Рішення № 104347570, 14.04.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2616/21

Провадження № 2/175/806/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

14 квітня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

при секретарі Кучеренко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа: КЗ «Дніпропетровський спеціалізований будинок дитини» ДОР про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав відносно її дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засіданні представник позивач надав письмову заяву у якій повністю підтримав позов, з-підстав викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити їх вимоги у повному обсязі та справу розглядати без їх участі.

Відповідачка про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 130 ЦПК України. У судове засідання свого представника не направила, про причини неявки не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася. Будь-які заяви чи клопотання від відповідачки до суду не надходили. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання надав заяву про можливий розгляд справи без їх участі, а також зазначили про обґрунтованість та доцільність пред`явленого позову, тому просили суд задовольнити його у повному обсязі та позбавити відповідачку батьківських прав відносно її сина.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними виводи, суд дійшов до наступного висновку.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У судовому засіданні встановлено, що на обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області перебуває малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина яка опинилася у складних життєвих обставинах через неналежне виконання батьками батьківських обов`язків.

Мати дитини - ОСОБА_1 , 1996 року народження, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , неналежно виконувала свої батьківські обов`язки та залишила дитину без батьківського піклування.

Відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 23.12.2020 року - дитина, малолітній ОСОБА_2 , знайдений 23.12.2020 року приблизно о 10:00 годині без батьківського піклування та доставлений до МДКЛ №6 ДМР по вул. Караваєва, №68 в м.Дніпро.

17.03.2021 року виконавчим комітетом Обухівської селищної радою розглянуто клопотання начальника Служби у справах дітей від 15.03.2021 року №22 з урахуванням акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 23.12.2020 р., а саме: ОСОБА_2 , 2020 року народження, відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини від 24.09.2008 р. №866, діючи виключно в інтересі малолітньої дитини та прийнято рішення №54 «Про влаштування малолітнього ОСОБА_2 до КЗ «Дніпропетровський спеціалізований будинок дитини» ДОР.

Так, Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, згідно ст.3 Сімейного кодексу (далі - СК) України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ст.6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно зі ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Згідно ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Таким чином, з огляду на наведені вище норми, враховуючи загальні принципи побудови суспільства, охорони дитинства, максимального і повного забезпечення прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні, суд досліджує їх відповідність фактичним обставинам справи, що склалися і полягають у наступному.

Зокрема, судом встановлено, що відповідачі тривалий час ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, ніяким чином не піклуються про дітей, не проявляють заінтересованості в їх долі, не цікавляться їх станом здоров`я, не піклуються про фізичний і духовний розвиток, підготовкою до життя, зокрема - не забезпечують необхідного харчування, медичним доглядом, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання доньок, не спілкуються з ними в достатньому обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення та не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу і не створюють умов для отримання ними подальшої освіти.

Обставини, зазначені в обґрунтуванні позовних вимог, підтверджуються, зокрема, дослідженими в судовому засіданні доказами, наявними в матеріалах справи, а також відповідним висновком складений Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яким визначено доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів щодо їх трьох доньок.

Таким чином, вказані дії відповідачки жодним чином не відповідають встановленому сімейним кодексом обов`язку з виховання дитини, забезпечення її добробуту, котрі покладені на відповідача.

Сукупність таких факторів, свідчить про небажання і ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є неприпустимим з точки зору охорони дитинства і загальних засад побудови суспільства і моральності.

Таке ставлення матері до дитини є основним фактором при вирішенні питання про позбавлення їх батьківських прав.

Згідно з ст.ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Так, ст.164 Сімейного кодексу України визначені підстави позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України визначено, осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав, зокрема право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як зазначено в абз.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У відповідності з ч.ч. 4,5 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо позбавлення відповідачки батьківських прав у відношенні малолітньої дитини та стягнення з неї аліментів на утримання сина підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до вимог ст.ст. 141,142 ЦПК України стягнути з відповідача на користь Держави суми судового збору у розмірі відповідному до задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 430 ЦПК України, ст.ст. 2, 7, 15, 17, 18, 19, 67, 68, 105, 110, 112, 150, 164, 166, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 191, 249 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , третя особа: КЗ «Дніпропетровський спеціалізований будинок дитини» ДОР про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити у повному обсязі.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 31 січня 2020 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №144).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) аліменти на користь особи (установи) на утриманні яких буде перебувати дитина, на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 31 січня 2020 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №144) у розмірі 960,50 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 08 липня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Держави суму судового збору у розмірі 1984,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим. Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бунт подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.М. Бойко