Рішення № 104342862, 11.05.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9985/20

Категорія 15

2/295/5/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Вольській К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішень Житомирської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з даним позовом, який в подальшому уточнила, подавши заяву про зміну (збільшення) підстав позову, та в остаточному варіанті просить визнати недійсним підпункт 21 списку до п. 1.1. рішення Житомирської міської ради № 977 від 20.08.2015 року, яким надано дозвіл громадянці ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючим нерухомим майном площею 0, 2083/0, 100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним підпункт 8 списку до п. 1 рішення Житомирської міської ради № 808 від 09.11.2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою для подальшого вирішення спірних питань користування земельними ділянками в судовому порядку, надану ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0, 2000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 . Крім того, позивачу на праві власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0, 0126 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (адресу перейменовано на АДРЕСА_4 ) з кадастровим номером 1810136300:10:016:0043 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0, 0066 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 з кадастровим номером 1810136300:10:016:0044.

Оскільки загальна площа належних позивачу на праві власності земельних ділянок є незначною, то, починаючи з 2015 року, позивач фактично користувалася частиною земельної ділянки площею 0, 0870 га, яка знаходиться поруч із належними їй на праві власності земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_3 , та була вільною від забудови та іншого користування. Загальна площа вільної земельної ділянки складала 0, 20 га. Зважаючи на те, що земельна ділянка, яка перебувала у фактичному користуванні позивача, належить до земель комунальної власності, позивач неодноразово, починаючи з початку 2016 року, з метою реалізації належного їй права, передбаченого ст. 118 Земельного кодексу України, зверталася до Житомирської міської ради із заявами на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за вказаною адресою (не сформованих вільних земельних ділянок).

Рішенням 33 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 12.04.2018 року №1005 «Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0, 1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель. На підставі вищевказаного рішення, позивачем було замовлено розроблення проекту землеустрою та обґрунтування виділення земельної ділянки. Згідно обґрунтування відведення земельної ділянки позивачу пропонувалось відвести земельну ділянку, суміжну із належною їй на праві власності земельною ділянкою, кадастровий номер 1810136300:10:016:0043 площею 0, 0870 га. Також, Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради погоджено присвоєння даній земельній ділянці адреси АДРЕСА_4 .

В подальшому, проектною організацією було розроблено угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою та складено протокол погодження зовнішніх меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , від 06.05.2019 року.

Земельна ділянка, запропонована позивачу для виділення площею 0, 0870 га по АДРЕСА_4 , межує із земельною ділянкою, що відведена відповідачу ОСОБА_2 . Крім того, відповідна земельна ділянка входить до загальної площі земельної ділянки 0, 2083 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та була передана відповідачу ОСОБА_2 , яка відмовилася погоджувати відповідні межі.

Станом на час подання вищевказаної позовної заяви до суду позивач не може отримати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (не сформованої вільної земельної ділянки) по АДРЕСА_4 , оскільки Житомирська міська рада своїм рішенням № 808 «Про затвердження документації із землеустрою» від 09.11.2017 року фактично включила земельну ділянку, якою користувалася позивач, до загальної площі земельної ділянки площею 0, 20 га, яка була виділена позивачу ОСОБА_2 , як співвласнику будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач додає, що оскаржувані рішення Житомирської міської ради прийняті з порушенням земельного законодавства України та порушують права позивача, оскільки фактично ОСОБА_1 , після неодноразових звернень, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка повністю накладається на земельну ділянку, щодо якої прийнято оскаржуване рішення про затвердження. Вказане свідчить про формування двох різних земельних ділянок, які лежать в одній площині.

Сторона звертає увагу, що рішенням Житомирської міської ради № 977 від 20.08.2015 року громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому, відповідач фактично замовила розробку проекту зі встановлення меж земельної ділянки на місцевості, що за правовим врегулюванням та технічною процедурою передбачає різний підхід, розмежований, зокрема, положеннями ст.ст. 50, 55 Закону України «Про землеустрій». Крім того, виготовлена технічна документація не має акту передачі межових знаків, що є обов`язковим при розробці такої документації при встановленні меж земельної ділянки.

Порушенням прав позивача, на її думку, є також фактичне затвердження технічної документації із землеустрою відносно ділянки, яка за своїм обсягом перевищує граничний розмір ділянки, визначений положеннями Земельного кодексу України для відповідного виду землекористування.

З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року по справі відкрите спрощене позовне провадження, змінене на загальне відповідно до ухвали від 26.01.2022 року. Згідно ухвали суду від 26.01.2022 року також вирішено питання про зміну процесуального статусу учасника справи ОСОБА_3 , особу залучено в якості співвідповідача.

Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Тимофеєва А.В., надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вказуючи на те, що оскаржуваними рішеннями права позивача не порушені, оскільки питання про передачу ділянки у власність не вирішувалось.

