Рішення № 104374740, 19.05.2022, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/254/22

Провадження № 2-а/542/8/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2022 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Коркішко А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ГУНП в Полтавській області Шапошнікової А. Б.,

співвідповідача інспектора СРПП ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Мухи О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, інспектора СРПП ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Мухи Олексія Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

Позовні вимоги:

-скасування постанови серії БАВ № 585088 від 10.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2022 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі також відповідач, ГУНП в Полтавській області), в якій просив скасувати постанову інспектора СРПП ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції Мухи О.Ю. серії БАВ № 585088 від 10.01.2022, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Рух справи

Ухвалою суду від 11 березня 2022 року поновлено строк на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи з урахуванням особливостей, встановлених статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання на 21 березня 2022 року (а.с. 14-15).

12 квітня 2022 року від відповідача до суду надійшло клопотання про заміну первинного відповідача належним або залучення поліцейського СРПП ВП № 3 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області в якості другого відповідача (а.с. 34-35).

В свою чергу, суд своєю ухвалою від 21 квітня 2022 року залучив до участі у справі в якості співвідповідача інспектора СРПП ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Муху О.Ю. (надалі також співвідповідач, інспектор Муха О.Ю.), відклав розгляд справи на 19 травня 2022 року та встановив співвідповідачу строк для надання до суду відзиву на позов з усіма доказами (а.с. 42-43).

Своєю ухвалою від 12 травня 2022 року суд задовольнив заяву представника відповідача ГУНП в Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (а.с. 53).

Аргументи учасників справи

Приймаючи оскаржуванупостанову серіїБАВ №585088від 10.01.2022про накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,інспектор поліціївиходив зтого,що позивачемпорушені вимогидорожнього знаку3.21«В`їздзаборонено» ПДРУкраїни,у зв`язкуз тим,що 10.01.2022 о 12 год. 15 хв. в смт Нові Санжари, вул. Шевченка, 55, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, Reno Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив в`їзд на територію лікарні, не виконавши вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», за що передбачена відповідальність відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП.

Вказуючи на протиправність оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначав наступне.

Позивачем зазначено, що у вказаний час він заїхав на територію лікарні, де розміщена обладнана стоянка для автомобілів, оскільки поряд із знаком 3.21 «В`їзд заборонено» розміщений знак 5.42.1 «Місце для стоянки», під яким розташована табличка до знаку, яка вказує його зону дії праворуч від в`їзду, де був розміщений автомобіль позивача. Поряд з цим, знак 3.21 «В`їзд заборонено» встановлено без таблички, яка б вказувала його зону дії, тому його дія поширюється, на думку позивача, виключно на в`їзд прямо. Отже, ОСОБА_1 вважав, що розміщення його автомобіля на території лікарні, враховуючі, розташування знаків дорожнього руху, не можна вважати порушенням.

Додатково ним зауважено, що він є інвалідом 3 групи, а тому на нього не поширюється дія знаку 3.21 «В`їзд заборонено». Вказано, що в`їзд на територію лікарні він здійснив у стані крайньої необхідності, так як хворіє на онкологічне захворювання і прибув до лікарні для проходження лікарських процедур.

Враховуючи викладене, позивач вважав, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

12 квітня 2022 року від ГУНП в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , за змістом якого представник позивача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.

Зокрема, вказано, що оскаржувана постанова винесена у зв`язку з наявністю в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, зокрема, через те, що ОСОБА_1 порушив вимоги знаку 3.21 «В`їзд заборонено», здійснивши в`їзд на територію лікарні в смт Нові Санжари.

Додатково зазначено, що у відповідача відсутня можливість надати до суду відеозапис з бодікамери та відеореєстратора поліцейських через сплив строку зберігання відеозаписів, який становить 30 днів.

Таким чином, відповідач наполягав на наявності в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

15 квітня 2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 37), в якій ним повторно викладені аргументи, аналогічні тим, що були зазначені в позовній заяві.

12 травня 2022 року до суду від співвідповідача інспектора Мухи О.Ю. до суду надійшли заперечення на позовну заяву (а.с. 50-51), відповідно до яких інспектор вказав на правомірне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, оскільки позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 ПДР України («в`їзд заборонено»), який забороняв рух транспортних засобів на території Новосанжарської ЦРЛ. Вказано, що на дію вказаного знаку забороняється рух усіх транспортних засобів. Зазначено, що ОСОБА_1 під час складення постанови не було повідомленого про його інвалідність та він не скаржився на стан здоров`я.

В судове засідання, призначене на 19 травня 2022 року з`явились позивач та співвідповідач, а також в режимі відеоконференцзв`язку представник відповідача ГУНП в Полтавській області.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, додатково зазначивши, що на позивача, як на особу з інвалідністю, заборонний знак 3.21 «В`їзд заборонено» поширюється, та ОСОБА_1 повинен його виконувати. Вказано, що матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт виїзду позивача з парковки, яка розташована перед лікарнею, на яку вказує дорожній знак 5.42.1 «Місце для стоянки», під яким розташована табличка до знаку, яка вказує його зону дії праворуч від в`їзду.

Співвідповідач інспектор Муха О.Ю. в судовому засіданні наполягав на правомірності оскаржуваної постанови з підстав, що зазначені у поданих ним до суду запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача та співвідповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2022 року о 12 год. 27 хв. інспектором СРПП ВП № 3 Полтавського РУП старшим лейтенантом поліції Мухою О.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 585088, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 5).

