Рішення № 104363509, 18.05.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/62/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вул Велика Васильківська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289) про стягнення 77 509,93 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (відповідач) страхового відшкодування в розмірі 77509,93 грн в порядку суброгації.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що 13 серпня 2021 року в м. Харкові, вул. Донець Захаржевського 2 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ Mazda НОМЕР_1 та ТЗ Opel д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого застрахована в АТІ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "МЕГА-ГАРАНТ" згідно Полісу №203028767.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що підтверджуються Постановою Київського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2021 року у справі №953/16507/21.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 06.01.2022 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/62/22 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2022, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

26.01.2022 Моторним (транспортним) страховим бюро України надано відповідь (вх. № 551 від 26.01.2022) на запитувану судом інформацію в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. №1840 від 26.01.2022) про витребування у позивача доказів, а саме, експертизи №40646 від 19.08.2021 р., відомості про яку містяться в розрахунку №40646/21 страхового відшкодування від 26.08.2021 р. Відповідач зазначає, що АТ СК МЕГА-ГАРАНТ не може самостійно отримати експертизу, оскільки не був її замовником, а відомості, які містяться у ній має важливе значення для розгляду справи.

Вказане клопотання відповідача було задоволено судом ухвалою від 01.02.2022.

Також, відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №1841 від 26.01.2022) в якому він заперечує проти вимог позовної заяви, вважає, що провадження у справі повинно бути закрито, оскільки позивач не звертався до відповідача з зявами про відшкодування страхових виплат, а тому й відсутній предмет спору.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача (вх. №2672 від 04.02.2022) в якій не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позов.

Відповідачем надана заперечення на відповідь позивача на відзив (вх. №2982 від 08.02.2022).

15.02.2022 від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 01.02.2022 з витребуваними документами.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, рішення прийнято та складено за наявної можливості, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14 вересня 2020 року між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА" (далі - ПОЗИВАЧ) та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №021012-2112-1000056 (надалі - Договір страхування). Предметом Договору страхування є страхування транспортного засобу «Mazda» НОМЕР_1 (надалі - Застрахований ТЗ).

13 серпня 2021 року о 12-00 год. в м. Харкові, вул. Донець Захаржевського 2 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ «Mazda» НОМЕР_1 та ТЗ «Opel» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Зазначені обставини підтверджуються Постановою Київського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2021 року.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено Застрахований ТЗ «Mazda» НОМЕР_1 .

Власник пошкодженого застрахованого ТЗ звернувся до ПрАТ "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" з повідомленням про настання страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту Застрахованого ТЗ «Mazda» НОМЕР_1 19.08.2021 р. проведено огляд ТЗ та складено Калькуляцію №40646.V, відповідно до якої вартість ремонту пошкодженого ТЗ складає 77 509,93 гривень.

Вказана Калькуляція розрахована Позивачем за комп`ютерною програмою Audatex, що відповідає умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп`ютерна програма Audatex рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом № 142/5/2092 Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

26.08.2021 р. ПрАТ "СК "ЄВРОШС УКРАЇНА" складено розрахунок страхового відшкодування та 08.09.2021 р. Страховий акт по справі № 40646/21 на суму 77 509,93 грн.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи та їх правову кваліфікацію, суд виходив з наступного.

Згідно зістаттею 73 Господарського процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписамистатті 86 Господарського процесуального кодексу Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Позивач, в своїй позовній заяві зазначає, що здійснив виплату страхового відшкодування на користь власника застрахованого ТЗ у розмірі 77 509,93 грн, а тому просить стягнути ці кошти з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (відповідач) як зі страховика винної в ДТП особи, в порядку суброгації.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (пункт 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22 - 31, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Враховуючи викладене, внаслідок виплати страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому) до такого страховика у відповідності до приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

Однак, в спірних правовідносинах, позивач, в порушення норм ст. 74 Господарського процесуального кодексу не надав суду будь-яких доказів виплати страховиком (позивачем у справі) за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику.

Також, суд зазначає, що й додана до матеріалів позовної заяви ремонтна калькуляція №40646.V від 19.08.2021 р. не може бути прийнята судом як належний та допустимим доказом у відповідності до вимог статей 76, 77 ГПК України на підтвердження розміру матеріальної шкоди, заподіяною транспортному засобу внаслідок ДТП та вартості ремонту, необхідного для відновлення транспортного засобу внаслідок його пошкодження при ДТП, оскільки у даній калькуляції не зазначено ким і у зв`язку з чим (для яких цілей) вона складена, калькуляція подана до позовної заяви не містить підпису особи, яка її склала, тоді як подана до заяви на виконання ухвали від 01.02.2022 (вх. №3562) вже такий підпис і печатку містить.

Інших документів, на підставі яких можливо було б встановити вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, таких як звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, акту виконаних робіт, рахунку СТО тощо Позивачем до позовної заяви не надано.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках встановлених законом.

У постанові від 20.03.2018 р. у справі №911/482/17 Верховний Суд висловив правову позицію про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У постанові від 03.07.2019 року у справі №910/12722/18 Верховний Суд зазначив, що звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, в якому визначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Позивачем же до суду не надано доказів виплати страхувальнику такого страхового відшкодування.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 74 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що за відсутності реального підтвердження виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, заявлені Позивачем до АТ СК МЕГА-ГАРАНТ позовні вимоги про стягнення 77 509,93 грн страхового відшкодування в порядку суброгації є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Інших судових витрат сторонами заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" відмовити повністю.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вул Велика Васильківська, 102, код ЄДРПОУ 22868348).

Відповідач - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код ЄДРПОУ 30035289).

Повне рішення складено "18" травня 2022 р.

СуддяС.А. Прохоров