Ухвала суду № 104341544, 13.05.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5292/22

Провадження № 1-кс/344/2359/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2022 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В., з участю секретаря Дементьєвої А.О., скаржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 травня 2022 року скаржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеною скаргою, в якій просять зобов`язати працівників Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за їх заявою про злочин від 16 лютого 2022 року. Скаржники вказують, що 02 червня 2008 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області у справі № 2-428/2008 було прийнято рішення про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на 50/100 частини будинку АДРЕСА_1 . 16 липня 2008 року Івано-Франківське ОБТІ незаконно своїм рішення відмовило в реєстрації права власності за ними на 50/100 частини зазначеного будинку. 15 серпня 2008 року скаржники зверталися до прокурора Тисменицького району Івано-Франківської області з заявою про невиконання судового рішення та фальсифікацію документів на будинок, неодноразово звертались до усіх гілок влади та органів місцевого самоврядування, правників, різних недержавних установ, щоб відстояти право власності на єдине житло. Такі звернення не дали позитивного результату. 06 грудня 2021 року заявники звернулися до Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківськ Івано-Франківської міської ради з метою реєстрації права власності на підставі рішення суду від 02 червня 2008 року. Працівник ЦНАП роз`яснив, що для реєстрації права власності необхідно виготовити технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна в Обласному комунальному підприємстві «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації». 07 грудня 2021 року був укладений договір виконання робіт з технічної інвентаризації за ОБТІ та оплачені послуги. 06 січня 2022 року ОБТІ відмовилось виконати умови договору, а саме видати технічний паспорт. Скаржники вважають, що службові особи умисно не виконують судове рішення від 02 червня 2008 року в справі № 2-428/2008, а тому 16 лютого 2022 року рекомендованим листом вони направили Генеральному прокурору України заяву про вчинення дій, що містять ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України. За наслідками переадресації зазначена заява була скерована до Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області. Відповідь на заяву не була отримана. Скаржники вважають, що орган досудового розслідування діяв всупереч вимогам частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, а тому просять зобов`язати службових осіб Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення, надати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов`язати службову особу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, яка внесе відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомити суд про виконання ухвали, шляхом направлення копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Скаржники у судовому засіданні просили суд скаргу задовольнити у повному обсязі, пояснили, що рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 червня 2008 року не виконується, їхнє право на житло порушується.

У судове засідання слідчий не прибув, проте надав до суду заяву, в якій просить розгляд скарги здійснювати за відсутності представника Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області та відмовити у задоволенні скарги.

Враховуючи вимоги Кримінального процесуального кодексу України щодо часових меж розгляду скарги, те, що скаржниками викладені обставини по суті даної скарги безпосередньо у скарзі та немає заперечень про розгляд скарги без участі слідчого і прокурора, при цьому їхня відсутність не є перешкодою для розгляду скарги, тому слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу по суті з постановленням ухвали на підставі положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя виходить з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що 02 червня 2008 року Тисменицьким районним судом у справі № 2-428/2008 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Підпечерівської сільської ради про визнання права власності на 53/100 частин будинковолодіння було прийняте рішення про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на 50/100 частини будинку АДРЕСА_1 .

16 липня 2008 року рішенням реєстратора ОКП Івано-Франківського ОБТІ Кравченко О. Я. відмовлено в реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Скаржниками не надано інформації щодо оскарження даного рішення реєстратора.

07 грудня 2021 року між Обласним комунальним підприємством «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», Виконавцем, та ОСОБА_1 , Замовником, укладений договір виконання робіт.

16 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до Генерального прокурора України з заявою про вчинення дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України.

Офісом Генерального Прокурора зазначену заяву скеровано до Івано-Франківської обласної прокуратури, яка переадресована до Івано-Франківської Окружної прокуратури, а в подальшому до Івано-Франківського ГУНП в Івано-Франківській області, РУП ГУНП в Івано-Франківській області.

Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, і даний перелік є вичерпним.

Зокрема, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогамистатті 169цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Частина перша статті 304 Кримінального процесуальногокодексу України передбачає, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбаченічастиною першою статті 303цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як вказують скаржники у скарзі, строк звернення до суду зі скаргою не був пропущений, оскільки Івано-Франківське РУП ГУНП в Івано-Франківській області допускає по сьогоднішній день бездіяльність.

04 травня 2022 року скаржники звернулися до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та зобов`язання вчинити певні дії.

За вказаних обставин та за відсутності інших даних в матеріалах перевірки і обґрунтованих заперечень суд вважає, що скаргу подано протягом десяти днів з моменту бездіяльності, тобто в межах встановленогозакономстроку подання скарги.

Відповідно до частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

За змістом частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та їх перелік визначені частиною п`ятоюстатті 214 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до положень якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Таким чином, виходячи зі змістустатті 214 Кримінального процесуального кодексу України, заява про кримінальне правопорушення повинна містити зазначені відомості.

Згідно з частиною першою статті 2 Кримінального кодексу України, Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень частини першоїстатті 214 Кримінального процесуального кодексу Українитастатті 2 Кримінального кодексу України, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, що містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

При цьому, виходячи зі змістустатті 214 Кримінального процесуального кодексу України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, що дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому аналіз положеньКримінального процесуального кодексу України, що регламентують процедуру звернення заявника до органів досудового розслідування із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, свідчить про встановлення певних вимог до заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення.

Так, не зобов`язуючи заявників у всіх випадках подавати заяви про злочини особисто, в разі направлення таких заяв поштою слід зазначати про ознайомлення заявника із положеннямистатті 383 Кримінального кодексу Українипро кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. При цьому в разі відсутності такого посилання зазначені заяви не є за своєю природою заявою про вчинення злочину, яка передбачає наслідки згідностатті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Саме заявник розпоряджається своїми правами, в тому числі і щодо подачі заяви про вчинення, на його думку, кримінального правопорушення до компетентних органів, і саме він відповідно несе обов`язки, передбаченіКримінальним кодексом України, щодо повідомлення ймовірно завідомо неправдивих даних.

У даному випадку особа, яка подала відповідну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення, а в даному випадку заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , виступаючи заявниками щодо вчинення, на їхню думку, ряду кримінальних правопорушень, повинні були письмово зауважити про те, що їм відомі наслідки, передбаченістаттею 383 Кримінального кодексу України, і саме в такому випадку, в разі невнесення відомостей за їхньою заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскаржити таку бездіяльність в порядкустатті 303 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, зі змісту заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 від 16 лютого 2022 року вбачається, що останні не наводять відомостей, які б вказували на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

При цьому, згідно примітки до ст. 364 Кримінального кодексу України, тяжкими наслідками устаттях 364-367вважаються такінаслідки,які удвісті п`ятдесяті більшеразів перевищуютьнеоподатковуваний мінімумдоходів громадян.

Однак у заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не конкретизують, в чому саме полягають складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, якою саме службовою особою вчинені такі дії, а також не зазначено, які саме тяжкі наслідки були спричинені заявникам.

Відповідно до частини третьої статті 382 Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність передбачена за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Умисне невиконання судового акту - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Однією з форм (способу) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акту, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає активну протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації.

Проте у своїй заяві від 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не вказують, яка саме службова особа умисно не виконує рішення, що набрало законної сили, та у чому полягає істотна шкода, заподіяна такими діями.

Крім того, зі змісту пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , наданих у судовому засіданні, вбачається те, що їм відомо,що реєстратором ОКП Івано-Франківського ОБТІ не виготовлений технічний паспорт, при цьому невиконання умов укладеного договору не було оскаржено, скаржники лише наполягають на тому, що рішення від 02 червня 2008 року не виконується, при цьому не зазначають, які дії були вчинені саме заявниками з метою реєстрації права власності.

Матеріали даної справи не містять жодних відомостей щодо оскарження права власності на об`єкт нерухомості будь-якою особою, а також не містять жодних доказів, які б підтверджували порушення житлових прав скаржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Звернення до органів досудового розслідування із заявами про вчинення кримінальних правопорушень не може призвести до виконання рішення від 02 червня 2008 року без вчинення передбачених законом заходівщодо йоговиконання.

У зв`язку із зазначеним, виходячи з того, що при зверненні із заявою про кримінальне правопорушення до повноважного органу досудового розслідування заявниками усіх вимог кримінального процесуального закону дотримано не було при посиланні на факти, які викладені у заяві (повідомленні), та за відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.366, ч. 3 ст. 382 Кримінального кодексу України, та підтверджували викладені у повідомленні (заяві) факти, в їх сукупності та взаємозв`язку, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність оскаржуваної бездіяльності та про відсутність достатніх правових підстав для задоволення скарги.

Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань буде передчасним.

Виходячи із вищевикладеного, слідчий суддя, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись ст.ст.303,306-307,309,372, 392,532 Кримінального процесуального кодексу України,слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 17 травня 2022 року.

Слідчий суддя Мелещенко Л.В.