Рішення № 104362994, 18.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2022Справа № 910/16992/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія Трейд Інвест»

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/16992/21

за позовом Акціонерного товариства «Асвіо Банк» (Україна, 14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2; ідентифікаційний код: 09809192)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Вест» (Україна, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, оф. 41; ідентифікаційний код: 32583569)

про стягнення 31 371,79 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Асвіо Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Вест» про стягнення 31 371,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 3281-20/В1 про надання банківської гарантії від 27.10.2020, з урахуванням Договору про внесення змін № 1 від 12.02.2021 до вказаного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 у справі № 910/16992/21 в позові відмолено.

21.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в цій справі, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000, 00 грн.

Також з поданої заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Вест» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія Трейд Інвест». При цьому, ідентифікаційний код 32583569 та юридична адреса: Україна, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, оф. 41, не змінилися.

Ураховуючи зазначене, суд змінює найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Вест» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія Трейд Інвест».

Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи ту обставину, що при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про судові витрати, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката відповідачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги №0119/2021 від 19.01.2021, Додаткової угоди № 12 від 14.12.2021 до вказаного договору, акту приймання-передачі наданих послуг від 21.02.2022.

За умовами пунктів 1, 2 Додаткової угоди № 12 від 14.12.2021 до Договору про надання правової допомоги № 0119/2021 від 19.01.2021, Адвокатське бюро «Апощенко та партнери» зобов`язалось за замовленням клієнта (відповідача) представляти інтереси останнього в судах з усіх питань, у справі № 910/16992/21 за позовом Акціонерного товариства «Асвіо Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Вест» про стягнення заборгованості за Договором про надання банківської гарантії № 3281-20/В1 від 27.10.2020 в сумі 31 371, 79 грн. Вартість послуг, що надаються (гонорар) дорівнює 15 000,00 грн.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Втім, будучи обізнаним про розгляд справи, а також про подання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, позивач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В контексті викладеного суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000, 00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Щодо доводів відповідача, із посиланням на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, про те, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо він встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, слід зазначити таке.

Суд вважає, що відповідачем неправильно розтлумачено зміст зазначеного правового висновку Верховного Суду.

Так, існує два підходи для обчислення гонорару адвоката, а саме погодинна оплата і фіксований розмір.

В першому випадку сторони узгоджують вартість години роботи адвоката, а загальний розмір гонорару розраховується шляхом множення сукупності дій адвоката (наданих послуг) на час, витрачений на вчинення таких дій (надання послуг).

Встановлення фіксованого розміру гонорару має на меті досягнення кінцевого результату для клієнта, безвідносно до часу, затраченого адвокатом та кількості вчинених ним дій.

В обох випадках витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені. Єдиною відмінністю між цими підходами є різний набір доказів. Саме про це йдеться в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, де зазначено про відсутність необхідності надавати детальний опис робіт у випадку, якщо розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, оскільки в такому випадку розмір гонорару не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000, 00 грн не є співмірними із ціною позову та складністю справи. Стягнення адвокатських витрат у заявленому розмірі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката має бути зменшено до 5 000, 00 грн.

Також суд зауважує, що судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Аналогічної правової позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

З огляду на вищенаведене, оскільки у позові відмовлено повністю, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000, 00 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, у зв`язку з чим заява відповідача про ухвалення додаткового рішення в цій справі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія Трейд Інвест» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16992/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Асвіо Банк» (Україна, 14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Преображенська, буд. 2; ідентифікаційний код: 09809192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія Трейд Інвест» (Україна, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, оф. 41; ідентифікаційний код: 32583569) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складено 18.05.2022

Суддя О.В. Нечай