Ухвала суду № 104329100, 17.05.2022, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа №141/671/20

Провадження №1-кп/141/2/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні об`єднанекримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12020020250000065від 01.06.2020року,№ 12022020060000020від 19.01.2022за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Кам`яногірка Оратівськогорайону Вінницькоїобласті,жителя АДРЕСА_1 ,на данийчас перебуваєу СІЗОДУ «ВінницькаУВП№1», громадянина України, непрацюючого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, (в режимі відеоконференції),

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Загребельного Є.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого: адвоката Кокота О.Г.,

потерпілі: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Оратівського районного суду Вінницької області перебуває вказане кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.05.2022року досуду надійшлоклопотання прокурораЛиповецького відділуНемирівської окружноїпрокуратури ЗагребельногоЄ.В.від 16.05.2022року пропродовження застосуванняраніше обраногозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відноснообвинуваченого ОСОБА_1 .Клопотання мотивованотим,що ОСОБА_1 , будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за злочин проти власності, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий умисний злочин проти власності. Вважає, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від відбування покарання за вчинені злочини, оскільки він соціальних факторів стримуючого характеру немає, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, схильний до вчинення правопорушень, не працює, немає на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей. Зазначене свідчить про те, що з метою ухилення від відбування покарання ОСОБА_1 буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_1 раніше вчиняв умисні злочини проти власності, однак за результатами судових розглядів рішення у кримінальних провадженнях на даний час не прийняті, оскільки останній перебував у розшуку, що свідчить про негативну процесуальну та соціальну поведінку, а також небажання ОСОБА_1 ставати на шлях виправлення.

В судовому засіданні прокурор Загребельний Є.В. підтримав клопотання від 16.05.2022 року з наведених у ньому підстав та просив задовольнити його у повному обсязі, оскільки наявність ризиків зберігається впродовж тримання обвинуваченого під вартою. До того ж прокурор вважає, що неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки кількість ризиків не зменшилася, та вважає, що єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому просить продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Інших клопотань від учасників кримінального провадження під час судового засідання не надходило.

Обвинувачений ОСОБА_1 щодо поданого клопотання прокурора від 16.05.2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та просив обрати йому інший більш м`який запобіжний захід, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки він зареєстрований у АДРЕСА_1 , та вважає, що такий запобіжний захід зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

Захисник обвинуваченого адвокат Кокот О.Г. заперечував щодо поданого клопотання прокурора від 16.05.2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд змінити запобіжний захід стосовно його підзахисного на більш м`який, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи тим, що прокурором не доведено обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а ризики є лише припущенням.

Суд, розглянувши подане клопотання прокурора від 16.05.2022 року про продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали справи, доходить наступних висновків.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Згідно із частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

До того ж у п. 114 рішення ЄСПЛ у справі "Темченко проти України" Суд зазначив, що він неодноразово встановлював у своїй практиці, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється абстрактно. Інакше кажучи, п. 3 ст. 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади.

Відповідно до ч.4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Судом встановлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Як вбачається з ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 31.01.2022 року, відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою слідчим суддею Липовецького районного суду, визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить двісті шістдесят тисяч пятсот шістдесят гривень, а також строк дії запобіжного заходу визначено шістдесят днів з моменту взяття під варту.

В подальшому, ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 23.03.2022 року продовжено ОСОБА_1 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави та виконанням покладених на підозрюваного обов`язків згідно ухвали слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 31.01.2022 року до 21.05.2022 року включно.

Особливість застосування тримання під вартою у судовому провадженні відповідно до чинного КПК України, полягає в тому, що законодавець не визначив граничний строк тримання під вартою, натомість зобов`язав суд періодично здійснювати судовий контроль за доцільністю подальшого застосування запобіжного заходу.

Такий спосіб визначення тривалості тримання обвинуваченого під вартою під час судового провадження є прийнятним у практиці ЄСПЛ і відповідає міжнародним стандартам права на свободу й особисту недоторканість, що вимагають процедури перегляду законності тривалого застосування такого запобіжного заходу, яку в чинному КПК України гарантує ч. 3 ст. 331.

Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та зважає на те, що прокурором здійснюється посилання на наявність ризиків, встановлених пункти 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, суд враховує, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 10.04.2018 року за ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, повторно вчинив нові умисні злочин проти власності, а саме: 24.01.2020 року у кримінальному провадженні №12019020250000123 від 17.10.2019 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України скеровано до суду; 09.10.2020 року у кримінальному провадженні №12020020250000065 від 01.06.2020 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України скеровано до суду; 30.11.2020 року у кримінальному провадженні №12020020250000118 від 14.11.2020 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України скеровано до суду та 07.05.2021 року у кримінальному провадженні №12019110200005267 від 02.11.2019 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 162 КК України скеровано до суду, однак за результатами судових розглядів, рішення у даних кримінальних провадженнях на даний час не прийняті, в зв`язку із тим, що останній перебував у розшуку, що свідчить про негативну соціальну спрямованість та небажання останнього ставати на шлях виправлення.

