Рішення № 104363189, 05.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2022 Справа № 914/313/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградське автотранспортне підприємство 14628"

до відповідача Державного підприємства "Львіввугілля"

про стягнення 119717,72 грн.

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з додатковою відповідальністю "Червоноградське автотранспортне підприємство 14628" до відповідача Державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення 119717,72 грн., з яких 34819,90 грн. 3% річних та 84897,82 грн. інфляційні втрати.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Позивач та відповідач явку представників в судове засідання 05.05.2022р. для розгляду справи по суті не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2013р. у справі №5015/5293/12 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградське АТП 14628 до відповідача Державного підприємства Львіввугілля про стягнення 666868,03 грн. позов задоволено частково, вирішено стягнути з Державного підприємства Львіввугілля на користь Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградське АТП 14628 631925,92 грн. основного боргу, 26980,44 грн. 3% річних та 13178,13 грн. судового збору.

Як встановлено вказаним рішенням суду, 30.12.2005р. між Відкритим акціонерним товариством Червоноградське АТП 14628 (надалі ВАТ; реорганізовано у Товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградське автотранспортне підприємство 14628") та Державним підприємством Львіввугілля (замовник) було укладено договір №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників (надалі - договір), за умовами якого перевізник бере на себе зобов`язання перевозити працівників замовника на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.

За умовами пунктів 4.1. та 4.2. договору, оплата за користування автобусами проводиться на підставі договірних цін. Розрахунки за користування автобусами проводяться до 25 числа поточного місяця.

Згідно із пунктом 6.2. договору, замовник виплачує ВАТ у випадку несвоєчасної оплати за автопослуги, тобто до 25 числа поточного місяця, крім основної суми сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та несе відповідальність передбачену статтею 625 ЦК України.

Згідно протоколу розбіжностей до договору сторони виклали пункт 6.2. у наступній редакції: "замовник виплачує перевізнику у випадку несвоєчасної оплати за автопослуги, тобто до 25 числа поточного місяця крім основної суми сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу".

Як також встановлено рішенням суду у справі 5015/5293/12, посилаючись на наданий позивачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14151835, ВАТ Червоноградське АТП 14628 (ідентифікаційний код 03114773) було реорганізовано у Товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградське автотранспортне підприємство 14628" (ідентифікаційний код 03114773).

Рішенням суду у справі №5015/5293/12 вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 631925,92 грн. основного боргу, 26980,44 грн. 3% річних (нараховані за період з 25.05.2011р. по 10.12.2012р.) та 13178,13 грн. судового збору.

Крім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 28.04.2020р. у справі №914/310/20 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградське АТП 14628 до відповідача Державного підприємства Львіввугілля про стягнення 40950,04 грн. позов задоволено частково, за невиконання умов договору №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників від 30.12.2005р. вирішено стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградське автотранспортне підприємство 14628 15879,40 грн. 3% річних (нараховані за період з 02.02.2019р. по 30.12.2019р.), 40682,53грн. інфляційних втрат (нараховані за період з 01.01.2019р. по 01.12.2019р.) та 2088,27 грн. судового збору.

Як стверджує позивач у позовній заяві у даній справі №914/313/22, незважаючи на наявність заборгованості, що встановлена вищезазначеними рішеннями судів, відповідач не погасив її та не сплатив нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 34819,90 грн. 3% річних (нараховані за період з 01.01.2020р. по 29.12.2021р.) та 84897,82 грн. інфляційні втрати (нараховані за період з 02.12.2019р. по 01.12.2021р.), що нараховані на суму основного боргу в розмірі 581925,92 грн. за невиконання умов договору №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників від 30.12.2005р.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому Державне підприємство "Львіввугілля" зазначає, що нарахування 34819,90 грн. 3% річних (за період з 01.01.2020р. по 29.12.2021р.) та 84897,82 грн. інфляційних втрат (за період з 02.12.2019р. по 01.12.2021р.) відповідає фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов частини 1 статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено судом, 30.12.2005р. між Відкритим акціонерним товариством Червоноградське АТП 14628 (надалі ВАТ; реорганізовано у Товариство з додатковою відповідальністю "Червоноградське автотранспортне підприємство 14628") та Державним підприємством Львіввугілля (замовник) було укладено договір №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників (надалі - договір), за умовами якого перевізник бере на себе зобов`язання перевозити працівників замовника на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.

Факт виникнення у відповідача заборгованості за вказаним договором встановлено рішеннями Господарського суду Львівської області від 06.02.2013р. у справі №5015/5293/12, а також від 28.04.2020р. у справі №914/310/20.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Докази сплати заборгованості в розмірі 581925,92 грн. за невиконання умов договору №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників від 30.12.2005р. в матеріалах справи відсутні. Крім того, як встановлено судом, відповідач подав відзив на позовну заяву у даній справі, в якому Державне підприємство "Львіввугілля" зазначає, що нарахування 34819,90 грн. 3% річних (за період з 01.01.2020р. по 29.12.2021р.) та 84897,82 грн. інфляційних втрат (за період з 02.12.2019р. по 01.12.2021р.) відповідає фактичним обставинам справи.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 34819,90 грн. 3% річних (нараховані за період з 01.01.2020р. по 29.12.2021р.) та 84897,82 грн. інфляційних втрат (нараховані за період з 02.12.2019р. по 01.12.2021р.) є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Сплата позивачем судового збору в розмірі 2481,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №1773 від 02.02.2022р. на суму 2481,00 грн., які відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Львіввугілля (80001, Львівська область, Червоноградський район, місто Сокаль, вулиця Хмельницького Б., будинок 26, ідентифікаційний код 32323256) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Червоноградське АТП 14628 (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Святого Володимира, будинок 113, ідентифікаційний код 03114773) 34819,90 грн. 3% річних, 84897,82 грн. інфляційних втрат та 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.05.2022р.

Суддя Петрашко М.М.