Ухвала суду № 104343830, 11.05.2022, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/311/22

Провадження 1-в/193/126/22

У Х В А Л А

іменем України

11 травня 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

при секретарі судового засідання Ратушної В. В.,

за участю: прокурора Костовського С. С.,

представника Софіївської ВК №45 Бурківського А.Д. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 (урежимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2022 на адресу Софіївського районного суду надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_1 , який наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Софіївська виправна колонія (№ 45)» (надалі Софіївська ВК-45), згідно якого останній просив звільнити його від подальшого відбуття покарання умовно-достроково.

Засуджений ОСОБА_1 під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав і просив його задовольнити, зазначив, що перебуваючи у місцях позбавлення волі він належні висновки зробив, до скоєних ним злочинів ставиться критично, на свободі на нього чекають дружина, двоє малолітніх дітей та батько похилого віку, він гарантовано працевлаштується та відшкодує всі збитки потерпілим, запевнив, що перебуваючи на волі більше не вчинятиме протиправних діянь.

Представник виправної колонії Бурківський А. Д. у судовому засіданні пояснив, що виходячи з позитивної характеристики засуджений довів своє виправлення, проте зауважив, що даний засуджений не знаходиться в його відділенні і він не мав можливості за ним постійно спостерігати.

У судовому засіданні прокурор Костовський С.С. заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність для цього підстав.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали особової справи засудженого, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджено за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.06.2020 за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 70 ч. 1, 4 КК України до 4 років і 5 місяців позбавлення волі.

Початок строку: 18.07.2018, кінець строку 19.08.2022.

На підставі ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

В силу ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згаданою статтею передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.

Як вбачається із роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.

Так, під час вивчення матеріалів особової справи засудженого, суд враховує не лише час перебування ним у ДУ «Софіївська ВК (№45)», а й увесь період його відбування покарання.

Зокрема, встановлено, що засуджений ОСОБА_1 спочатку відбував покарання у вигляді позбавлення волі з 23.07.2018 в ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)», де характеризувався негативно. За період перебування його в даній установі мав 2 стягнення, серед яких за порушення режиму утримання (створення конфліктної ситуації) був підданий стягненню у вигляді 10 діб карцеру. Заохочень не мав.

З 28.07.2020 кримінальне покарання засуджений став відбувати в ДУ «Софіївська виправна колонія (№45)». Протягом вказаного періоду характеризувався позитивно. Тричі був заохочений за зразкову поведінку та сумліненя ставлення до праці, востаннє 13.01.2022. Згідно характеристики, затвердженої начальником Софіївської ВК № 45 26.04.2022, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Працездатний, за власної ініціативи безоплатно виконує роботи з благоустрою роботи. За вироком суду має позов на суму 58884, 75 грн..

Крім того, суд звертає увагу на попередні неодноразові судимості ОСОБА_1 , який на протязі дванадцяти років 14 разів був засуджений за вчинення тяжких злочинів проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів.

Зокрема, з дослідженої особової справи засудженого, вбачається, що засуджений ОСОБА_1 з 2012 року по 2017 рік постійно перебував у місцях позбавлення волі. У 2017 році звільнився за відбуттям покарання, і вже через 1 рік 6 місяців знову вчинив злочин проти власності та був засуджений 06.09.2018 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ст. 15 ч. 3 ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі. Надалі, починаючи з 2018 року і по 2020 рік, знову неодноразово був засуджений за вчинення злочинів проти власності.

З огляду на викладене, суд дійшов переконання що засуджений ОСОБА_1 схильний до систематичної злочинної діяльності.

Крім того, за вироком суду ОСОБА_1 має не відшкодовані цивільні позови за завдання внаслідок вчинених злочинів матеріальних збитків потерпілим, а також вимоги про стягнення процесуальних витрат, на загальну суму 58884,75 грн. Доводи засудженого з приводу того, що виконавчі листи до установи не надходили і він, перебуваючи на волі, працевлаштувавшись та за допомогою своєї рідні, обов`язково відшкодує ці збитки, суд знаходить голослівними, оскільки за змістом положень Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий лист підлягає примусовому виконанню за умови добровільного не виконання судового рішення на підставі якого він був виданий. ОСОБА_1 відразу після оголошення вироків суду, згідно з якими було також задоволені цивільні позови потерпілих від злочинів, у будь-який спосіб, у тому числі за допомогою своїх рідних, до цього часу навіть не намагався відшкодувати ці збитки потерпілим.

За таких обставин, загалом вбачається позитивна динаміка покращення поведінки засудженого, який після двох стягнень поспіль надалі тричі заохочувався правами начальника установи, але це свідчить про те, що засуджений лише розпочав свій шлях до виправлення і ще потребує стороннього нагляду в умовах ізоляції.

На той факт, що у засудженого за останні два роки відсутні порушення режиму утримання під час перебування в колонії, суд зауважує, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України неухильне додерження правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання даного обов`язку є лише одним з критеріїв, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Також слід зауважити, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.

Таким чином, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав, які б вказували на безумовне виправлення засудженого ОСОБА_1 , тому на час розгляду його клопотання, останній не заслуговує на умовно-дострокове звільнення, а відтак у задоволенні клопотання засудженого слід відмовити.

Окрім цього слід зазначити, що з огляду на попередні судимості, засуджений почав вчиняти злочини проти власності ще будучи неповнолітнім, до свого засудження ніде не працював, декілька разів тривалий час перебував у місцях позбавлення і хоча згодом створив сім`ю, має неповнолітніх дітей у м. Кривому Розі, проте останні не є для нього тим необхідним соціально-стримуючим фактором від вчинення протиправних діянь, оскільки навіть після їхньої появи у житті засуджений продовжував неодноразово вчиняти нові злочини.

З урахуванням цих обставин, через призму введеного в Україні воєнного стану, що призвело до зниження пропозицій на ринку праці та відтоку біженців з Дніпропетровської області в західні регіони країни та закордон і залишення ними власного житла без належного нагляду, за відсутності для засудженого міцних соціальних зв`язків, які б його стримували та підтримували хоча б на початковому етапі після звільнення, суд вважає, що такі обставини можуть спонукати/змусити засудженого вчиняти нові злочини проти власності.

Керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 376, 537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове його звільнення від відбування покарання, - відмовити.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення прокурор може подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області, а засуджений, у той же строк і порядок, але з дня отримання копії повного тексту цієї ухвали.

Суддя О.В. Томинець