Рішення № 104363143, 10.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2022 Справа № 914/235/22

За позовом: Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області, м.Яворів,

в інтересах держави в особі Мостиської міської ради Львівської області, м.Мостиська,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Мостиська,

про: розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Прокурор: Леонтьєва Н.Т.,

Позивач: не з`явився,

Відповідач: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області Керівником Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Мостиської міської ради Львівської області подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 02.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.02.2022. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Правова позиція прокурора.

Прокурор у судовому засіданні 10.05.2022 заявлені позовні вимоги підтримав повністю. Позовні вимоги обгрунтовуються наступним. Мостиською міською радою в особі міського голови Сторожука Сергія Степановича (Орендодавець) з однієї сторони та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) з іншої сторони, укладено договір оренди землі від 26.10.2020 №б/н. За умовами п.1.1 Договору, Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 26.10.2020 №962 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4622484000:06:000:0009, яка на території Мостиської міської ради. При цьому, видами підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 : діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); прісноводне рибництво (аквакультура); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; рекламні агентства. Тобто, ведення фермерського господарства чи вирощування сільськогосподарських культур не передбачено як вид діяльності ФОП ОСОБА_1 . Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 30.12.2021 № 10-13- 0.4-1380/90-21 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області було здійснено захід контролю, в результаті перевірки встановлено порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, кадастровий номер 4622484000:06:000:0009, площею 29,745 га, з яких 14,9109 га пасовища, а саме п. 5 ст. 20 та ст. 211 Земельного кодексу України шляхом розорювання. Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 10.12.2021 №568-ДК/512/АПУ09/01/-21, складеного за результатами проведення перевірки державним інспектором -головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель №2 М.Співаком встановлено, що земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 4622484000:06:000:0009 площею 29,7450 га розташована в адміністративних межах Мостиської міської ради за межами населеного пункту с. Стрілецьке Яворівського району Львівської області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення фермерського господарства. При обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 4622484000:06:000:0009 площею 29.7450 встановлено, що дана земельна ділянка розорана та використовується для вирощування товарної сільськогосподарської продукції (засіяна озимою пшеницею). Таким чином, всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного Договору оренди землі, відповідач використовує орендовану земельну ділянку для сільськогосподарського призначення, як ріллю, а не як пасовища.

Оскільки орендарем спірна земельна ділянка, що передана в оренду як пасовища, використовується як рілля для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, це є порушенням п. 5.1,7.1 Договору, ст.: 35 Закону України «Про охорону земель», що відповідно до п. 11.3 Договору, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 141,143 Земельного Кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та підставою для припинення Договору шляхом його розірвання за рішенням суду.

Попередній розрахунок судових витрат:

-4962,00грн сплачений судовий збір.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 10.05.2022 представник позивача не з`явився, причин неприбуття не повідомив.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 10.05.2022 не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про визнання позову (вх.№9503/22 від 09.05.2022), в якій заявлені позовні вимоги визнає повністю, просить повернути позивачу 50% сплаченого судового збору, проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Обставини справи.

Мостиською міською радою в особі міського голови Сторожука Сергія Степановича (орендодавець) з однієї сторони та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (орендар) з іншої сторони, укладено договір оренди землі від 26.10.2020 №б/н, за умовами п.1.1 якого орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 26.10.2020 №962 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства з кадастровим №4622484000:06:000:0009, яка знаходиться на території Мостиської міської ради.

Відповідно до п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка; площею 29,7450 га, з яких 14,9109 га пасовища.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та/чи об`єкти інфраструктури, (п. 2.2 Договору).

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки - 371832,83 грн. (п.2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки, не має.

Згідно з п. 3.1 Договору, такий укладено на строк 7 років.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 29,7450 га, у тому числі угіддя площею -14,9109 га пасовища, 14, 8341 га -рілля. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.5.4 Договору зміна угідь допускається за умови розроблення, погодження та затвердження в установленому порядку документації із землеустрою за згодою орендодавця.

Згідно з п. 7.1 Договору, на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження: зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії Договору.

Відповідно до п. 8.1.1. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням.

П. 11.3 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано 29.10.2020 за ФОП ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 38990566.

Земельна ділянка передана орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 26.10.2020.