15.10.2020 року до суду від представника відповідача Житомирської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 31.03.2021 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження в справі зупинено.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 17.11.2021 року відновлено провадження по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Відповідачі, представник відповідачів просили відмовити у задоволенні позову, вказуючи на відсутність факту порушення прав позивача, яка фактично не користувалась спірною земельною ділянкою.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 згідно договору дарування квартири від 26.11.2015 року є власником квартири АДРЕСА_2 .

Крім того, згідно договорів дарування земельної ділянки від 26.11.2015 року позивач є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0, 0126 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 1810136300:10:016:0043, та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0, 0066 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 1810136300:10:016:0044.

За наслідком звернення позивача до Житомирської міської ради з питанням надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки рішенням 33 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 12.04.2018 року № 1005 «Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (не сформовані вільні земельні ділянки, на яких відсутні об?єкти нерухомого майна) - земельної ділянки площею 0, 1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). На підставі вищевказаного рішення позивачем було замовлено розроблення проекту землеустрою та обґрунтування виділення земельної ділянки.

Згідно обґрунтування відведення земельної ділянки вбачається, що позивачу пропонується відвести земельну ділянку, суміжну із належною їй на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер 1810136300:10:016:0043 площею 0, 0870 га.

Відповідачі ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), третя особа - ОСОБА_4 , є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 220870012 від 19.08.2020 року ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-713 від 27.02.1985 року, свідоцтва про право на спадщину № 2-1403 від 16.12.2005 року, договору дарування № 1663 від 03.10.2012 року належить 61/100 ідеальних часток в житловому будинку АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину № 173 від 04.08.2011 року належить 8/100 ідеальних часток; ОСОБА_4 на підставі договору № 758 від 24.11.2006 року належить 31/100 ідеальних часток.

Рішенням п?ятидесятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 20.08.2015 року №977 «Про надання дозволу громадянам на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном/зміна цільового призначення» відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючим нерухомим майном/зміна цільового призначення земельної ділянки площею 0, 2083/0,1000, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В 2017 році, на замовлення ОСОБА_2 , ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (закріплення земельної ділянки для суду), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 2066 га, землекористувачами якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В процесі виготовлення зазначеної технічної документації, ОСОБА_4 відмовився узгодити порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням двадцять восьмої сесії сьомого скликання Житомирської міської ради від 09.11.2017 року № 808 «Про затвердження документації із землеустрою» вирішено затвердити документацію із землеустрою для подальшого вирішення спірних питань користування земельними ділянками в судовому порядку технічну документацію із землеустрою ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0, 2000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вказана земельна ділянка не була сформована в натурі та кадастровий номер їй не присвоювався.

Відповідно до частини другоїстатті 4 ЗК Українизавданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель

Частинами першою-другоюстатті 152 ЗК Українипередбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина першастатті 155 ЗК України).

На з`ясування питання обгрунтованості заявлених позовних вимог про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними суд вважає необхідним надати оцінку значимим у колі виниклого спору категоріям, таким як: відповідність оскаржуваних рішень загальним вимогам законодавства, рівень виправданості запиту учасників на умовно передбачене до передання у власність (користування) майна як ознаку наявності порушеного права, а також рівень втрат за умови припинення реалізації прав земленабувачів на майбутнє, взаємна пропорційність та значення інтересів учасників, добросовісність їх поведінки.

У відповідності до ч.ч. 1, 7, 9 ст. 118 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивноговисновкутакої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За змістом абзацу 2 ч.1 ст. 118 ЗК України в чинній редакції до клопотання додається розроблена відповідно доЗакону України"Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122Земельного кодексу України.

Відповідно до п.п 4.1 - 4.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Як зазначалось вище, рішенням Житомирської міської ради № 808 від 09.11.2017 року за наслідком розгляду заяв громадян та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) відповідним органом місцевого самоврядування затверджено документацію із землеустрою для подальшого вирішення спірних питань користування земельними ділянками в судовому порядку.

Зазначена технічна документація із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2066 га. на замовлення ОСОБА_2 складена ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект».

З огляду на викладене нормативне врегулювання, слід дійти висновку, що відповідач ОСОБА_2 як співвласник житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в узгодженні із положеннями Закону України «Про землеустрій» правомірно реалізувала право на самостійне замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, розташовану за відповідною адресою, а відповідач Житомирська міська рада, в дотримання вимог ст. 118 ЗК України та владних повноважень здійснила затвердження відповідної документації.

Судом встановлено, що ділянка площею 0,0870 га, відносно якої позивачем замовлялась технічна документації із землеустрою, частково накладається з ділянкою площею 0,2066 га. за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується висновком судово-земельної експертизи № 338/11-2021 від 15.11.2021 року.

