Рішення № 104336732, 16.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/19589/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2022 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області (площа Ринок,1, м. Дрогобич, 82100; код ЄДРПОУ - 04055972) в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 1.19 рішення сесії Дрогобицької ради Львівської області від 09.09.2021 за № 586;

зобов`язати Дрогобицьку міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.06.2020 року про надання згоди на виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 650 м2, що знаходиться в районі Трускавецької для будівництва та обслуговування житлового будинку в порядку передбаченому чинним законодавством, та ухвалити законне вмотивоване рішення.

стягнути з Дрогобицької міської ради Львівської області на користь ОСОБА_2 10 000 грн., завданої моральної шкоди;

зобов`язати Дрогобицьку міську раду Львівської області надати звіт про виконання постанови суду протягом п`яти днів після проведення наступного пленарного засідання.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з грубим порушенням чинного законодавства, що порушує його право та законні інтереси, а тому таке рішення підлягає скасуванню. Вказує на те, що відповідач своїми незаконними діями спричинив позивачу моральні страждання (позивач вимушений тричі звертатися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що кожного разу викликало відчуття приниження та негативні емоції такі як занепокоєння та стрес), які позивач оцінює у 10 000 грн.

Представником відповідача на адресу суду було подано відзив на позовну заяву та долучено Витяг з рішення Дрогобицької міської ради від 07 грудня 2021 року № 854 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», яким було вирішено ОСОБА_1 , прожив. м. Дрогобич, земельну ділянку орієнтованою площею 650 кв.м., на АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель чи споруд».

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 16 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 16.05.2022 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункт 1.19 рішення сесії Дрогобицької ради Львівської області від 09.09.2021 за № 586; зобов`язання Дрогобицьку міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.06.2020 року про надання згоди на виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 650 м2, що знаходиться в районі Трускавецької для будівництва та обслуговування житлового будинку в порядку передбаченому чинним законодавством, та ухвалити законне вмотивоване рішення.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Пунктом 1.19 рішення сесії Дрогобицької ради Львівської області від 09.09.2021 за № 586 позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 650 кв.м. на АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

З матеріалів справи вбачається, що Дрогобицькою міською радою було прийнято рішення від 07 грудня 2021 року № 854 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», п.1.19 якого було вирішено надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 , прожив. м. Дрогобич, земельну ділянку орієнтованою площею 650 кв.м., на АДРЕСА_2 .

Ухвалою від 16.05.2022 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункт 1.19 рішення сесії Дрогобицької ради Львівської області від 09.09.2021 за № 586; зобов`язання Дрогобицьку міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.06.2020 року про надання згоди на виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 650 м2, що знаходиться в районі Трускавецької для будівництва та обслуговування житлового будинку в порядку передбаченому чинним законодавством, та ухвалити законне вмотивоване рішення, у відповідності до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00 гривень, суд при її вирішенні виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Фактичною підставою для застосування відповідальності на підставі ст.1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Іншими словами, моральна шкода фізичної особи визначається через страждання. Страждання - це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які саме дії викликають страждання - чинне законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їхню протиправність. Поміж тим, за практикою Європейського Суду з прав людини обставинами, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду, зокрема є: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як свідчать матеріали справи, позивач обґрунтовує моральну шкоду, заподіяну тривалим звернення позивача з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, за результатами яких відповідачем було відмовлено. Крім того позивач також вказує, що був змушений неодноразово звертатись до відповідача усно, так і письмово, що кожного разу викликало відчуття приниження та негативні емоції такі як занепокоєння та стрес.

Разом з цим, суд звертає увагу, що матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження причинного зв`язку між прийнятим рішенням відповідача та завданням позивачу моральної шкоди.

Враховуючи позицію Верховного Суду (постанова від 15.12.2020 р. № 752/17832/14-ц), розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги в частині відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90 КАС України).

Суд вважає, що в даному випадку позивачем не надано достатньо належних та допустимих доказів спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не піддягають.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків суду.

Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом надання звіту про виконання рішення суду, суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

З огляду на вказане, а також враховуючи те, що доказів сплати сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Дрогобицької міської ради Львівської області (площа Ринок,1, м. Дрогобич, 82100; код ЄДРПОУ - 04055972) про стягнення моральної шкоди та надання звіту- відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна