Ухвала суду № 104343132, 16.05.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

16.05.2022

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 641/4705/19

Провадження № 1-кп/553/233/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі колегії суддів: головуючого судді ВисокихМ.С., суддів: Крючко Н.І., Парахіної Є.В., з участю секретаря судового засідання Лунич Ю.Г., прокурора Саліхова А.А., захисника Буняєва О.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220060001394 від 05.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.153, ч.2 ст.15 п.п.1, 10, 13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.п.1, 4, 3 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Комінтернівського районного суду м.Харкова перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018220060001394 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.153, ч.2 ст.15 п.п.1, 10, 13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.п.1, 4, 3 ч.2 ст.115 КК України.

Згідно з ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.

ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 № 7300, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м.Харкова, Комінтернівського районного суду м.Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м.Полтави.

Відповідно до акту приймання-передавання справ від 16.05.2022 до Ленінського районного суду м.Полтави з Комінтернівського районного суду м.Харкова надійшла справа №641/4705/19.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу вказану судову справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Високих М.С., суддів Крючко Н.І. та Парахіної Є.В.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 16.05.2022 кримінальне провадження №12018220060001394 за обвинуваченням ОСОБА_1 прийнято до розгляду з призначенням підготовчого судового засідання.

За ухвалою від 16.05.2022 судом вирішено питання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», з метою забезпечення участі обвинуваченого та захисника.

Водночас відеоконференцзв`язок зі слідчим ізолятором встановити не вдалось та за повідомленнями ДУ «Харківський слідчий ізолятор», станом на день розгляду справи (16.05.2022) в державній установі доступ до глобальної мережі інтернет відсутній у зв`язку із пошкодженням кабельної мережі, з огляду на що проведення судових засідань в режимі відеоконференції наразі є неможливим.

В межах даного кримінального провадження до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 18.01.2022, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений на строк до 17.03.2022.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Захисник обвинуваченого Буняєв О.В., беручи участь у судовому засіданні дистанційно, проти задоволення клопотання прокурора заперечив та прохав розглянути можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу. Зазначив, що заявлені прокурором ризики є недоведеними, обвинувачений тривалий час утримується під вартою і не має наміру переховуватись, об`єктивних даних щодо здійснення ним впливу не надано, вчиняти інші злочини наміру не має, бо усвідомлює відповідальність.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду клопотання прокурора суд зазначає про наступне.

У відповідності до ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Розгляд таких клопотань здійснюється судом з дотриманням правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується. Вказана позиція висловлена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 505/2898/19 від 23.01.2020.

Між тим, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Враховуючи вищевикладене, положення ст.2 КПК України, згідно якої завданнями кримінальногопровадження єзахист особи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідуванняі судовогорозгляду зтим,щоб кожний,хто вчинивкримінальне правопорушення,був притягнутийдо відповідальностів мірусвоєї вини,жоден невинуватийне бувобвинувачений абозасуджений,жодна особане булапіддана необґрунтованомупроцесуальному примусуі щобдо кожногоучасника кримінальногопровадження булазастосована належнаправова процедура, положення ст.315,ст.331 КПК України щодо обов`язку суду розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, введений на території воєнний стан, думку присутніх в судовому засіданні учасників процесу, суд доходить висновку про можливість розгляду питання доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, яке вимагає невідкладного вирішення, беручи до уваги виключні обставини відсутності обвинуваченого.

При цьому суд звертає увагу на тому, що в умовах воєнного стану судом було вжито всіх об`єктивно можливих заходів для дотримання прав всіх учасників процесу щодо участі у судовому засіданні, копія клопотання було направлено обвинуваченому для вручення, від отримання якої він відмовився, обвинуваченому забезпечено право на захист, окрім того, учасники процесу не позбавлені права на звернення із клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж його дії та не позбавлені можливості реалізувати право на оскарження ухвали суду.

Статтею 177КПК Українипередбачено,що метоюзастосування запобіжногозаходу єзабезпечення виконанняобвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам,переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Згідно з матеріалами справи, запобіжний захід до обвинуваченого було застосовано за ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.08.2018, який в подальшому неодноразово продовжувався судом.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому вирішуючи питання щодо доцільності продовження строків тримання під вартою, суд має надати оцінку того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою, суд, вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати та у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, вік, соціальні зв`язки, майновий стан.

ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні умисних злочинів, в тому числі тих, що відносяться до кола особливо тяжких та пов`язані із застосуванням насильства, при цьому судове провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання і допит потерпілих, свідків судом не здійснювався, тому суд вважає, що ризики визначені ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, наразі є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Водночас, вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З огляду на ч.4 ст.183 КПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, наразі не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення застави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314,315 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 14 липня 2022 року включно, без визначення застави.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Головуючий суддя М.С. Високих

Суддя Н.І. Крючко

Суддя Є.В. Парахіна