09.01.2019 за Мостиською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку' кадастровий номер 4622484000:06:000:0009, площею 29,745 га. Номер запису про право власності 29857253.

Депутатською комісією Мостиської міської ради з питань земельних відносин, комунального майна, екології, будівництва, архітектури та просторового планування 09.08.2021 при обстеженні земельних ділянок було виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622484000:06:000:0009, площею 29,745 га засіяна сільськогосподарськими культурами, про що складено членами комісії акт обстеження. Згідно вказаного Акту земельна ділянка використовується шляхом засівання сільськогосподарських культур.

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 30.12.2021 № 10-13- 0.4-1380/90-21, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області було здійснено захід контролю, в результаті перевірки встановлено порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, кадастровий номер 4622484000:06:000:0009, площею 29,745 га, з яких 14,9109 га пасовища, а саме п. 5 ст. 20 та ст. 211 Земельного кодексу України шляхом розорювання.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 10.12.2021 №568-ДК/512/АПУ09/01/-21, складеного за результатами проведення перевірки державним інспектором -головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель №2 М.Співаком встановлено, що земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 4622484000:06:000:0009 площею 29,7450 га розташована в адміністративних межах Мостиської міської ради за межами населеного пункту с. Стрілецьке Яворівського району Львівської області, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення фермерського господарства.

При обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 4622484000:06:000:0009 площею 29.7450 встановлено, що дана земельна ділянка розорана та використовується для вирощування товарної сільськогосподарської продукції (засіяна озимою пшеницею).

Листом №14.59/05-25-1771вих-21 від 05.08.2021 Яворівська окружна прокуратура зверталася до Мостиського міського голови зі запитом в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» щодо виявлення фактів самовільного використання земельних ділянок, в тому числі спірної ділянки.

Листом №2.19-2141 від 12.08.2021 Мостиська МР надіслала прокурору відповідь на запитувану інформацію.

Листом №14.59/05-25-2020вих-21 від 01.09.2021 Яворівська окружна прокуратура зверталася до ГУ Держгеокадастру у Львівській області зі запитом щодо проведення перевірки законності використання, дотримання умов договорів оренди земельних ділянок, в тому числі і спірної ділянки.

Листом №14.59/05-25-2798вих-21 від 02.11.2021 Яворівська окружна прокуратура зверталася до Мостиського міського голови зі запитом в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» щодо надання договорів оренди земельних ділянок, в тому числі і спірної ділянки, для їх аналізу, які були надані Мостиською МР прокурору супровідним листом №2.19-3/07 від 05.11.2021.

Супровідним листом №10-13-0.10-6917/2-21 від 20.12.2021 ГУ Держгеокадастру у Львівській області надіслало прокурору витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Листом №10-13*0.4-1380/90-21 від 30.12.2021 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надіслало лист-відповідь Яворівській окружній прокуратурі на запитувану інформацію щодо договорів оренди земельних ділянок.

Листом №14.59/05-25-192вих-22 від 18.01.2022 Яворівська окружна прокуратура повідомила Мостиського міського голову в порядку ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» про звернення з позовом до Господарського суду Львівської області до ФОП ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки площею 29,7450га.

Станом на дату винесення рішення земельна ділянка відповідачем не повернута.

Оцінка суду.

Щодо правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду.

Аналізуючи підстави подання позову прокурором в інтересах позивача Мостиської міської ради, суд зазначає таке.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави Мостиської МР шляхом подання позову є порушення відповідачем (ФОП ОСОБА_1 ) земельного законодавства, використання земельної ділянки з іншим цільовим призначенням для здійснення підприємницької діяльності (використання ділянки як ріллі для вирощування сільськогосподарських культур, а не як пасовище).

З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив належного позивача, а також дотримався порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (лист-повідомлення №14.59/05-25-192вих-22 від 18.01.2022).

Щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України передача землі в .оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями ст.ст. 13, 15 Закону України-«Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі. Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Ст. 2 цього ж Закону визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (ст. 93 ^Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Закону, ст. 792 Цивільного кодексу України, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний з:а плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов-договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 7.1 Договору, на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження : зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії Договору.

При цьому за змістом ст. 25 Закону України "Про оренду землі орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Земельним кодексом України в п. а, ч. 1, ст. 19 закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є - землі сільськогосподарського призначення.

Статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а)сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б)несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, передана відповідачу для ведення фермерського господарства та є пасовищем.

Передана в оренду земельна ділянка кадастровий №4622484000:06:000:0009 не повинна розорюватись та не може бути використана відповідачем для посіву ріпаку, пшениці, сої, або будь-якої іншої культури, оскільки вказана земельна ділянка повинна використовуватися виключно в межах визначених договором, законом та документації із землеустрою, а саме як пасовище.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно додатків до договору, а також згідно технічної документації на вказану земельну ділянку, така є пасовищем, вид використання (вид угідь) не змінювався, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру станом на 2021 рік.

Таким чином, всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного договору оренди землі, відповідач використовує орендовану земельну ділянку як ріллю для вирощування сільськогосподарських культур, а не як пасовище, тобто фактично без законних на те підстав використовує її не за цільовим призначенням.

Законом України «Про охорону земель» (ст. 36) закріплено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості грунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

При цьому ст. 35 цього Закону передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані серед іншого:

-дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; -проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

-забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

-забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

За змістом ст. 37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських ^культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необгрунтовано інтенсивного використання земель.

Ч. 2 ст. 36 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

За нормою ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України.

Необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно- кліматичних умов, передбачена Законами України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03 .2016 № 271-р.

Діяльність Відповідача щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до пасовищ, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В ст. 14 Конституції України наголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог:

а)раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б)здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних, ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в)здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

г)застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення;

д)збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

е)здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку, яка передана йому в оренду згідно з цільовим призначенням відповідно до технічної документації, зазначеним в договорі, а саме як пасовища та не мав права порушувати ні умов договору оренди, ні ЗК України, ні Законів України «Про охорону земель», «Про землеустрій».

Відповідно до ст. ст. 610, 611 „Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Така ж відповідальність за невиконання умов договору оренди встановлена ст. 36 Закону «Про оренду землі»: у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Орендар не виконує взяті на себе договором від 11.03.2020 зобов`язання, а також порушив вимоги ст. 35,36 Закону України «Про охорону земель», ст. 1 Закону України про «Про землеустрій», ст. 20 ЗК України, оскільки використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, що є підставою для звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 11.03.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін- у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.Відповідно до п. 11.3 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу, однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 12.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Ст. 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору (абз. З п. 8).

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (п. п. 2.20, 2.23), у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених ст.ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Суд бере до уваги заяву ФОП ОСОБА_1 (вх.№9503/22 від 09.05.2022) про визнання позовних вимог повністю.

Відповідно до ч.3 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Підсумовуючи все наведене, заявлені позовні вимоги прокурора про розірвання договору та повернення ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 4622484000:06:000:0009 позивачу Мостиській міській раді Львівської області є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч.1, 3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При поданні цього позову Львівська обласна прокуратура сплатила в дохід Держбюджету 4962,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №40 від 13.01.2022.

Враховуючи визнання позову відповідачем у повному обсязі до початку розгляду справи по суті та стягнення з нього на користь прокуратури лише 50% судового збору, решту судового збору слід повернути прокурору з бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Розірвати Договір оренди землі від 26.10.2020, б/н укладений між Мостиською міською радою Львівській області (адреса: 81300, Львівська обл., місто Мостиська, вул.Грушевського, будинок 6, код ЄДРПОУ 26307500) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) земельної ділянки площею 29,7450 га, кадастровий номер 4622484000:06:000:00,09 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742573446224).

3.Зобов`язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) повернути власнику Мостиській міській раді Львівської області (адреса: 81300, Львівська обл., місто Мостиська, вул.Грушевського, будинок 6, код ЄДРПОУ 26307500) земельну ділянку, площею 29,7450 га, кадастровий номер 4622484000:06:000:0009 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1742573446224), яка знаходиться на території Мостиської міської ради Львівської області.

4.Стягнути з Фізичноі особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA 138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві, (79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19) 2481,00 грн судового збору.

5.Повернути Львівській обласній прокуратурі (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у мКиєві, (79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19) з Державного бюджету України 2481,00 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №40 від 13.01.2022.

6.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

8.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2022.

Суддя Козак І.Б.