Рішення № 104337304, 16.05.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4072/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання громадянки України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з адреси: АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_1 від 12.02.2022р. про зняття з реєстрації місця проживання; зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти з реєстрації місця проживання громадянку України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з адреси: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , у зв`язку з вибуттям з адреси: АДРЕСА_1 . В свою чергу, відповідачем було відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання у зв`язку з відсутністю судового рішення. Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у знятті з реєстрації місця проживання, оскільки ОСОБА_1 подано всі необхідні документи. При цьому, необхідність надання, зокрема, судового рішення для зняття реєстрації за заявою власника житла приватної форми власності, поданого у паперовій формі, повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності, діючим законодавством не передбачено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/4072/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 06.04.2022 р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача - Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради ( від 30.03.2022 р. вхід. №12559/22) щодо розгляду справи №420/4072/22, за правилами загального позовного провадження.

30.03.2022 року до суду від відповідача - Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №12556/22), відповідно до якого, серед іншого, наголошено, що у зв`язку з відсутністю законодавчо визначеного порядку декларування/реєстрації місця проживання (перебування) та зняття iз задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла, у відносинах, що виникли між ОСОБА_1 та Департаментом, можливість здійснення такого зняття без чітко визначеного механізму, заборонена.

05.04.2022 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про помилковість тлумачення Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради норм діючого законодавства, що призвело до порушення прав позивача.

13.04.2022 року до суду від відповідача - Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшли письмові аперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач правомірно керувався як Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон) так і Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, що діяли на момент звернення позивача до Департаменту.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради з відповідною заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у зв`язку з вибуттям з адреси: АДРЕСА_1 .

12.02.2022 року адміністратором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Захарєєвою І.П. відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання у зв`язку з відсутністю судового рішення, про що зроблено відповідний напис на Заяві ОСОБА_1 про зняття з реєстрації місця проживання від 12.02.2022 року, а саме - "Особа подала не в повному обсязі передбачені законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України є недійсним, а саме відсутнє судове рішення".

Вважаючи вказане рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої другої та шостої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Частиною першою статті 11 вказаного Закону встановлено, що орган реєстрації здійснює, у тому числі, реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Статтею 9 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

За правилами п. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: 1) за заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), поданою у паперовій формі такою особою, її законним представником або представником; 2) за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Відповідно до п. 13 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо: 1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним; 2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях; 3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Відповідно до пункт 3 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно з пунктом 11 вказаних Правил орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Відповідно до абзаців 9 та 10 пункту 26 Правил реєстрації місця проживання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев`ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Згідно з абзацом 11 пункту 29 вказаних Правил разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Таким чином, за заявою власника житла може бути знято з реєстрації місце проживання особи на підставі документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням чи відчуження житла. У знятті з реєстрації місця проживання може бути відмовлено, зокрема, у випадку якщо особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію, при цьому у рішенні про відмову мають бути зазначені причини відмови.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 291155174 вiд 18.12.2021 року.

Згідно з відомостями про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку № 13 36183-ф/л від 12.02.2022 року за адресою АДРЕСА_1 з 26.03.2003 року зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, разом із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 позивачем надано насмтупні документи: 1) заяву на отримання адміністративної послуги; 2) заяву про зняття з Реєстрації місця проживання; 3) peєcтpaцiйний номер облікової картки платника податків на ім`я ОСОБА_1 ; 4) паспорт громадянина України на iм`я ОСОБА_1 ; 4) договір про поділ майна подружжя; 5) витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.12.2021 року. 6) копію паспорта громадянина України на iм`я ОСОБА_4 ; 7) копію реєстраційного номера облікової картки платника податків на ім`я ОСОБА_2 .

Між тим, відмова Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 мотивована відсутністю всіх необхідних документів, а саме рішення суду.

В свою чергу, суд звертає увагу, що п. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено вичерпний перелік необхідних документів, які подаються разом із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .

Водночас, така підстава відмови у знятті з реєстрації місця проживання як не надання рішення суду жодним приписом діючого законодавства, не передбачена, а відтак, суд доходить висновку щодо протиправності відмови з боку Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради у знятті з реєстрації місця проживання громадянки України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з адреси: АДРЕСА_1 , за відповідною заявою ОСОБА_1 від 12.02.2022р. про зняття з реєстрації місця проживання.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зняти з реєстрації місця проживання громадянку України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з адреси: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, треба зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть наведених рішень зводиться до вимоги надати заявникові такі заходи правового захисту на національному рівні, які би дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб спосіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями, оскільки вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відтак, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту у даному випадку є саме зобов`язання Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти з реєстрації місця проживання громадянку України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з адреси: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255,262,263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання громадянки України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з адреси: АДРЕСА_1 , за заявою ОСОБА_1 від 12.02.2022р. про зняття з реєстрації місця проживання.

3. Зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти з реєстрації місця проживання громадянку України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з адреси: АДРЕСА_1 .

4. Стягнути з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 38226516) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 16.05.2022 р., у зв`язку із збройною агресією РФ 24.02.2022 р., небезпекою для державної незалежності України, її територіальної цілісності, та запровадженням на всій території України режиму воєнного стану.

Суддя Харченко Ю.В.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити

16.05.2022р.