Ухвала суду № 104345225, 13.05.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/8407/22

Провадження № 1-кс/947/3742/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42022160000000087 від 29.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України -

ВСТАНОВИВ:

Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022160000000087 від 29.03.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 може бути причетний до зайняття злочинною діяльністю, пов`язаною з незаконним переправленням осіб через державний кордон України. Сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_5 для досягнення своєї злочинної мети в лютому 2022 року залучив до вказаної протиправної діяльності громадянина ОСОБА_6 , який повинен був здійснювати зустріч осіб, які незаконно перетнуть кордон України та передання вказаних осіб іншим невстановленим досудовим розслідуванням особам, які в подальшому здійснюватимуть перевезення даних осіб на територію Республіки Молдова. В подальшому, вчинивши всі необхідні дії спрямовані щодо незаконного переправлення гр. ОСОБА_7 через державний кордон України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були затримані після одержання грошових коштів у розмірі 4500 доларів США в порядкуст. 208 КПК України. 04.05.2022 року в ході затримання ОСОБА_6 слідчим, було проведено його особистий обшук під час якого ОСОБА_6 добровільно видав мобільний телефон Iphonе XS білого кольору в чохлі білого кольору з сім карткою оператора мобільного зв`язку, який було поміщено до сейф-пакету В1016553. Окрім того, ОСОБА_6 добровільно було видано слідчому 1 купюру номіналом 100 зовні схожу на долари США на загальну суму 100 доларів США, а також 2 купюри номіналом 50 ззовні схожі на гривню на загальну суму 100 гривень, які поміщено до сейф-пакету В1016532. Вказані речі являються речовими доказами у кримінальному провадженні, про що слідчим винесена відповідна постанова. У зв`язку з викладеним, сторона обвинувачення просить накласти арешт на вилучене майно для подальшого проведення ряду експертних досліджень, так як воно є речовими доказами по справі та може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явились, проте від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання без його участі та про належне повідомлення власника майна про розгляд клопотання.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши поданеклопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Частиною 1статті 98КПК Українивизначено,що речовимидоказами єматеріальні об`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42022160000000087 від 29.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3ст. 368 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

Вилучені речі зазначені у клопотанні слідчого відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можливо набуті кримінальним протиправним шляхом чи зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення виявити які вдасться лише за допомогою проведення додаткових слідчих дій, а також містять в собі відомості щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчого від 05.05.2022 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, перелік яких зазначено у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, а також з метою проведення експертних досліджень з вказаними речами. В свою чергу, не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його відчуження або знищення, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження.

На підставі викладеного слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Також, враховуючи те, що існує ризик зміни або знищення майна, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, слідчий суддя вважає за необхідне накласти заборону розпорядження зазначеним майном, з метою запобігання вищевказаному ризику.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42022160000000087 від 29.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 368 КК України задовольнити.

Накласти арешт із забороною користування, відчуження та розпорядження на речі, які було вилучено в ході проведеного особистого обшуку ОСОБА_6 під час затримання на польовій дорогі с. Кубей Болградського району Одеської області, а саме на:

- мобільний телефон Iphonе XS білого кольору в чохлі білого кольору з сім карткою оператора мобільного зв`язку, який поміщено до сейф-пакету В1016553;

- 1 купюру номіналом 100 зовні схожу на долари США на загальну суму 100 доларів США, а також 2 купюри номіналом 50 ззовні схожі на гривню на загальну суму 100 гривень, які поміщено до сейф-пакету В1016532.

Виконання ухвали покласти на слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1