Рішення № 104331043, 17.05.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/2783/22

Провадження №2/522/3103/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Косіциної В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спортивно-концертного комплексу Одеський палац спорту (Комунальне підприємство) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Спортивно-концертного комплексу Одеський палац спорту (Комунальне підприємство) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він працює в Спортивно-концертному комплексу Одеський палац спорту (СКК ОПС) заступником відділу матеріально-технічного забезпечення з 25.04.2006 року. На ознайомлення йому було надано наказ та повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Ним було надано відповідь на повідомлення на ім`я директора від 31.01.2022 року за номером в.о. № 0078. 01 лютого 2022 року було надано для ознайомлення наказ № 7 «Про відсторонення працівників СКК ОПС від роботи без збереження заробітної плати». Позивач не погоджується з виданим наказом та вважає, що він підлягає негайному скасуванню, оскільки він обмежує його конституційні права на працю, заробіток та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї й надає перевагу у реалізації цих прав іншим працівникам, які надали документи. Позивач стверджує, що ні в посадовій інструкції чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Повідомлення про відсторонення від роботи, згідно ст. 36 КЗпП України це повідомлення про зміну істотних умов праці, про яке працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Тобто такий наказ є дискримінацією, що порушує ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». При цьому, щеплення проти COVID-19 не входять до переліку обов`язкових профілактичних щеплень.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

10 лютого 2022 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Спортивно-концертного комплексу Одеський палац спорту (Комунальне підприємство) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено безруху.

17 лютого 2022 року позивачем подано до суду клопотання про долучення квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

24 лютого 2022 року позивачем подано до суду заяву про долучення квитанції про сплату судового збору.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справивпорядку спрощеного позовного провадження.

09 березня 2022 року до суду від СКК ОПС надійшов відзив про визнання незаконним та скасування наказу № 7 від 31.01.2022 року «Про відсторонення працівників СКК ОПС від роботи без збереження заробітної плати», в якому просили відмовити у повному обсязі в задоволенні позовної заяви. Вважають наказ «Про відсторонення працівників СКК ОПС від роботи без збереження заробітної плати» від 31.01.2022 року №7 законним та обов`язковим до виконання. Відносно доводів позивача із вказівкою на неправомірне обмеження його прав та свобод людини запровадженим Постановами Кабінету Міністрів України карантином, слід наголосити, що вказані нормативно-правові акти є чинними, не скасованими, а отже, відповідно до ч.1 ст.117 Конституції України є обов`язковими до виконання. При цьому, незгода позивача із постановами Уряду, не є підставою для їх невиконання. А сертифікат не несе лікарської таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт, а саме вакцинації.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що з 25.04.2006 року позивач ОСОБА_1 працює в КП СКК Одеський палац спорту по теперішній час та наразі займає посаду заступника відділу матеріально-технічного забезпечення. Загальна сума доходу за період з 01.08.2021 року по 31.01.2022 року складає 56901,09 копійок (а.с. 11). Вказане підтверджується відомостями про роботу, які зазначені у Трудовій книжці серії АВ№090640 (дата початку заповнення 25.04.2006 року).

19 січня 2022 року Спортивно-концертним комплексом Одеський палац спорту видано наказ № 4 «Про організацію контролю за проведенням обовязкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками СКК ОПС» (а.с. 4-5).

Також видано лист ознайомлення працівників з наказом директора СКК ОПС від 19.01.2022 року № 4 «Про організацію контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками СКК ОПС», на яких міститься прізвище та особистий підпис працівників, зокрема й позивача (а.с. 6).

Згідно додатку до наказу директора СКК ОПС від 19.01.2022 року № 4 заступнику начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Михайло Радзіховському винесено повідомлення про обов`язкове профілактичне щепленння проти COVID-19, згідно якого до 31 січня 2022 року слід підтвердити наявність профілактичного щеплення проти COVID-19. При цьому, зазначено, що на підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 ухилення або відмова працівника від проходження профілактичного щеплення проти COVID-19 є підставою для його відсторонення від роботи з 01.02.2022 року, на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». З таким повідомлення позивач був ознайомлений 20.01.2022 року, про що свідчить відповідний запис ОСОБА_1 (а.с. 7).

31 січня 2022 року ОСОБА_1 на ім`я директора СКК ОПС Тарасову О.М. написано повідомлення, згідно якого у відповідності до наказу від 19.01.2022 року № 4 п. 2 ч. 2 відповідач дав письмову відмову від проведення профілактичної вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, яке було отримано директором ОСОБА_2 31.01.2022 року, про що міститься його підпис (а.с. 10).

31 січня 2022 року Спортивно-концертним комплексом Одеський палац спорту видано наказ № 7 «Про відсторонення працівників СКК ОПС від роботи без збереження заробітної плати», за яким наказано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року відсторонити від роботи до підтвердження наявності щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або висновка лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 без збереження заробітної плати (а.с. 8).

28.02.2022 року відповідачем видано наказ директора СКК ОПС Тарасова О. № 10 від «Про зупинення дії наказу СКК ОПС «Про відсторонення працівників СКК ОПС від роботи без збереження заробітної плати» від 31.01.2022 року №7», яким зупинено дію вказаного наказу № 7 до звершення воєнного стану в Україні та поновлено позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на роботі щ 28 лютого 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.

Як визначено в ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

В силу ст. 129 Основного Закону України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Суд, вивчивши доводи викладені у позовній заяві та відзиві, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи, з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

За змістом вищеназваної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18)).