Зі змістувказаної постановивбачається,що старшийлейтенант поліціїМуха О.Ю.прийшов довисновку проневиконання ОСОБА_1 вимоги дорожньогознаку 3.21«В`їзд заборонено»,чим порушеніПДР України,за щопередбачена відповідальністьчастиною 1статті 122КУпАП,у зв`язкуз тим,що 10.01.2022 о 12 год. 15 хв. в смт Нові Санжари, вул. Шевченка, 55, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, Reno Sandero, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив в`їзд на територію лікарні, не виконавши вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено».

Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся з відповідним позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, суд бере до уваги наступне.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, і правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з частиною 4статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до вимогстатті 283 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Щодо встановленого порушення вимог частини 1 статті 122 КУпАП

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимогдорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом 8.2.1 ПДР України встановлено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам Державного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною.

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Відповідно до пункту 3.21 підрозділу 33.3 «Заборонні знаки» розділу 33 «Дорожні знаки», знак "В`їзд заборонено" забороняє в`їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів";

організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо;запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 "Вїзд заборонено" повинен застосовуватися разом з табличкою 7.9 "Смуга руху"; запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон.

В той же час, відповідно до пункту 5.42.1 підрозділу 33.5 «Інформаційно-вказівні знаки» розділу 33 «Дорожні знаки», знак "Місце для стоянки" визначає місця та майданчики для стоянки транспортних засобів.

Згідно з пунктом 7.1.4 «Відстань до об`єкта» підрозділу «Таблички до дорожніх знаків», табличка 7.1.4 застосовується з попереджувальними знаками в місцях повороту в бік небезпечних ділянок дороги, а також із знаками 5.1 "Автомагістраль", 5.3 "Дорога для автомобілів", 5.42.1 "Місце для стоянки", 5.42.2 "Місце для стоянки" у місцях повороту до зазначених об`єктів. На табличці 7.1.4 "Відстань до об`єкта" зазначають відстань від краю проїзної частини, з якої здійснюється поворот, до об`єкта, розташованого біля дороги.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП за невиконання вимог дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», суд виходить з наступного.

Висновки щодо правозастосування

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності у зв`язку з тим, що він не дотримався дорожнього знаку, що має заборонний характер 3.21 «В`їзд заборонено».

Позивачем не оспорюється того факту, що він проїхав вказаний знак, але зазначено, що його дії обумовлені наявністю іншого знака, що розташований поряд, а саме: знаку 5.42.1 "Місце для стоянки", під яким також наявна табличка до дорожнього знаку, яка показує відстань до об`єкту місця для стоянки та напрямок, де таке місце розташоване.

З доданих до суду роздруківок фотокарток вбачається і не спростовується учасниками провадження, що, дійсно, по АДРЕСА_1 , біля Новосанжарської ЦРЛ розташовані одночасно знаки, такі як 3.21 «В`їзд заборонено» та 5.42.1 "Місце для стоянки", під яким також наявна табличка до дорожнього знаку «Відстань до об`єкту».

Тобто, виконуючи вимогу знака 3.21 водій не має права в`їзду, але відповідно до знаку 5.42.1 із табличкою 7.1.4, що зазначає відстань від краю проїзної частини, з якої здійснюється поворот, до об`єкта, розташованого біля дороги місця зупинки, водій має право проїхати на парковку (місце зупинки).

Проаналізувавши таке розташування знаків, суд приходить до висновку про їх неузгодженість та суперечливість у їх застосуванні, оскільки один знак забороняє в`їзд, а інший інформує про наявність місця для стоянки, яке знаходиться на відстані 100 м від початку повороту, що позбавляє водія обрати належний варіант поведінки.

Така суперечність правового регулювання дорожнього руху позбавляє можливості суд кваліфікувати дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП, з огляду на відсутність у нього умислу, а отже і вини, як обов`язкового елементу складу адміністративного правопорушення.

Щодо тверджень позивача про те, що він проїхав в стані крайньої необхідності на знак «В`їзд заборонено», суд оцінює їх критично, оскільки жодних обставин, що б вказували на наявність стану крайньої необхідності, передбачених статтею 18 КУпАП, судом не встановлено.

Перебування позивача на лікуванні в медичному закладі і його відвідування у зв`язку з цим не є свідченням крайньої необхідності.

Аргумент позивача про те, що він є інвалідом, а тому дія знаку 3.21 не поширюється на нього, суд не приймає до уваги, оскільки таке твердження ґрунтується виключно на довільному тлумаченні позивачем ПДР, які взагалі не містять зазначеної норми.

В адміністративному процесі обов`язок доказування покладається на суб`єкта владних повноважень.

Суд вказує, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, із зазначених обставин справи видно, що в даному випадку відповідачами не доведено факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення та не обґрунтовано правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право, скасувати рішення суб`єкта вланих повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив скасувати оскаржувану постанову.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, та визнати протиправною й скасувати постанову БАВ № 585088 від 10.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення, а також справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 139 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивачем за подачу вказаного позову сплачено судовий збір відповідно до квитанції № 10-12786043/С від 10.03.2022 в сумі 496 грн 20 коп., і суд вирішив адміністративний позов задовольнити, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 496 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630), інспектора СРПП ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Мухи Олексія Юрійовича (пл. Перемоги, б. 1, смт Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, 39300) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 585088 від 10.01.2022 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн 00 коп.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 496 грн 20 коп. (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя О.О. Шарова-Айдаєва