Також судприймає доуваги тойфакт,що обвинувачений ОСОБА_1 не має власногожитла,офіційно непрацює,а також,що Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24.02.2022року введеновоєнний станв Україні.А тому,в разіпереховування обвинуваченого,ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого.

При цьому, суд зауважує, що стороною захисту не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачений має власне житло для відбування домашнього арешту.

Відтак, суд доходить висновку, що ризики, які передбачено пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, та фактично з`явився новий ризик, який у своїй сукупності з раніше згаданими ризиками виправдовують тримання особи під вартою, оскільки тяжкість покарання в сукупності із ризиком переховування від органу досудового розслідуваня та суду, на переконання суду, свідчить про наявність суспільної небезпечності обвинуваченого і дає підстави вважати, що наявна небезпека ухилення його від правосуддя. Зокрема, до вказаних обставин безумовно належить військова агресія проти України, у зв"язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан в Україні, та в подальшому, Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року та Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні на тридцять діб, що, в свою чергу, суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що клопотання прокурора від 16.05.2022 року про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що наявність вказаних ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ст. 177 КПК України, виправдовує продовження тримання обвинуваченого під вартою, у зв`язку із чим суд вважає, що відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, про що зазначили у своїх промовах обвинувачний ОСОБА_1 та адвокат Кокот О.Г.

Суд повторно звертає увагу обвинуваченого ОСОБА_1 та адвоката Кокота О.Г., що не враховує як клопотання, передбачене нормами КПК України, зокрема, главою 18 КПК України, усне прохання про зміну запобіжного заходу.

Зокрема, частиною 2 ст.331КПК України встановлено, що вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Тоді як главою 18 КПК України, зокрема, ст. 201 КПК України, встановлено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, копія якого подається прокурору, до клопотання додаються документи, передбачені ч. 3 ст. 201 КПК України.

Разом з тим, обвинуваченим ОСОБА_1 та адвокатом Кокотом О.Г. повтроно проігноровані вказані вимоги КПК України, усне повідомлення про необхідність зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 ні по формі, ні по змісту не відповідає вимогам ст. 201 КПК України.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Також відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Частина друга статті 336КПКУкраїни передбачає,що судухвалює рішенняпро здійсненнядистанційного судовогопровадження завласною ініціативоюабо заклопотанням стороничи іншихучасників кримінальногопровадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.

Враховуючи, що засуджений ОСОБА_1 перебуває в ДУ «Вінницька УВП № 1» (21100, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2), при цьому, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, та в подальшому, Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року та Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні на тридцять діб, а також Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, а також те, що усі працівники ОВС, у тому числі і ті, які здійснюють конвоювання осіб, задіяні у охороні громадського та публічного порядку, з метою забезпечення оперативності судового провадження у розумний строк, суд вважає за доцільне відкласти розгляд судового засідання у даному кримінальному провадженні, та наступне судове засідання провести в режимі відеоконференції з ДУ «Вінницька УВП № 1».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 331, 336, 369, 372, 395 КПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відкласти судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020250000065 від 01.06.2020 року, № 12022020060000020 від 19.01.2022 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, на 26.05.2022 року о 13 год. 00 хв.

Судове засідання, призначене на 26.05.2022року о13год.00хв. у справі № 141/671/20 у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020250000065 від 01.06.2020 року, № 12022020060000020 від 19.01.2022 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, провести у режимі відеоконференції з ДУ «Вінницька УВП № 1» (21100, м. Вінниця, вул. Брацлавська, 2).

Клопотання прокурора Загребельного Є.В. від 16.05.2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави та виконанням покладених на обвинуваченого обов`язків згідно ухвали слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 31.01.2022 року строком на 60 днів, починаючи з 17 травня 2022 року по 15 липня 2022 року включно.

У задоволенні усних клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 та адвоката Кокота О.Г. про зміну запобіжного заходу відмовити.

У судове засідання викликати учасників судового провадження, а саме: прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття провадження.

Копію ухвали вручити прокурору Загребельному Є.В. негайно після її оголошення, направити обвинуваченому ОСОБА_1 , а також на поштову та електронну адресу ДУ «Вінницька УВП №1» для виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду в частині продовження запобіжного заходу протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.В.Климчук