Суд наголошує на "інших випадках, передбачених законодавством", тобто саме законодавством як сукупністю нормативно-правових актів, а не законом як різновиду нормативного-правового акту.

КЗпП визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, на що вказано у його преамбулі.

Натомість Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" має іншу сферу правового регулювання, на що вказує його преамбула: цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб регулюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, законами України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", цим Законом, іншими нормативно-правовими актами.

Отже Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" має спеціальну сферу правового регулювання порівняно із Кодексом законів про працю України, та містить спеціальні норми права, що покликані створити і забезпечити умови для захисту населення від інфекційних хвороб у будь-яких суспільних відносинах, що підлягають правовому регулюванню, у тому числі у трудових і освітніх.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Щеплення від COVID-19 (SARS-CoV-2) не вказане у згаданому переліку та відсутнє у "Календарі профілактичних щеплень в Україні", затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 551).

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Вказана норма востаннє змінена Законом України № 5460-VI від 16.10.2012. Вона є загальнодоступною та оприлюдненою.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (надалі - МОЗ).

Наказом МОЗ від 5 лютого 2020 року за №521 розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, доповнено пунктом 39 такого змісту: «COVID-19».

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (надалі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції від 26 жовтня 2021 року, що діяла на час спірних правовідносин) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року установлено на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» ця постанова доповнена п.41-6, відповідно до якого «керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону УкраїниПро оплату праціта частини третьої статті 5 Закону УкраїниПро державну службу; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відповідно до ст.10 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Аналізуючи зазначені вимоги законодавства можна дійти висновку, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення СКК ОПС, підпадає під дію вимог щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач звернувся до суду зпозовом про скасування наказу про відсторонення від роботи, обґрунтовуючи його, крім іншого, тим, що відповідачем порушений порядок відсторонення його від роботи. Таке порушення на думку позивача полягає в тому, що відповідач не повідомив позивача про відсторонення за два місяця, оскільки позивач вважає, що таке повідомлення є повідомленням про суттєву зміну умов праці.

Суд критично ставиться до такого твердження позивача та не приймає такий довод з наступних підстав.

Згідно з абзацом третім пункту 31постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"(далі постанова Пленуму) в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

При цьомувиходячи зізмісту пункту10постанови Пленумупід змінамив організаціївиробництва іпраці можна розуміти раціоналізацію робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

З огляду на викладене,зміна істотних умов праці допускається за умови, якщо це викликано змінами в організації виробництва і праці.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, щовідсторонення від роботи працівників у зв`язку із відмовою або ухиленням від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, враховуючи пункт 31 постанови Пленуму,не викликано змінами в організації виробництва і праці.

При цьому позивач в своєму позові не вказує про інші порушення у процедурі його відсторонення як підстави для скасування наказу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Щодо практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), то суд зазначає, що наразі немає жодної правової позиції ЄСПЛ щодо відсторонення від роботи працівника у зв`язку з відсутністю в нього щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У цьому контексті ЄСПЛ висловлювався лише з процедурних питань. Йдеться про правило № 39 Регламенту Суду (interim measures), яке дозволяє ЄСПЛ негайно вжити тимчасових заходів у разі існування ризику настання непоправного: наслідку порушення прав людини. У рішенні від 15 березня 2012 року у справіСоломахін проти України(заява № 24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Водночас у рішенні від 08.04.2021 у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» Vavricka and Others v. The Czech Republic [GC], Заява № 47621/13) ЄСПЛ вкотре зазначив, обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; чи має воно на меті законні цілі; чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

А також у п. 306 цього рішення, ЄСПЛ визнав, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Щодо практики Верховного Суду, то у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду від 01.04.2020 у справі №761/12073/18 зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством що як правило відбуваються з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошуються наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 337/3087/17 зазначено, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі, в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто у цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

У постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 630/554/19 вказано, що через відмову матері від профілактичного щеплення дитини у зв`язку з недовірою до вакцини, відповідач правомірне відмовив у прийнятті дитини до дитячого навчального закладу без висновку лікарсько-консультативної комісії (за відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування дитячого навчального закладу. Оскільки будь-яке право об`єктивно кореспондується з обов`язками, право на дошкільну освіту закон пов`язує з обов`язком проведення профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як власне окремій дитині, так і особам, які навколо неї, висновки судів нижчих рівнів про протиправність та неправильність дій завідувачки дитячого навчального закладу є необґрунтованими і такими, що суперечать закону. Дитина позивача не позбавлена права на освіту і може отримати її в інших формах.

В постанові від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Згідно зі статтею 3 конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя і здоров`я людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущена до занять, не тільки реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учнів та працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином власне дитину, яка не отримала профілактичних щеплень. З огляду на суспільні інтереси тимчасове відсторонення дитини від занять (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) не призвело до порушення конституційного права на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

Таким чином, приймаючи рішення про відстороння відповідача КП «Спортивно-концертний комплекс Одеський палац спорту» діяло не за власною ініціативою, та в порушення законодавства, а на підставі, та на виконання ст. 46 Кодексу Законів про Працю України, ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021 № 2393, а саме обмеження позивача відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя та здоров`я людини, з огляду на те, що за позивачем на період відсторонення зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, нарахування заробітної плати відновляється одразу після усунення позивачем причин, що зумовили його відсторонення від роботи та після його допуску до роботи (виконання робіт) отже, відсутнє порушення права позивача на працю, яке закріплене у ст. 43 Конституції України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити узадоволенні позовнихвимогОСОБА_1 до Спортивно-концертного комплексу Одеський палац спорту (Комунальне підприємство) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2022 року.

Суддя