Рішення № 104333872, 16.05.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/795/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Бараняку В.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал», за участі третіх осіб на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І., приватного нотаріуса КМНО Данич О.Ф. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебували матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал», за участі третіх осіб на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І., приватного нотаріуса КМНО Данич О.Ф. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення моральної шкоди.

Позивачем було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Свої вимоги мотивувала тим, що в результаті розгляду справи нею було понесено витрати на професійну допомогу адвоката. Відтак, просить стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Частиною четвертою статті 270 ЦПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Позивач та її представник будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання для розгляду не з`явився.

Дослідивши матеріали заявленого клопотання, суд дійшов до висновку про необхідність його часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати;

За ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За п. 3 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом було встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2022 року, позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал», за участі третіх осіб на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І., приватного нотаріуса КМНО Данич О.Ф. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення моральної шкоди,- задоволено частково. Визнано виконавчий напис № 17897, виданий 15 червня 2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині позовних вимог,- відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Винниченко М.П. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги від 21 січня 2022 року. Згідно акту приймання наданих послуг, адвокатом було виконано наступну роботу: вивчення та аналіз матеріалів справи, вивчення судової практики даної категорії справ та консультування клієнта на суму 2000 грн.; готування позовної заяви, проведення розрахунків, та інших документів, підготовка документів для подачі до суду, на суму 4000 грн.; участь у судовому засіданні та ведення справ у суді (відстеження та повідомлення клієнта за рухом справи) на суму 4000 грн.

Як вбачається з вказаного акту, 26 квітня 2022 року, ОСОБА_1 передала адвокату Винниченку М.П. грошові кошти в сумі 10 000 грн. готівкою, таким чином в повному обсязі провела розрахунок за надані послуги.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

В той же час у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного переконання. Витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн., є надмірними та не узгоджуються зі складністю цивільної справи. Так, щодо аналізу матеріалів справи, вивчення судової практики даної категорії справ та консультування клієнта, на користь позивача слід стягнути 500 грн. Вказана справа є малозначною та однотипною, а тому витрати в розмірі 2 000 грн. є надмірними.

Щодо готування позовної заяви, проведення розрахунків, та інших документів, підготовка документів для подачі до суду, на суму 4000 грн., суд зазначає наступне. Позовна заява, яка надана до суду, на переконання суду, не залежить від професійного досвіду виконавця, та є шаблонною, оскільки складається з цитування положень чинного законодавства. За виконану роботу, суд вважає за необхідне стягнути 1000 грн.

Щодо стягнення витрат за участь у судовому засіданні та ведення справ у суді (відстеження та повідомлення клієнта за рухом справи) на суму 4000 грн., суд зазначає наступне. Під час розгляду справи, не відбулось жодного судового засідання, а відстеження та повідомлення клієнта за рухом справи на суму 4000 грн., є надмірним та не підлягає до стягненню. Так, за консультування клієнта за рухом справи, суд вважає за необхідне стягнути 1000 грн.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 10000 грн. є несумірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, а також тому, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №910/15944/17 від 24.01.2019 року.

Із врахуванням наведеного, суд вважає, що слід ухвалити у справі додаткове рішення, яким заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 2 500 грн.

Керуючись ст.ст.259,263,264,265,270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал», за участі третіх осіб на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І., приватного нотаріуса КМНО Данич О.Ф. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення моральної шкоди, - задовільнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал», на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» код ЄДРПОУ: 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Треті особи на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І., приватний нотаріус КМНО Данич О.Ф.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко