Рішення № 104337285, 16.05.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26429/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо ненадання достовірної, повної та точної інформації на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 № 66/03-ін/01/1 від 05.11.2021 року; визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області у наданні достовірної, повної та точної інформації на запит про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 № 66/03-ін/01/1 від 05.11.2021 року; зобов`язати Подільську міську раду Подільського району Одеської область та Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області надати повну, достовірну та точну інформацію, що запитувалась згідно запиту про доступ до публічної інформації ОСОБА_1 № 66/03-ін/01/1 від 05.11.2021 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 звернувся до Подільської міської ради Подільського району Одеської області 5 листопада 2021 року із запитом № 66/03-ін/01/1 про доступ до публічної інформації, в якому просив: «Надати електронну копію клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га». Попри те, що ОСОБА_1 запит № 66/03-ін/01/1 від 05.11.2021 року був надісланий до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, відповідь на запит Відповідач 1 не надав. 12 листопада 2021 року Позивач отримав лист № 979/1074 з відповіддю на запит № 66/03-ін/01/1 від Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, у якій було зазначено наступне: «Інформацію щодо надання електронної копії клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га не є можливим». Позивач вважає, що ненадання відповіді Подільською міською радою Подільського району Одеської області та відмова Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області у наданні відповіді на запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації № 66/03-ін/01/1 від 05.11.2021 року є порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Подільська міська рада є представницьким органом, який утворює виконавчий орган - виконавчий комітет Подільської міської ради, для здійснення виконавчих повноважень. Відповідно до п.п.1 п. «б» ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчого комітету Подільської міської ради належать: забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян. Згідно розділу 11 Регламенту виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області затвердженого рішенням № 327 від 29.12.2020 року взаємодія виконкому з міською радою, її постійними комісіями, базуються на нормах Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також даного регламенту, виходячи з принципу розподілу функцій між органами влади. Посадові особи міської ради та її виконавчих органів, яким скеровано звернення громадянина на розгляд відповідно до резолюції міського голови, зобов`язані надати громадянинові письмову відповідь, у терміни, передбачені чинним законодавством. Враховуючи, що Виконавчий комітет Подільської міської ради є виконавчим органом Подільської міської ради, до відання якого належить питання розгляду звернень громадян, цілком логічно, що саме він є тим суб`єктом, який повинен надавати відповіді на запити, які надходять до нього безпосередньо, так і на адресу міського голови чи Подільської міської ради. На переконання виконавчого комітету Подільської міської ради, Подільської міської ради порушення прав, свобод чи інтересів позивача, в даному випадку, є абстрактним, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, в частині, що стосується отримання публічної інформації. З 01.09.2021 р. та станом на дату надання відзиву на позовну заяву до Подільської міської ради надійшло більше 1200 запитів на отримання публічної інформації від позивача, що створює значне навантаження на працівників та дестабілізує роботу виконавчих органів ради, тож з вище наведеного можна з`ясувати, що запитувача зовсім не цікавить повнота відповіді, яку він оскаржує в суді. Позивач своїми діями нівелює засади на гарантії, які передбачаються та захищаються законом.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що розпорядник інформації при розгляді запиту на інформацію може обмежити доступ запитувача до інформації тільки при дотриманні всіх трьох підстав, зазначених в частині другій статі 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відповідач 1 у своєму відзиві від 25.01.2022 року посилався лише на пункт 1 ч.2 ст.6 Закону, при цьому ігноруючи підстави, зазначені в пунктах 2-3 ч.2 ст.6 Закону. Рішенням Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 27.08.2021 року № 148-І «Про надання дозволу, згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Запитуваний ОСОБА_1 документ у запиті про доступ до публічної інформації № 66/03-ін/01/1 від 05.11.2021 року, а саме клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, віднесений відповідачем до службової інформації необґрунтовано, що відповідає висновкам, викладеним у пункті 38 Постанови Верховного Суду по справі № 826/15472/18 від 23 грудня 2020 року. Відповідач 1 відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» був зобов`язаний надати відповідь на запит про доступ до публічної інформації, а у разі відсутності такої інформації був зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_1 05.11.2021 року на електронну адресу Подільської міської ради Подільського району Одеської області направив запит на отримання публічної інформації, в якому просив надати електронну копію клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га.

