Рішення № 104365234, 16.05.2022, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/83/22

Провадження №2/173/278/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 , про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2022 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання права власності до відповідача Верхньодніпровської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог КП «Верхньодніпровське БТІ», державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 .

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14.01.2022 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче судове засідання на 09.03.2022 року .

09.03.2022 року справа не розглядалась в зв`язку з хворобою судді. Справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 16.05.2022 року.

16.05.2022 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 16.05.2022 року.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на садибний житловий будинок літера Б-2, площею 113.8 кв.м., з господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_3 .

На день смерті батька залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Його батько в 1990 році купив будинок площею 15.0 кв.м., критий соломою, потім зруйнував даний будинок та збудував новий житловий будинок літера Б-2 площею 113.8 кв.м. Але правовстановлюючий документ після завершення будівництва не отримав.

Після смерті батька він звернувся до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Але постановою державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори від 02.12.2021 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок, що й стало підставою звернення до суду.

В судове засідання позивач не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач - представник Верхньодніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Будь яких заперечень з приводу задоволення позовних вимог суду не надав.

Треті особи, що не заявляє самостійних вимог: державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори, представник КП «Верхньодніпровське БТІ» і ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явились, про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно. Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено визнання права власності, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту порушених прав передбачений ст. 16, ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про народження.

Після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач звернувся до державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Але постановою державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори від 02.12.2021 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок, що підтверджується копією постанови нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що батько позивача побудував вищезазначений будинок в 1990 році, що підтверджується даними технічного паспорту на

АДРЕСА_2 розділу V «Прикінцеві положення» ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI передбачається, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів.

Відповідно до роз`яснення державної архітектурно-будівельної-інспекції, будинки, збудовані до 05.08.1992 року не потребують вводу в експлуатацію і підставою для реєстрації права власності на такий будинок є технічний паспорт на будинок, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» - замовник зобов`язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта письмово проінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцем знаходження об`єкта будівництва.

Механізм прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та їх інженерних мереж визначено наказом Мінрегіону від 24.06.2011 року № 91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків АДРЕСА_3 та П категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж».

Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного Порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складаний за результатами технічної інвентаризації.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено,що батько позивача, ОСОБА_3 , в 1990 році купив будинок площею 15.0 кв.м., критий соломою, що підтверджується копією договору купівлі-продажу. Потім зруйнував даний будинок та збудував новий житловий будинок літера Б-2 площею 113.8 кв.м. Але правовстановлюючий документ після завершення будівництва не отримав. Виходячи з того, що спадковий будинок був побудований батьком позивача в 1990 році, що підтверджується даними технічного паспорта на будинок, тобто до 05.08.1992 року, то введення його в експлуатацію не потребується, так як на будинок складений технічний паспорт за результатами технічної інвентаризації. Тобто побудований будинок не є самочинним будівництвом.

Таким чином судом встановлено, за життя у покійного ОСОБА_3 , виникло право власності на побудований житловий будинок будинок, яке він не оформив в установленому порядку, не отримавши свідоцтва про право власності на даний будинок.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346, 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України, але ці норми не містять таку правову підставу припинення права власності, як смерть власника та нездійснення ним реєстрації права власності на майно, яке ним вже отримане.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що позивач є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та спадкоємцем за законом. Інший спадкоємець ОСОБА_2 , відмовилась від належної їй частки за заповітом і за законом на користь свого сина, ОСОБА_1 , тобто позивача у справі, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 72/2015, відкритої після смерті ОСОБА_3 . Крім того відповідно до матеріалів зазначеної спадкової справи позивачеві видані свідоцтва про право на спадщину від 05.10.2015 року на інше майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати за спадкоємцем позивачем ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на садибний житловий будинок літера Б-2, площею 113.8 кв.м., з господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Понесені судові витрати в сумі 908.00 грн.. покласти на позивача, оскільки суд не вбачає вини відповідача у порушенні прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 , право власності в порядку спадкування за законом на садибний житловий будинок літера Б-2, площею 113.8 кв.м., з господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908.00 грн. покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16.05.2022 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 19.05.2022 року

Дата набрання законної сили 16.06.2022 року