Рішення № 104366603, 18.05.2022, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/527/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за участю третіх осіб Філії Львівського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Сокальської державної нотаріальної контори Львівської області про зняття заборони (обтяження) з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд та просить зняти обтяження (заборону) за реєстраційним номером 4055371 від 15.11.2006р., винесену Сокальською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Червоноградського відділення Держбанку від 09.06.1993р.

Свої вимоги мотивує наступним.

05.12.2021р. їй стало відомо про існування заборони на відчуження належного їй нерухомого майна.

На її звернення Філією Львівського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» надано відповідь, згідно якої в неї відсутня заборгованість перед банком. Одночасно зазначено, що даний банк не є правонаступником Ощадного банку СРСР.

У зв`язку із зазначеним, вона позбавлена змоги зняти заборону відчуження належного їй нерухомого майна в позасудовому порядку.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому підтвердив відсутність у позивачки заборгованості перед банком.

В той же час, представник відповідача заперечив проти позову, покликаючись на те, що банком на звернення позивачки повідомлено про відсутність заборгованості, АТ «Державний ощадний банк України» не є правонаступником Держбанку, який існував до 1991 року, а тому не є належним відповідачем у даному спорі та Філія Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» не є юридичною особою, а тому не може бути третьою особою в даному спорі.

Представник третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори Львівської області подав заяву, в якій щодо вирішення спору покликався на розсуд суду.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Позивачці належить на праві власності земельні ділянки площею 1,8971га, площею 0,2959га, площею 2,3703га, площею 0,4627га, 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .

15.11.2006р. Сокальською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення Червоноградського відділення Держбанку від 09.06.1993р., зареєстровано обтяження заборону (архівний запис), реєстраційний №4055371 на майно позивачки ОСОБА_1 ; об`єкт обтяження: «невизначене майно, окреме майно, не вказ., состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, коментарий: Острів, Львівська обл. Сокальський р-н с.Острів».

Зазначені обставини встановлено з витягу від 05.12.2021р.

З відповіді Філії Львівського обласного управління Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» №111.34.-15/1841/2022-13/вих. від 12.01.2022р. встановлено, що станом на день надання вказаної відповіді в ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед АТ «Ощадбанк».

Згідно ст. 377 ЦК УРСР 1963 року позикові операції банків і державних трудових ощадних кас регулюються законодавством Союзу РСР

Згідно статті 383 ЦК УРСР 1963 року позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.

Стаття 54 Закону Української РСР "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 N 3378-VIII в редакції на час внесення відповідного повідомлення, містить перелік випадків, коли державний нотаріус накладає заборону на відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників: 1) за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників; 2) при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу; 3) в усіх інших випадках, передбачених законом.

На час накладення заборони законодавством було встановлено, що накладені заборони та арешти підлягають обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Чинне на час виникнення спірної заборони законодавство передбачало реєстрацію заборон винятково на паперових носіях - в реєстрах для реєстрації заборон, з вчиненням відповідного запису в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.

Станом на дату реєстрації обтяження заборони (архівний запис) правові, економічні, організаційні засади системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав визначались Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" N 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон N 1952-IV). Цей Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відтак, з дати набрання чинності Законом №1952-IV, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється виключно у випадках: 1) вчинення правочинів щодо нерухомого майна, 2) за заявою власника (володільця) нерухомого майна. При цьому, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Наказом Міністерства юстиції від 18.08.2004 N85/5 (далі - наказ Мін`юсту № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 року за№ 1020/9619 (наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції N 1844/5 від 14.12.2012) "Про внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України" (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України №111/5 від 28.12.2006), з метою вдосконалення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, збереження та захисту даних, що містяться у ньому, підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, а також профілактики злочинів проти власності, внесено зміни та доповнення до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 №31/5, зареєстрованого в Мін`юсті 10.06.99 за №364/3657, виклавши його в новій редакції, та затверджено Інструкцію про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

При цьому, пунктом 3 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 №85/5 наказано Державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України:здійснити заходи щодо створення програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яке відповідало б новим сучасним стандартам збереження та захисту інформації (абзац другий пункту 3 в редакції Наказу Міністерства юстиції України №111/5 від 28.12.2006);забезпечити належне перенесення бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до нової бази;забезпечити безперебійну роботу державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів у перехідний період.

Пунктом 4 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 №85/5 визначено, що перенесення інформації з бази даних раніше створеного прикладного програмного забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі- база даних раніше створеного реєстру) до бази даних нового прикладного програмного забезпечення (далі - база даних модернізованого реєстру) здійснюється частинами за окремими нотаріальними округами.

