Рішення № 104336848, 17.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року

справа №380/593/22

провадження № П/380/597/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 ЄДРПОУ: 04055896), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для індивідуального дачного будівництва на території Львівської міської ради (в межах населеного пункту), орієнтовним розміром 0,10 га, кадастровий номер суміжної земельної ділянки 4610137500:10:005:0154;

зобов`язати Львівську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.08.2021 він подав до Львівської міської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для індивідуального дачного будівництва на території Львівської міської ради (в межах населеного пункту), орієнтовним розміром 0,10 га, кадастровий номер суміжної земельної ділянки 4610137500:10:005:0154. До вказаних вище заяв додав: копії паспорта та ідентифікаційного номеру; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Проте, листом від 16.08.2021 відповідач повідомив про неможливість надання земельної ділянки, оскільки на території бажаного місця розташування землі відносяться до лісогосподарського призначення, де не передбачено індивідуального дачного будівництва, а тому відсутня можливість таке надати. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, оскільки за наслідком розгляду поданого ним клопотання, відповідач повинен був прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови у визначений законом строк. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач протиправно не прийняв рішення за наслідком розгляду поданого позивачем клопотання.

Позивач також зазначає, що ст.118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки, які в спірному випадку відсутні, а тому просить зобов`язати Львівську міську раду надати позивачу такий дозвіл. При цьому, покликається на те, що у спірних правовідносинах в рахі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій розглянути заяву позивача у встановленому законодавством порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства прийняти рішення про задоволення заяви.

Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Копію ухвали від 21.02.2022 та копію позовної заяви відповідачу було направлено супровідним листом від 23.02.2022, які відповідач отримав 23.02.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про доставку електронного листа.

Ухвалою суду від 20.04.2022 витребувано у Львівської міської ради належним чином засвідчене клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Львівської міської ради (в межах населеного пункту), орієнтовним розміром 0,10 га, кадастровий номер суміжної земельної ділянки 4610137500:10:005:0154 за графічними матеріалами та запропоновано пвідповідачу разом з витребуваними матеріалами скористатись правом на подання відзиву, в зв`язку з чим продовжено строк розгляду справи до надання відповідачем витребуваних документів.

12.05.2022 відповідач виконав вимоги ухвали суду від 20.04.2022 та подав суду витребувані документи. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позо;вні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення НОМЕР_2 від 03.06.2015 є учасником бойових дій.

02.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Львівської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Львівської міської ради (в межах населеного пункту), орієнтовним розміром 0,10 га, кадастровий номер суміжної земельної ділянки 4610137500:10:005:0154.

До клопотання позивач долучив наступні документи: копії документів, що посвідчує особу; копії документів про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів; графічні матеріали, на яких зазначені бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Листом за №2903вих-73283 від 16.08.2021 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило позивача про неможливість надання земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, яка вказана на поданій схемі розташування, відповідно до детального плану території земельних ділянок, що розташовані за межами населеного пункту м.Львова на вул.Замарстинівській на території Львівської міської ради, для забезпечення потреб воїнів АТО, затвердженого розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 24.07.2017 за №680/0/5-17, відносяться до земель лісогосподарського призначення, де не передбачено індивідуального дачного будівництва.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність щодо не розгляду поданого клопотання та не прийняття рішення за наслідками розгляду такого клопотання, звернувся з вказаним позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч.1 ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом на підставі ст.146 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 вищезгаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до пунктів а та б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Згідно з абз.1 ч.1 та ч.2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Частиною 1 ст.122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями ст. 118 Земельного кодексу України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, саме до повноважень Львівської міської ради належить розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо бажаної для позивача земельної ділянки.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України).

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають відповідне рішення.

Водночас, як убачається зі змісту ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, законодавцем встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень: про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, в даному випадку в межах цієї спірної ситуації відповідач мав обов`язок здійснити розгляд клопотання позивача в місячний строк та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, передбачене ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Суд встановив, що позивач звернувся із клопотанням від 02.08.2021 до Львівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на території Львівської міської ради (в межах населеного пункту), орієнтовним розміром 0,10 га, кадастровий номер суміжної земельної ділянки 4610137500:10:005:0154.

Проте, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомлено позивача про неможливість надання земельної ділянки листом за №2903вих-73283 від 16.08.2021, тобто без прийняття рішення у відповідності вищевказаних норм.

При вирішенні спору суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №342/157/17.

В даному ж випадку, враховуючи, що відповідач отримавши клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, не розглянув його у строки, встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України, не прийняв жодного відповідного рішення за наслідками розгляду такого клопотання, не надав суду доказів на спростування цього, тому суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують доводи позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Львівської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для індивідуального дачного будівництва на території Львівської міської ради (в межах населеного пункту), орієнтовним розміром 0,10 га, кадастровий номер суміжної земельної ділянки 4610137500:10:005:0154, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою, то суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на особливу важливість принципу належного урядування, який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії, п. 120, Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, п. 72, від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії, п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, п. 128, та Беєлер проти Італії, п. 119).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його невідкладно приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову. Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 вищезгаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні надають відповідачу повноваження на вирішення питання регулювання земельних відносин (в даному випадку надання дозволу на виготовлення технічної документації по відведенню земельної ділянки) виключно на пленарних засіданнях сесії сільської ради та зобов`язують прийняти рішення.

Щодо ефективності обраного судом способу захисту Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим, з наведених обставин таких судом не встановлено. В спірному випадку відповідачем не відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, вказане питання взагалі не виносилось на розгляд у встановленому законом порядку та спосіб.

З цих підстав суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, у цій справі відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу. При цьому, суд зазначає, що при прийнятті рішення відповідач не вправі відмовляти позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, які не знайшли свого підтвердження при оцінці судом у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №806/2540/17.

Надаючи оцінку вимозі позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд вважає, що її задоволення призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідач має обов`язок перевірити комплектність поданих позивачем документів та їх відповідність вимогам ст.. 118 Земельного кодексу України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13 січня 2022 року у справі № 200/13539/19-а та від 17 лютого 2022 року у справі №560/1651/20.

Тому, суд, у цьому випадку, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Львівську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ЗК України.

Однак, потрібно враховувати, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27) доповнено пунктами 27 і 28 такого змісту: "27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється;".

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.246 КАС України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: порядок і строк виконання рішення.

Таким чином, з урахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду та обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень вчинив протиправну бездіяльність неприйнявши рішення за заявою позивача, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, потрібно враховувати, що надання дозволу на розробку проекту у випадку наявності для цього законних підстав, можливе лише після закінчення воєнного стану, тому суд вважає за потрібне встановити порядок і строк виконання судового рішення, відповідно до вимог ч. 6 ст. 246 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у справі не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 ЄДРПОУ: 04055896) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для індивідуального дачного будівництва на території Львівської міської ради (в межах населеного пункту), орієнтовним розміром 0,10 га, кадастровий номер суміжної земельної ділянки 4610137500:10:005:0154.

Зобов`язати Львівську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для індивідуального дачного будівництва на території Львівської міської ради (в межах населеного пункту), орієнтовним розміром 0,10 га, кадастровий номер суміжної земельної ділянки 4610137500:10:005:0154, із прийняттям рішення відповідно до ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ЗК України, з урахуванням обставин встановлених у цій адміністративній справі та у місячний строк з дня закінчення воєнного стану в Україні.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.