У відповідь на вказаний запит на отримання публічної інформації листом від 12.11.2021 року Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області повідомив ОСОБА_1 , що інформацію щодо надання електронної копії клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га не є можливим, оскільки стосується інформації про особу та є службовою.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно положень ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, крім інших, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; делеговані повноваження, крім інших, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

Відповідно до пп.1 п. «б» ч.1 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності.

Рішенням від 29.12.2020 року № 327 затверджено Регламент Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, відповідно до якого посадові особи міської ради та її виконавчих органів, яким скеровано звернення або запит громадянина на розгляд відповідно до резолюції міського голови, зобов`язані надати громадянинові письмову відповідь, у терміни, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем, що Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області є виконавчим органом Подільської міської ради, до відання якого належить, в тому числі розгляд звернень громадян, а тому він є тим суб`єктом, який може надавати відповіді на запити, які надходять до нього безпосередньо, так і на адресу міського голови чи Подільської міської ради Подільського району Одеської області.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскільки суд встановив, що уповноваженим органом - Виконавчим комітетом Подільської міської ради Подільського району Одеської області було підготовлено та направлено лист-відповідь від 12.11.2021 року на запит ОСОБА_1 від 05.11.2021 року, тому це виключає наявність протиправної бездіяльності Подільської міської ради Подільського району Одеської області при розгляді цього запиту на публічну інформацію.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств (пункт 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція)). Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (пункт 2 статті 10 Конвенції).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на свободу вираження поглядів із гарантіями статті 10 Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту пункту 2 вказаної статті, а також чи є відповідний захід необхідним у демократичному суспільстві з метою досягнення такої мети, зокрема чи є він пропорційним останній. Втручання становитиме порушення гарантій статті 10 Конвенції, якщо воно не відповідатиме будь-якому з означених критеріїв.

Стаття 10 Конвенції не надає фізичним особам права на доступ до інформації, яка знаходиться в розпорядженні держави. Але таке право може виникнути, по-перше, якщо поширення інформації передбачається судовим рішенням (яке у цій справі відсутнє), і, по-друге, коли доступ до інформації має важливе значення для реалізації права на свободу вираження поглядів, і відмова в її наданні є втручанням у це право (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2016 року у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11, пункт 156) і від 26 березня 2020 року у справі «Центр демократії та верховенства права проти України» (Centre for Democracy and the Rule of Law v. Ukraine, заява № 10090/16, пункт 96)).

Велика Палата Європейського суду з прав людини у рішенні від 8 листопада 2016 року у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» («Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary») (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати у кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (§ 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (§ 158-170):

- Мета запитувача. Необхідно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань, і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;

- Характер запитуваної інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;

- Особлива роль запитувача інформації в отриманні та поширенні її серед громадськості. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть, насамперед, журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;

- Готовність і доступність запитуваної інформації. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання й обробки даних.

Доведення дотримання вказаних критеріїв покладається на позивача-запитувача інформації. Особа, у розпорядженні якої знаходиться відповідна інформація та якій адресований запит на інформацію, має перевірити останній на предмет наявності в ньому відповідного обґрунтування.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно з ч.ч.2-5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

