які включають право на участь покупця в управлінні Товариством, право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) Товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші права, передбачені законом та Статутом Товариства.

За змістом п. 6.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

У п. 46 постанови від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо сторони або особа певним чином називають правочин який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Отже, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, а тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 911/106/20).

Дослідивши зміст укладеного між відповідачами Договору від 07.05.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний правочин не є договором купівлі-продажу, (оскільки не є взаємним, консенсуальним та відплатним), а є договором дарування (адже засвідчує саме безоплатний перехід (дарування) у власність частки, яка складає 80% у статутному капіталі ТОВ «ТДМК» від відповідача-1 до відповідача-2).

При цьому, доказів проведення будь-яких розрахунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказаним Договором матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що відчуження за власним, вільним волевиявленням учасником товариства своєї частки третій особі за договором дарування і прийняття її останньою не суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст. ст. 627, 717 Цивільного кодексу України.

Також безоплатний перехід від відповідача-1 до відповідача-2 частки в статутному капіталі ТОВ «ТДМК» у розмірі 80% (дарування) не створює істотного економічного дисбалансу та не погіршує становище позивача, частка якого з цим переходом не змінилась і становить 20% у статутному капіталі ТОВ «ТДМК».

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №918/548/21.

Отже, наявні у справі докази свідчать про те, що перехід права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «ТДМК» від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відбувся на підставі договору від 07.05.2020, який за своєю правовою природою є договором дарування, а не купівлі-продажу.

В свою чергу, доводи позивача про те, що відчуження частки відбулося на підставі договору купівлі-продажу, належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не підтверджені.

Зазначення сторонами у назві договору від 07.05.2020 його як договору купівлі-продажу, не спростовує того, що останній є саме договором дарування, адже про це свідчать умови цього договору.

Щодо наявного у справі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» від 07.05.2020, то у вказаному акті так само відсутні умови про прийняття відповідачем-2 частки від відповідача-1 за плату, що є важливою ознакою для віднесення здійсненої за ним операції до купівлі-продажу.

Отже, складений між відповідачами акт не спростовує того, що відповідач-1 подарував, а відповідач-2 - прийняв подарунок за договором від 07.05.2020 безоплатно.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що посвідчуючи даний акт приймання-передачі, приватний нотаріус переконався у тому, що між його сторонами було укладено саме договір купівлі-продажу частки.

Проте, як зазначено на самому акті, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасичук В.В., посвідчив справжність підпису ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка діє на підставі довіреності, виданої від імені ОСОБА_2 , які зроблено в його присутності. Також нотаріус зазначив, що особу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які підписали документ, встановлено, їх дієздатність та повноваження представника перевірено.

У своїй відповіді, адресованій суду на ухвалу про витребування доказів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасимчук Володимир Вікторович, також вказав, що при засвідчені підпису на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі нотаріус лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою та не посвідчує факти, що викладені у документі

В ході розгляду справи позивач стверджував, що надану відповідачем-2 до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу від 07.05.2020 було виготовлено шляхом заміни 2-го аркушу договору на інший, з метою створення уявлення про те, що між відповідачами було укладено не договір купівлі-продажу, який зачіпає інтереси позивача, а договір дарування. Позивач стверджував, що договір було підроблено.

Враховуючи дані заперечення позивача, задля виявлення ознак підробки документу та встановлення його автентичності, судом було призначено у даній справі судову експертизу,

Проте Північний апеляційний господарський суд, скасовуючи дану ухвалу, вказав на відсутність підстав вважати, що для з`ясування обставин підписання чи не підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТДМК» від 07.05.2020 продавцем необхідні спеціальні знання.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» була відчужена відповідачем-1 на користь відповідача-2 саме за відплатним договором (договором купівлі-продажу). Як наслідок, не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про порушення його переважного права на придбання частки у статутному капіталі товариства як обов`язкової умови для набуття права вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки.

За таких обставин, вимоги позивача про переведення на нього прав покупця частки в розмірі 80% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.05.2022.

Суддя Ю.М. Смирнова