Рішення № 104391837, 20.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2022Справа №910/20525/21

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення штрафу у розмірі 104 723,60 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 104 723,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" стверджує, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов`язання із своєчасної доставки вантажу за електронними залізничними накладними №№ 45161932, 46250320, 47850441, 48676910, 48679864, 48681795, 48772826, 48774657, 48774673, 48952360, 48958805, 49236052, 49624703, 49624711, 49630056, 49749096, 49779275, 50198563, 50225259, 50242015, 50256601, 50315894 та електронними досильними залізничними накладними №№ 47469390, 45489267, 48685911, 45489267, 48685895, 48685903, 48778179, 49644370, 47425749, 47425756, 49661192, 47532361, 49803711, 45423027, 45423035, 50255215, 45583622, 45583622, 45583622, 50321116, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для застосування до Акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафних санкцій у виді штрафу, передбаченого ст. 116 Статуту залізниць України, у загальному розмірі 104 723,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 відкрито провадження у справі №910/20525/21; визнано її малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 15.12.2021 була надіслана відповідачу 17.12.2021 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105491681248 була вручена Акціонерному товариству "Українська залізниця" 21.12.2021.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 15.12.2021 є 21.12.2021 (день проставлення у поштовому повідомленні №0105491681248 відмітки про вручення судового рішення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/20525/21 встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення іншим учасникам справи - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинне було подати відзив на позов у строк до 05.01.2022 включно.

14.01.2022 засобами поштового зв`язку від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позов (зданий до установи поштового зв`язку 11.01.2022) з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в частині суми 562,90 грн. з тих підстав, що за залізничною накладною №47850441 було прийнято до перевезення 12 вагонів у складі поїзду з індексом 4552+040+4769 загальною масою поїзда 3 854 т. На шляху прямування до станції Запоріжжя 1 було здійснено відчеплення вагону №56008212 у зв`язку з зменшенням ваги поїзду для дотримання вагової норми поїзда, яка на ділянці Таврійськ - Каховське Море встановлена у 3 800 т. У зв`язку з наведеним було здійснено досилку вагону №56008212 за призначенням по накладній №47469390. Оскільки сторонами у п. 1.6 Договору №ПР/М-19-597НЮдч від 30.07.2019 було погоджено, що жодних претензій щодо несвоєчасної доставки вантажів у вагонах, які були відчеплені для дотримання вагової норми на ділянці Таврійськ - Каховське Море - Енергодар, власники колій на ділянці Таврійськ - Каховське Море - Енергодар та їх контрагенти не будуть пред`являти залізниці, то відповідач вважає, що пред`явлення позивачем до стягнення штрафу у розмірі 562,90 грн. по накладній №47850441 від 14.05.2021, досилка №47469390 від 15.05.2021, є неправомірним. У відзиві Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить суд поновити строк для подання відзиву та прийняти його до розгляду, посилаючись на багатоструктурність відповідача, довготривалість документообігу між структурними підрозділами АТ "Українська залізниця". До того ж, відповідач вказує, що ним було отримано ухвалу суду 21.12.2021, в той час як працівники юридичної служби перебували або у відпустці або на лікарняному.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши наведені відповідачем у відзиві причини пропуску встановленого судом процесуального строку, а також з огляду на те, що ухвала суду була отримана відповідачем напередодні новорічних свят (тобто, із встановленого судом 15-денного строку на подання відзиву 6 днів припадали на вихідні та святкові дні), зважаючи на те, що порушення відповідачем строку на подання відзиву було незначним (два робочі дні), суд визнає їх поважними та поновлює Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на подання відзиву та приймає до розгляду даний документ.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/20525/21 встановлено Акціонерному товариству "ДТЕК Дніпроенерго" строк на подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

За інформацією із пошукової системи поштових відправлень АТ "Укрпошта" поштове відправлення з трек-номером 4900301959180 (яким відповідачем було направлено позивачу відзив) прибуло до поштового відділення 69006 за адресою місцезнаходження Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 12.01.2022 та 26.01.2022 було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Неотримання позивачем листа з відзивом відповідача, у зв`язку з чим останній повернувся АТ "Українська залізниця" у зв`язку з "закінченням терміну зберігання" є наслідками волевої поведінки Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" у формі бездіяльності щодо його належного отримання, а тому суд вважає, що строк на подання відповіді на відзив почав свій перебіг з дати повернення відділенням поштового зв`язку за адресою місцезнаходження позивача відповідного листа за зворотною адресою, тобто, з 26.01.2022.

Отже, враховуючи положення статті 116 Господарського процесуального кодексу України, позивач був вправі подати відповідь на відзив до 31.01.2022 включно, однак не скористався такою можливістю.

07.04.2022 засобами електронного зв`язку від АТ "Українська залізниця" надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд або відкласти розгляд справи №910/20525/21 або зупинити провадження у справі у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану, оскільки дана справа не є терміновою та не стосується забезпечення прав людини.

Розглянувши наведене клопотання АТ "Українська залізниця", суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

По-перше, дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), відтак відсутня необхідність у прибутті представників учасників у судове засідання, тому розгляд даної справи не ставить під імовірну загрозу життя, здоров`я та безпеку відвідувачів суду (представників сторін), а також не порушує право сторін на участь в судовому засіданні у зв`язку з необізнаністю про місце, дату та час засідання.

По-друге, строки на подання сторонами заяв по суті спору у справі №910/20525/21 були встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 та збігли задовго до військової агресії Російської Федерації проти України та відповідно запровадження військового стану в Україні. Отже, сторони не були обмежені у праві подати всі свої заяви, клопотання, пояснення тощо під час розгляду даної справи, а відтак на стадії розгляду даної справи по суті зупинення провадження чи відкладення розгляду справи №910/20525/21 є недоцільним.

По-третє, статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи), в той час як наразі в м. Києві та Київській області не ведуться активні бойові дії.

З огляду на наведене, підстави для відкладення розгляду справи №910/20525/21 чи зупинення провадження у даній справі відсутні.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін не надходило, а тому справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

16.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як перевізником (змінено організаційно-правову форму юридичної особи на Акціонерне товариство "Українська залізниця"), та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго", як замовником (змінено організаційно-правову форму юридичної особи на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго") (для та в інтересах Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"), укладено договір №00076/ЦТЛ-2018 про надання послуг (надалі - Договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно із п.п. 1.2, 1.3 Договору під перевезенням сторони розуміють послугу, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ними послуг, що затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно. Надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до розділу 8 Договору сторонами погоджено порядок застосування у межах їх договірних правовідносин електронного документообігу, а за умовами п. 8.5.2 Договору оформлений електронний перевізний документ вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронний цифровий підпис) в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 Договору).

Протягом травня-вересня 2021 року АТ "Українська залізниця" було здійснено перевезення вантажу (кам`яного вугілля) за електронними залізничними накладними №№ 45161932, 46250320, 47850441, 48676910, 48679864, 48681795, 48772826, 48774657, 48774673, 48952360, 48958805, 49236052, 49624703, 49624711, 49630056, 49749096, 49779275, 50198563, 50225259, 50242015, 50256601, 50315894 та електронними досильними залізничними накладними №№ 47469390, 45489267, 48685911, 45489267, 48685895, 48685903, 48778179, 49644370, 47425749, 47425756, 49661192, 47532361, 49803711, 45423027, 45423035, 50255215, 45583622, 45583622, 45583622, 50321116.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені ст.41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086, у зв`язку із чим просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 104 723,60 грн. за несвоєчасну доставку вантажу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.

Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та Правил обчислення термінів доставки вантажів і Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (надалі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі електронних залізничних накладних №№ 45161932, 46250320, 47850441, 48676910, 48679864, 48681795, 48772826, 48774657, 48774673, 48952360, 48958805, 49236052, 49624703, 49624711, 49630056, 49749096, 49779275, 50198563, 50225259, 50242015, 50256601, 50315894 та електронних досильних залізничних накладних №№ 47469390, 45489267, 48685911, 45489267, 48685895, 48685903, 48778179, 49644370, 47425749, 47425756, 49661192, 47532361, 49803711, 45423027, 45423035, 50255215, 45583622, 45583622, 45583622, 50321116 відповідачем було взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу, здійснення чого не заперечується сторонами (навпаки, підтверджено відповідачем у змісті свого відзиву), однак, позивачем вказується на порушення встановлених строків відповідних перевезень.

У відповідності до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

В даному випадку, позивачем вказується на те, що за доданою до позову залізничною накладною відповідачем було порушено взяті на себе зобов`язання із доставки вантажу у встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів строки, а тому існують правові підстави для застосування визначеної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086 (надалі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).

Згідно з п. 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

Пунктом 2.10 названих Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, зареєстрованих наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Отже, визначений вказаною вище статтею штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Тобто, у випадку якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Матеріали справи свідчать про надходження вантажу, відправленого за електронними залізничними накладними №№ 45161932, 46250320, 47850441, 48676910, 48679864, 48681795, 48772826, 48774657, 48774673, 48952360, 48958805, 49236052, 49624703, 49624711, 49630056, 49749096, 49779275, 50198563, 50225259, 50242015, 50256601, 50315894 та електронними досильними залізничними накладними №№ 47469390, 45489267, 48685911, 45489267, 48685895, 48685903, 48778179, 49644370, 47425749, 47425756, 49661192, 47532361, 49803711, 45423027, 45423035, 50255215, 45583622, 45583622, 45583622, 50321116 із запізненням на 2, 3, 4, 5 і більше діб, тому нарахування позивачем штрафу за прострочення доставки вантажу за переліченими накладними є обґрунтованим.

В свою чергу, відповідачем обставини прострочення виконання свого зобов`язання із вчасної доставки вантажу не заперечувались, як не спростовувалось вірності здійсненого позивачем розрахунку штрафу. АТ "Українська залізниця" лише вказує про те, що неправомірним є нарахування штрафу на суму 562,90 грн. по накладній №47850441 від 14.05.2021, досилка №47469390 від 15.05.2021, оскільки вагон №56008212 був відчеплений на ділянці Таврійськ - Каховське Море - Енергодар, а згідно п. 16.1 договору №ПР/М-19-597НЮдч від 30.07.2019 власники колій та їх контрагенти не вправі пред`являти залізниці претензії.

Твердження відповідача про те, що згідно п. 16.1 договору №ПР/М-19-597НЮдч від 30.07.2019 про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Енергодарської філії товариства, яка примикає до станції Роз`їзд 20 км Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", який укладений між відповідачем та Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" як власником колій, у зв`язку з виконанням залізницею формувань маршрутів з вугіллям на коліях Запорізької дирекції залізничних перевезень відповідно до встановлених вагових норм на дільниці Таврійськ - Каховське Море - Енергодар та виконання для власника колії та його контрагентів накопичення вагонів на коліях станції дирекції, які були відчеплені від маршрутних та групових відправок з причини дотримання вагової норми на вказаній дільниці, власник колії та його контрагенти (в т.ч. позивач) претензій (позовів) на ці вагони за несвоєчасну доставку вантажів залізниці не пред`являють, є безпідставними, оскільки правовідносини, які виникли з цього правочину стосуються саме його сторін, а позивач, в свою чергу, не є стороною договору №ПР/М-19-597НЮдч від 30.07.2019, тому застосування до спірних правовідносин умов договору №ПР/М-19-597НЮдч від 30.07.2019, укладеного між відповідачем та третьою особою, є хибним.

Відповідно до п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:

- виконання митних та інших адміністративних правил;

- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;

- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;

- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;

- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції, натомість наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов`язку довести ті обставини, які дають останньому право на збільшення терміну доставки вантажу, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу.

В свою чергу, відповідачем не надано жодного доказу, в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, який би засвідчував факт затримки вантажу за накладною №47850441 від 14.05.2021 та досильною накладною №47469390 від 15.05.2021 у зв`язку з порушеннями, допущенними відправником або одержувачем, оскільки зафіксовані в частині спірних накладних обставини складання актів про відчеплення вагонів, направлення їх на контрольне зважування, зменшення ваги потягу тощо не доводить факту наявності у діях зазначених осіб порушень, що зумовили затримку вагонів.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок за електронними залізничними накладними №№ 45161932, 46250320, 47850441, 48676910, 48679864, 48681795, 48772826, 48774657, 48774673, 48952360, 48958805, 49236052, 49624703, 49624711, 49630056, 49749096, 49779275, 50198563, 50225259, 50242015, 50256601, 50315894 та електронними досильними залізничними накладними №№ 47469390, 45489267, 48685911, 45489267, 48685895, 48685903, 48778179, 49644370, 47425749, 47425756, 49661192, 47532361, 49803711, 45423027, 45423035, 50255215, 45583622, 45583622, 45583622, 50321116 по кожному вагону окремо з урахуванням відстані перевезення, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, суд приходить до висновку, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно нараховано АТ "Українська залізниця" штрафні санкції у виді штрафу, передбаченого п. 116 Статуту, в розмірі 104 723,60 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штраф, який стягується у відповідно до приписів Статуту залізниць України за власною ініціативою.

Суд відзначає, що за змістом п. 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб`єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення, підтверджується наступним.

24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

АТ "Українська залізниця" як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Суд погоджується, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.

Суд не виключає, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення за власною ініціативою неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з АТ "Українська залізниця" на користь АТ "ДТЕК Дніпроенерго", до 1,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20; ідентифікаційний код 00130872) суму штрафу у розмірі 1 (одну) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 20.05.2022.

Суддя Р.В. Бойко