З аналізу положень чинного законодавства про доступ до публічної інформації вбачається, що розпорядник публічної інформації може (і повинен) надати не лише ту публічну інформацію, яку він з огляду на свій правовий статус створив, а й ту, яка була отримана ним (розпорядником) у процесі здійснення його повноважень, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у його володінні.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Як вже було зазначено, ОСОБА_1 в своєму запиті на отримання публічної інформації просив надати електронну копію клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч.3 ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Суд встановив, що відповідно до офіційної веб-сторінки Подільської міської територіальної громади в мережі Інтернет список інформацій (види інформацій), якою володіє виконавчий комітет Подільської міської ради, включає: 1. Публічна інформація: протоколи міської ради (порядки денні, рішення міської ради); протоколи виконавчого комітету Подільської міської ради (перелік питань, рішення виконкому); протоколи постійних комісій міської ради, підготовчих комісій та робочих груп, створених радою; розпорядження міського голови (загальні, внутрішньоорганізаційні, кадрові); проекти рішень міської ради, проекти рішень виконкому, за якими відповідно прийняті рішення; копії розпоряджень голови облдержадміністрації, рішень та розпоряджень обласної ради; протоколи нарад у міського голови; інші види інформації стосовно діяльності виконкому та міської ради, які не належать до інформації з обмеженим доступом, про особу, до відносин у сфері звернень громадян, конфіденційної, таємної (зберігаються у загальному відділі міської ради); 2. Службова інформація: службова кореспонденція та інші види документів (які надходять та виходять в результаті листування) міської ради, виконавчого комітету, визначені п.1 ч.1. ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які зберігаються у загальному відділі міської ради, регіструються цим відділом та сформовані у справи за розподілом 15 тематик кореспонденції: кадрова робота та державна служба; організаційні питання стосовно діяльності виборчих комісій, робота статуправління; фінансування, затвердження і виконання бюджету, ціноутворення, індексація, виділення і використання коштів тощо; реформування у паливно-енергетичному комплексі; робота підприємств, боротьба з шумами; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля, водопостачання та меліорації; розвиток містобудування, архітектури та землекористування; стан і розвиток транспорту; стан і розвиток культури та засобів масової інформації; соціально-економічний розвиток міста, підприємництва; розвиток житлово-комунального господарства, приватизація державного та комунального майна; про стан і розвиток освіти і науки, фізичної культури та спорту, сім`ї та молоді; охорона здоров`я, соціальний захист, праця; забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів, громадян, РАЦС, архівні справи; забезпечення, зайнятість населення, праця та заробітна плата; 3. Інформація, яка належить до відносин у сфері звернень громадян; 4. Інформація про особу (документи кадрової служби виконкому, по заробітній платі осіб, за винятком відомостей, зазначених в ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», які підлягають оприлюдненню в офіційних друкованих виданнях органів місцевого самоврядування, починаючі з 2012 року); 5. Конфіденційна інформація; 6. Таємна інформація.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, оскільки електронна копія клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га містить інформацію про третю особу - громадянина ОСОБА_2 та є службовою інформацією Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тому з урахуванням положень ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» ОСОБА_1 було обґрунтовано та правомірно повідомлено про неможливість її надання.

Суд також враховує, що умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб`єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

В свою чергу, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

При цьому, виходячи з наведених вище положень законодавства, особа-позивач на власний розсуд визначає, чи порушені її права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, задоволення відповідних позовних вимог особи можливе лише в разі наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, при цьому така зміна відбувається з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, встановлених КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішенням Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 27.08.2021 року № 148-І «Про надання дозволу, згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» крім інших громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства згідно поданого клопотання.

Матеріали справи не містять жодного доказу, які б свідчили про застосування чи можливе застосування цього рішення відповідача у правовідносинах, в яких бере участь позивач. Також, це рішення не стосуються особистих прав та інтересів позивача, протилежного під час розгляду справи не було доведено.

Суд звертає увагу, що гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що за результатами розгляду справи фактів порушення прав позивача з боку відповідачів не доведено. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про порушення відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» при розгляду запиту позивача.

За таких обставин, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Подільської міської ради Подільського району Одеської області (пр-т. Шевченка, буд. 2, м. Подільськ, Одеська обл., 66300, ідентифікаційний код 33909986), Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області (пр-т. Шевченка, буд. 2, м. Подільськ, Одеська обл., 66300, ідентифікаційний код 04056960) про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяМ.М. Кравченко