Ухвала суду № 104373274, 18.05.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1185/22

Провадження № 2-аз/489/3/22

Ухвала

Іменем України

18 травня 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районнийсуд м.Миколаєва ускладі:судді КостюченкоГ.С.,розглянувши матеріализаяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Інгульський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив поновити йому строк для звернення до суду з позовом про визнання протиправною, скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.11.2021 № 00001072, та визнати протиправною та скасувати вказану постанову.

18 травня 2022 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій заявник просить зупинити стягнення по виконавчому провадженню ВП № 68722766, на підставі виконавчого документа постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.11.2021 за № 00001072 до моменту набрання судовим рішенням у справі щодо оскарження зазначеної постанови законної сили. Посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та ускладнити процедуру повернення помилково стягнутих коштів.

Суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1ст. 154 КАС України.

Статтею 150 КАС Українивстановлено перелік підстав забезпечення позову, а саме, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2021 у справі № 140/8878/20.

Предметом оскарження у цій адміністративній справі є постанова Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстраційне місце проживання/перебування на тертої України, серії ВМ № 00001072, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 1321 КУпАП.

Суд зауважує, що 18.02.2022 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві ПМУЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП №68722766, в якому позивач ОСОБА_1 виступає боржником, на підставі спірної постанови.

В силу положень пункту 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Водночас за змістом пунктів 32-33 вказаного Порядку виконання постанови про накладення штрафу зупиняється тільки в разі її оскарження перевізником до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Тобто, згідно з вимогами чинного законодавства, оскарження відповідної постанови до суду не зупиняє її виконання.

Про це додатково свідчать норми частини четвертої статті 150 КАС України, згідно з якими подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Враховуючи наведене, судом встановлено факт того, що оскаржувана постанова серії ВМ № 00001072 від 12.11.2021 звернута відповідачем до виконання як така, що набрала законної сили та добровільно не виконана перевізником.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Отже, постанови територіального органу Укртрансбезпеки про накладення штрафів є виконавчими документами.

У свою чергу відкриття виконавчого провадження з виконання постанови, яка є предметом оскарження у цій справі, зумовлює її примусове виконання, і тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом № 1404-VIII, включаючи стягнення не лише суми штрафу, яка вважається спірною, а й виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

Відповідно до пункту 7 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII.

Пунктом восьмим Розділу VІІІ Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат. Також позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.

Суд враховує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства та принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.

З огляду на викладене і беручи до уваги, що негативні наслідки для прав та інтересів позивача у зв`язку з прийняттям оскаржуваної постанови пов`язуються саме з примусовим виконанням, суд доходить висновку, що належним способом забезпечення позову у даному випадку є зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови як виконавчого документа.

При цьому, на думку суду, забезпечення позову у зазначений спосіб не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а матиме наслідком лише відтермінування стягнення суми накладеного адміністративно-господарського штрафу, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову.

Отже, позов належить забезпечити у спосіб, передбачений пунктом 5 частини другої статті 151 КАС України, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.11.2021 за № 00001072 у вигляді штрафу 17000 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.150,151,154,248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Інгульський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 68722766 на підставі виконавчого документу постанови Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.11.2021 за № 00001072 у вигляді штрафу 17000 грн..

Копію ухвали направити до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54056 м. Миколаїв, вул.. Космонавтів, 61) - для виконання, сторонам для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядкуст. 256 КАС України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або https://court.gov.ua/fair/.

Суддя Г. С. Костюченко

Повний текст судового рішення складено «18» травня 2022 року.