Рішення № 104359455, 17.05.2022, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/18171/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним рішення відповідача, що викладене у листі від 06.11.2021 № 2600-0212-8/56783, яке полягає у відмові в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

зобов`язати відповідача перевести позивача за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію в розмірі 50 240,94 грн втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати розміру пенсії за віком в період з 05.12.2019 по 31.10.2021.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно в порушення вимог чинного законодавства відмовлено у переведенні на інший вид пенсії. Також внаслідок не виплати розміру пенсії за віком (призначеної на підставі рішення суду) протягом періоду часу з 05.12.2019 по листопад 2021 року позивачу завдано матеріальної шкоди орієнтовним розміром 50240,94 грн, в зв`язку з чим остання просить виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 23.12.2021, що підтверджується розпискою в матеріалах справи, однак у встановлений судом 15-денний строк відзив не подав. При цьому, суд зазначає, що ГУ ПФУ в Чернігівській області згідно штампу на конверті подано відзив на позов 24.01.2022 без клопотання про поновлення процесуального строку на його прийняття, як наслідок поданий понад строк відзив не може бути прийнятий судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 з 07.10.1989 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим 07.10.1989 ( НОМЕР_1 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Вказане підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.08.2018 ( НОМЕР_2 ). Останній мав статус інваліда війни І групи та статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, в зв`язку з чим після смерті чоловіка позивач отримала статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів наслідків аварії па Чорнобильській АЕС першої категорії, смерть якого пов`язана із Чорнобильською катастрофою та має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Вказане підтверджується відповідними посвідченнями № НОМЕР_3 від 18.12.2018 та від 10.12.2018.

05.12.2019 позивач звернулась до Сосницького відділення пенсійного фонду України з письмовою заявою до Головного управління ПФУ в Чернігівській області про призначення їй пенсії достроково за віком , згідно діючого законодавства України. До заяви було додано документи, які, на думку позивача, підтверджували статус військовослужбовця її померлого чоловіка, підтвердження стажу необхідного для призначення пенсії та довідку Сосницької селищної ради в Чернігівській області, про те що вона перебувала на повному утриманні чоловіка ОСОБА_3 і після його смерті заміж не виходила , що підтверджується розпискою - повідомленням від 05.12.2019 №413.

18.12.2019 нею було отримано письмову відповідь від Управління пенсійного фонду України в Чернігівській області ( Управління застосування пенсійного законодавства Відділ з призначення пенсій) вих.№193/03-2.3 від 18.12.2019, в якій було викладено відмову в призначенні пенсії відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, так як чоловік позивачки не відносився до жодної із категорії зазначених у цій статті.

Вважаючи вказані дії відповідача незаконними, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні пенсії, передбаченої ст.16 Закону України Про пенсійне забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2019 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст.16 Закону України Про пенсійне забезпечення, із врахуванням висновків суду. Вказане рішення суду набрало законної сили 07.08.2020.

Як слідує з матеріалів справи на виконання вказаного вище рішення суду відповідачем призначено позивачу дострокову пенсію за віком з 05.12.2019.

В подальшому, позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, однак ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії згідно з «Рішенням про відмову у перерахунку пенсії» від 03.11.2021.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також Закон № 1058), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058 встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч. 1 ст.10 Закону № 1058).

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно п. 4 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Статтею 6 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788) передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до ст.15 Закону № 1788 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст. 83 Закону № 1788 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 54 вказаного Закону встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

«Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначено механізм обчислення пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статтей 54 і 57 Закону №796.

Відповідно до п.11 вказаного вище Порядку мінімальний розмір пенсії у разі втрати годувальника становить на одного непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника, який був на його утриманні 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Як встановлено судом рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 620/513/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні пенсії, передбаченої ст.16 Закону України Про пенсійне забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2019 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст.16 Закону України Про пенсійне забезпечення, із врахуванням висновків суду.

Вказаним рішенням суду встановлено право позивача на призначення дострокової пенсії за віком. Також у рішенні суду зазначено, що відповідно до п. в ч.3 ст.30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, а не внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням Інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, або якщо вони є інвалідами.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до ст.54 цього Закону.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що законодавцем встановлено право особи, що має одночасно на різні види пенсії, на одну пенсію за її вибором.

Таким чином маючи право на різні державні пенсії, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства звернулася до відповідача з заявою про перехід на інший вид пенсії, до якої надала необхідний пакет документів, однак ГУ ПФУ у Чернігівській області відмовило позивачу у задоволенні її заяви, та відповідно не здійснило переведення на інший вид пенсії за вибором останньої.

Суд зазначає, що вказана відмова пенсійного органу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушує законне право позивача на вибір виду пенсійного забезпечення.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; зобов`язання відповідача перевести позивача з 28.10.2021 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити позивачу розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію в розмірі 50 240,94 грн втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати розміру пенсії за віком в період з 05.12.2019 по 31.10.2021, то останні задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, необхідною ознакою при вирішенні спору, є встановлення факту нарахування доходу, про що вказано у статті 3 цього Закону.

За змістом статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Тобто, за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-43цс14.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Матеріали справи не містять доказів щодо виплати ОСОБА_1 коштів нарахованих на виконання рішення суду від 10.03.2020 у справі № 620/513/20, як наслідок позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частини третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 з 28.10.2021 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення складений 17.05.2022.

Суддя О.М. Тихоненко