Пунктом 5 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 N85/5 установлено, що припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру визначається у кожному нотаріальному окрузі окремо, про що державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України або його регіональні філії повідомляють нотаріусів даного нотаріального округу та відповідне управління юстиції.

Згідно з пунктами 6, 7 наказу Мін`юсту від 18.08.2004 N85/5 установлено, що до припинення функціонування бази даних раніше створеного реєстру, у порядку, передбаченому пунктом 4 цього наказу, перевірка відсутності або наявності заборони відчуження та арештів об`єктів нерухомого майна здійснюється за допомогою баз даних раніше створеного та модернізованого реєстрів. Після повного перенесення бази даних раніше створеного реєстру до бази даних модернізованого реєстру державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України забезпечує довічне зберігання бази даних раніше створеного реєстру.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 року за №1020/9619, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон (пункт 1.1).

Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Реєстру заборон та забезпечує його функціонування (пункт 1.3).

Адміністратором Реєстру заборон є державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон (пункт 1.4).

Реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу;державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, судів та слідчих органів та постанови про арешт майна боржника органів державної виконавчої служби та інших осіб, визначених цим Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон (пункт 1.5).

Користувачі Реєстру заборон (далі - Користувачі) - юридичні або фізичні особи, які мають доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу на підставі відповідних договорів з Адміністратором, та отримують витяги з Реєстру заборон для власних потреб (пункт 1.6).

Надання доступу Реєстраторам і Користувачам до Реєстру заборон здійснюється Адміністратором на підставі відповідних договорів (пункт 1.7).

Відповідно до статті 55 Закону Української РСР "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 N 3378-VIII, в редакції на час внесення відповідного повідомлення, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

Таким чином, повідомлення відділення банку свідчить про необхідність погашення у визначений строк суми позики.

Заборона вчинена на підставі цього повідомлення в порядку, який існував на час отримання позики та надалі внесена нотаріусом в реєстр, відповідно до норм чинного законодавства.

Підставою зняття заборони відчуження є погашення позики.

В той же час, АТ «Ощадбанк» повідомив у відзиві про відсутність будь-яких претензій до позивачки та про відсутність у неї будь-якого боргу перед відповідачем, тому за таких обставин суд вважає, що матеріалами справи підтверджується відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ "Ощадбанк".

Щодо покликання відповідача про його неналежність через відсутності договірних відносин з позивачкою, а також те, що відповідач не є правонаступником Держбанку, суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

Відповідно до ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990р. "Про власність в СРСР" у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

З часу прийняття Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об`єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.

Згідно з ст. 34 Закону України "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної Ради України від 20.03.1991р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк", Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 5 червня 2019 р. № 568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 р. за № 4.

З вищенаведеного слідує, що АТ ««Державний ощадний банк України» з моменту утворення та на сьогоднішній час є державним банком та є правонаступником відповідного банку, який видав позику та в інтересах якого накладено заборону, що відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26 цс 13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

В пункті 2 постанови Пленуму ВССУ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Враховуючи те, що обмеження що нерухомого майна позивачки продовжує діяти після спливу тридцяти років незважаючи на відсутність відомостей про здійснення будь-яких виконавчих дій щодо відповідних боргових зобов`язань чи інших дій, які б були направлені на забезпечення погашення боргу, відсутність вимог банку про погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що наявна спірна заборона не виконує свою основну роль й не направлена на реальне забезпечення зобов`язання.

Зазначені обставити свідчать про відсутність заборгованості в позивачки, а заборона відчуження майна є суттєвим втручанням у здійснення позивачкою її права власності на належне їй майно, яке порушує баланс між публічним й приватним інтересом, що є підставою зняття такої заборони.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Зняти обтяження, а саме: заборону нерухомого майна №4055371 від 15.11.2006р., наявне у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вчиненого Сокальською державною нотаріальною конторою Львівської області на підставі повідомлення б/н Червоноградського відділення Держбанку від 09.06.1993р. та на підставі архівних даних за №2130218LVOV161, архівна дата: 02.06.2000, дата виникнення: 09.06.1983, № реєстру: 188300_351, внутр. №7B015F2327F1242C3558.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ:00032129, місцезнаходження: вул.Госпітальна,12Г, м.Київ.

Третя особа: Філія Львівське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ:09325703, місцезнаходження: вул.Січових Стрільців,9, м.Львів.

Третя особа: Сокальська державна нотаріальна контора Львівської області, ЄДРПОУ:02899536, місцезнаходження:вул.Тартаківська,7А, м.Сокаль, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович