Рішення № 104358365, 17.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5045/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в зарахуванні до загального та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року та відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року, та здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням раніше виплаченої пенсії;

- звільнити від сплати судового збору;

- справу слухати без участі позивача та представника.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до загального та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком № 1 періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року, а також відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є протиправними, оскільки обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року не є підставою для позбавлення його права на пенсію за Списком № 1. Позивач, покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, вказує, що не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, а тому наявність заборгованості такого підприємства по страхових внесках не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Ураховуючи вищевикладене, адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що згідно з матеріалами електронної пенсійної справи № 1339500008232 позивачу призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання з 18 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2022 року відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж позивача, обчислений по 31 серпня 2020 року, становить 21 рік 03 місяці 15 днів, з них: 01 рік 06 місяців 24 дні строкова військова служба (період з 28 квітня 2000 року по 21 листопада 2001 року); 03 роки 01 місяць 00 дні військова служба в Збройних Силах України за контрактом (період з 30 серпня 2017 року по 29 серпня 2020 року). Пільговий (підземний) стаж роботи позивача, який дає право на обчислення пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», становить 13 років 27 днів (в тому числі 03 місяці 18 днів навчання за фахом).

Відповідач зазначає, що при призначенні пенсії період роботи позивача з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи за Списком № 1 з повним робочим днем під землею, оскільки згідно «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» форми ОК-5 ОСОБА_1 відсутні відомості про сплату відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» страхових внесків за вказаний період.

Відповідач зауважує, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Проте у випадку зарахування спірного періоду роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» стаж роботи позивача, який дає право на обчислення пенсії відповідно до положень абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», становитиме менше 15 років.

У зв`язку з викладеним просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 04 березня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. У залученні Відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 18 березня 2019 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 15 вересня 2003 року позивач у спірний період роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи № 1339500008232 позивачу з 18 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2022 року призначена пенсія по інвалідності внаслідок професійного захворювання відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 15 лютого 2022 року № 2584-1352/Р-52/8-1300/22 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача на його заяви від 26 січня 2022 року, реєстраційний номер 1352/Р-1300/22 та від 04 лютого 2022 року, реєстраційний номер 2129/Р-1300-22, зокрема, про те, що період роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» не зарахований до страхового та підземного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дає право на обчислення пенсії згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до загального та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком № 1 періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року та відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком № 1 період роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року, та здійснити перерахунок й виплату пенсії згідно із Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до норм частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з частиною 10 статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

При вирішенні цього спору суд відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а), від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), від 30 вересня 2019 року (справа № 316/1392/16-а), від 27 травня 2021 року (справа № 343/659/17) відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Дія цього Закону відповідно до положень частини першої статті поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Нормами статті 8 Закону № 345-VІ визначені особливості пенсійного забезпечення.

Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналогічна норма передбачена абзацом третім частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З долученої позивачем до матеріалів справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 15 вересня 2003 року слідує, що позивач у спірний період роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) у вищевказаний період позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, однак страхові внески підприємством-страхувальником не сплачувались.

Суд відзначає, що обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладений на підприємство. Таким чином, право на зарахування періоду роботи особи на певному підприємстві не залежить від виконання підприємством обов`язку по нарахуванню та сплаті страхових внесків.

Оскільки у спірний у цій справі період роботи позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, роботодавець позивача був зобов`язаний нараховувати та сплачувати страхові внески.

Однак внаслідок невиконання роботодавцем позивача обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля», що є недопустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Тому відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний у цій справі період не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування цього періоду до пільгового (підземного) та загального страхового стажу, а також права на перерахунок його пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням вказаного стажу роботи.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового (підземного) та загального страхового стажу ОСОБА_1 ОСОБА_2 періоду його роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» та здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є протиправними, а тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити повністю.

Щодо обрання способу захисту порушеного права позивача суд враховує таке.

Обираючи спосіб захисту свого порушеного права, позивач у позовній заяві просить суд зарахувати до загального та пільгового (спеціального) страхового стажу за Списком № 1 період його роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року, та здійснити перерахунок й виплату пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням раніше виплаченої пенсії.

Під час розгляду справи суд встановив, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до пільгового (підземного) та загального страхового стажу період його роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля», тому належить зобов`язати відповідача зарахувати позивачу вказаний період роботи до пільгового (підземного) та загального страхового стажу.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з урахуванням раніше виплаченої пенсії, суд відзначає, що така не підлягає задоволенню у спосіб, який просить позивач.

Суд зауважує, що пільговий (підземний) стаж роботи позивача є наразі недостатнім для отримання пенсії у розмірі, визначеному абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а період роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року не зарахований відповідачем до пільгового (підземного) стажу роботи позивача.

В той же час суд позбавлений можливості перебирати на себе повноваження відповідача та здійснювати обрахунок пільгового (підземного) стажу роботи позивача до моменту вчинення таких дій відповідачем. Як наслідок, наразі у суду відсутні підстави стверджувати, що підземний (пільговий) стаж роботи позивача є достатнім для отримання пенсії у розмірі, який визначений абзацом 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (не менше 15 років), і що позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі, визначеному вказаними нормами.

За таких обставин з метою ефективного захисту порушених прав позивача належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового (підземного) та загального страхового стажу період роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» та після такого зарахування вирішити питання про перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду з цим адміністративним позовом його не сплачував, а тому розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового (підземного) та загального страхового стажу періоду роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» та здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового (підземного) та загального страхового стажу період роботи з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2021 року у відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» та після такого зарахування вирішити питання про перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 17 травня 2022 року.

Суддя Клименко О.М.