Ухвала суду № 104351473, 26.04.2022, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/452/22

Номер провадження 1-кс/298/140/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2022 року смт. Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участю секретаря судового засідання Келешовчак І.І., прокурора Дочинець В.І., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника -адвоката Моняк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Форкош П.А., погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури Дочинець В.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.185 КК України, у кримінальному провадженні №12022071070000063 від 23 квітня 2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2022 року слідчий СВвідділення поліції№2Ужгородського районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Закарпатськійобласті ФоркошП.А.за погодженням із прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури Дочинець В.І. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022071070000063від 23квітня 2022рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 22 квітня 2022 року близько 14 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні Стужицького закладу дошкільної освіти, що знаходиться за адресою: с.Стужиця, 145, Ужгородського району Закарпатської області, де останній тимчасово проживав, діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, з корисливих спонукань, з метою незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав з сумки громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 , яка так само тимчасово проживає за вищевказаною адресою, грошові кошти, а саме: 1400 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 40956,86 гривень, 100 австралійських доларів, що еквівалентно згідно курсу НБУ 2172,76 гривень, 600 гривень різними купюрами та банківську картку «Універсальна» за № НОМЕР_1 , чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 43729 гривень 62 копійок.

Вказується, що 25 квітня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке є умисним тяжким злочином проти власності, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

На думку слідчого, слід врахувати реакцію місцевих мешканців, суспільства, міжнародного співтовариства та соціальні наслідки правопорушення, яке вчинене в умовах воєнного стану в Україні, в якому підозрюється ОСОБА_1 .

Підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може здійснити дії щодо переховування від органів досудового розслідування або суду, оскільки останній усвідомлює тяжкість кримінального покарання за вчинений злочин - покарання у вигляді позбавлення волі, у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв`язки, так як він не одружений, офіційно не працевлаштований, утриманців не має, проживає в м.Києві, що дасть йому можливість переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні, які судом не допитані й під впливом підозрюваного можуть змінити покази на його користь. Також може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 вчинено за адресою його тимчасового проживання і на даний час не проведено всі необхідні слідчі дії (слідчі експерименти, відшукання інших доказів кримінального правопорушення, які не піддались впливу).

Посилається, що при вирішенні питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, крім зазначених вище ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, необхідно врахувати тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, відсутність у нього постійного місця роботи, навчання та проживання, відсутність міцних соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання. Офіційні джерела доходів підозрюваного ОСОБА_1 відсутні, що може свідчити про незаконне отримання ним засобів для існування, в тому числі шляхом вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

На думку слідчого, жоден із більш м`яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може бути застосованим до підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, не усуне вказаних вище ризиків, в тому числі ризику вчинення кримінального правопорушення.

З оглядуна вищенаведене,слідчий запогодженням зпрокурором проситьобрати щодо ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Прокурор Дочинець В.І. в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого запобіжного заходу.

В судовомузасіданні захисникпідозрюваного -адвокат МонякО.В. щодо задоволення клопотання не заперечила, при цьому, просила у разі обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити мінімальний розмір застави.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, не заперечував щодо задоволення клопотання слідчого. Зазначив, що дійсно вчинив крадіжку коштів за місцем тимчасового свого проживання, за викрадені кошти придбав собі одяг та інші речі, всю суму викрадених грошей не встиг витратити, оскільки був знайдений працівниками поліції, кошти, що залишились, та куплені речі віддав працівникам поліції. Визнав, що мав придбаний квиток на потяг в напрямку м.Київ і планував виїхати.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12022071070000063 від 23 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

25 квітня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071070000063 від 23 квітня 2022 року; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22 квітня 2022 року від ОСОБА_2 ; заява ОСОБА_3 від 22 квітня 2022 року; протокол огляду місця події від 22 квітня 2022 року; протокол допиту потерпілої ОСОБА_2 від 23 квітня 2022 року; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 квітня 2022 року з потерпілою ОСОБА_2 ; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 23 квітня 2022 року; протокол пред"явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 квітня 2022 року зі свідком ОСОБА_4 ; росписка ОСОБА_1 від 23 квітня 2022 року; протокол огляду речей від 23 квітня 2022 року; пояснення ОСОБА_1 від 23 квітня 2022 року.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах та досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_1 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілу у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків та потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Оскільки на даний час триває досудове розслідування та в межах нього, як зазначено стороною обвинувачення, для встановлення всіх обставин проводяться слідчо-розшукові заходи, спрямовані на встановлення місця знаходження та вилучення речових доказів - речей та документів, що можуть бути використані як речові докази, слідчий суддя вважає також доведеним і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із зазначених речей, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результат.

Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.4 ст.185 КК України), корисливий мотив вчинення такого, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не є працевлаштованим, не має офіційного та постійного законного заробітку, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

Органом досудового розслідування обґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме в разі застосування до ОСОБА_1 таких запобіжних заходів як домашній арешт, особиста порука, особисте зобов`язання, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійсненню останнім впливу на свідків та потерпілу з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню підозрюваним ОСОБА_1 виконанню процесуальних рішень.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( Летельє проти Франції ).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі Летельє проти Франції вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При вирішенні питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності наступні обставини: ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п"яти до восьми років; має місце реєстрації та проживання в м.Києві, відтак існує ймовірність того, що останній може покинути територію юрисдикції органу досудового розслідування. ОСОБА_1 є непрацевлаштованим, неодруженим. Відтак, наведені обставини свідчать про відсутність факторів соціального стримування підозрюваного.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, яке є тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, роль ОСОБА_1 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , майновий та сімейний стан підозрюваного, його вік, стан здоров`я, дані про його особу, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що застава у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177,178,182,183,193,194,196,205,372,395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Форкош П.А., погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури Дочинець В.І., про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначенихКПК України, визначити заставу врозмірі двадцятирозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить49620(сорокдев"ятьтисяч шістсотдвадцять)гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №298/452/22; провадження №1-кс/298/140/22 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2022 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду негайно.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 24 червня 2022 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Зизич В.В.