Так, відповідно до висновку експерта встановити факт накладання ділянки площею 0, 2066 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та ділянки площею 0, 1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , не вбачається можливим, в зв?язку з відсутністю наданих на дослідження матеріалах відомостей (каталогу координат) щодо чіткого місцерозташування земельної ділянки площею 0, 1000 га в геодезичній площині. Разом з тим, відповідно до обґрунтування виділення земельної ділянки, складеного ТОВ «ТВОРЧА АРХІТЕКТУРНА МАЙСТЕРНЯ «АРХ-Студіо», ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_4 , пропонується виділити земельну ділянку площею 0, 0870 га. Ділянка площею 0, 2066 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та ділянка площею 0, 0870 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , частково накладаються в площині та утворюють пляму накладання площею 0, 08536 га (853, 6 кв. м), яка проходить по точках: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-1, зі сторонами: 21, 78 м-10, 17 м- 1, 96 м-2, 15 м-7, 32 м-3, 8 м-3, 0 м- 5, 63 м-19, 54 м-25, 61 м-15, 94 м-2, 99 м-7, 73 м.

У своїй постанові від 02 березня 2020 року по справі № 464/6276/16-ц Верховний Суд зазначив, що відповідно до частин другої, п`ятоїстатті 158 ЗК Українивиключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Також Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 року у справі № 592/10260/16 зробив висновок, що вимога про визнання рішення органів місцевого самоврядування незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, визначеним на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.

Скасовуючи рішення міської ради, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що цим рішенням порушуються права позивача на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної йому частини жилого будинку, господарських будівель і споруд, оскільки експертним висновком встановлено накладення меж земельних ділянок сторін.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного права оскаржуваним рішенням міської ради, оскільки позивачем не надано жодних доказів про те, яким саме чином цим рішенням порушено його право з урахуванням того, що позивач не є ані власником, ані користувачем спірної земельної ділянки, а обов`язок доказування цього лежить на позивачеві.

На з`ясування балансу інтересів учасників суд вважає необхідним зазначити, що відповідачі є співвласниками житлового будинку, проживають із родинами, що не заперечується, фактично користуються земельною ділянкою за вищевказаною адресою протягом тривалого часу. Кількість співмешканців житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 як «запитувачів» земельної ділянки для використання вказує на відсутність перевищення виправданого інтересу у порівнянні з інтересом позивача, відносно якої не досліджувалось питання наявності співвласників при первісному виникненні права власності на належний їй будинок, загальний розмір ділянки, що закріплювався за будинком.

Суд погоджується із доводами представника відповідачів про те, що на час затвердження технічної документації в 2017 році позивачем фактично ще не замовлялась технічна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що додатково свідчить про відсутність порушеного права сторони.

Слід звернути увагу, що первісна відмова позивачу з боку Житомирської міської ради на розроблення технічної документації та одночасне підтвердження за відповідачем права на результати виконаних технічних заходів (складення проекту землеустрою у зв`язку з наявністю права власності на нерухоме майно) виявляє собою визнання органом місцевого самоврядування факту утримання земельної ділянки відповідачами, третьою особою. Прийнятим рішенням підтверджено умовне визнання раніше виниклого небезпідставного матеріального запиту відповідачів на земельну ділянку.

Так, матеріали справи містять рішення виконкому Житомирської міської ради народних депутатів трудящих № 242 від 03.04.1953 року щодо проведення обміру земельних ділянок та реєстрацію документів на право користування земельними ділянками по місту Житомиру до 1-го січня 1954 року.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентарної справи на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , започаткованої 02.03.1948 року, слідує, що за відповідним будинком протягом тривалого періоду фактично обліковувалась земельна ділянка площею близько 0,3 га., що підтверджується проведеними обмірами.

І хоча вищезазначене не можна вважати визнанням права на земельну ділянку, викладене суд сприймає як відсутність порушеного права позивача у взаємному співвідношенні балансу інтересів учасників, тобто на тому рівні, що покликає потребу та необхідність визнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування.

Прийняття Житомирською міською радою рішення № 977 від 20.08.2015 року про надання дозволу громадянам на складення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном, що за своїм змістом передбачає отримання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, розробленої в іншому у порівняння із встановленням меж земельної ділянки порядку, а саме, відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій», не змінює юридичної коректності процедури отримання позивачем технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, затвердженої іншим рішенням, а тому не може вважатись значущим у спірних питаннях.

Оскільки судом не встановлено порушень прав позивача, не може бути умовою визнання недійсним рішення Житомирської міської ради від 09.11.2017 року (підпункт 8 списку до п.1) відсутність у затвердженій технічній документації акту передачі межових знаків на зберігання.

З приводу зауважень представника позивача про те, що технічна документація складена відносно земельної ділянки площею близько 0,2 га, що перевищує норму передачі у власність за відповідним видом землекористування утримання будинку, суд зазначає, що оскаржувані рішення Житомирської міської ради прийняті не для передачі у власність земельної ділянки відповідачу, а для встановлення меж в натурі з подальшим вирішенням спірних питань в судовому порядку.

Рішення Житомирської міської ради не порушують права та інтересів позивача, а тому позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 141, 258-273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішень Житомирської міської ради.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення буде виготовлено 17.05.2022 року.

Суддя: Д.М.Лєдньов