Рішення № 104328691, 13.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2022Справа № 925/1573/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження матеріали господарської справи

за позовомПриватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі

Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»

доДепартаменту патрульної поліції

простягнення 5.989,33 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

22.11.2021 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до Департаменту патрульної поліції про стягнення 5.989,33 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти № 247 від 16.04.2018 позивачем в період з листопада по грудень 2018 року було відпущено відповідачу 29,46 Гкал теплової енергії, на загальну суму 37.040,06 грн, що підтверджується рахунками-фактури №№ 3802 та 4452 із застосуванням тарифу встановленого, постановою НКРЕКП України № 404 від 14.06.2018 (1.047,75 грн за 1 Гкал). Проте, у період з листопада по грудень 2018 року підлягає застосуванню тариф, встановлений постановою НКРЕКП України № 239 від 27.02.2018 (1217,17 грн за 1 Гкал). Враховуючи здійснені відповідачем оплати та приймаючи до уваги здійснений позивачем, на підставі п.п. 2 п. 2 постанови НКРЕКП України № 2884 від 17.12.2019, перерахунок-донарахування, на час подачі позову до суду заборгованість відповідача за договором про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти № 247 від 16.04.2018 становить 5.989,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області № 925/1573/21 від 26.11.2021 матеріали справи № 925/1573/21 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Вказані матеріали надійшли до Господарського суду міста Києва 12.01.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 відкрито провадження у справі № 925/1573/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.01.2022 було 21.01.2022 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105491897755 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 19.01.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 25.01.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105491897755, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 09.02.2022 включно.

10.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 07.02.2022), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що всупереч положень п. 5.2.15 договору жодних сповіщень щодо зміни тарифів від позивача не надходило та доказів направлення/опублікування до позовної заяви не долучено. Окрім того, розділом 5 договору взагалі не визначено права позивача здійснювати донарахування коштів за поставлену раніше теплову енергію, яка Відповідачем оплачена в повному обсязі у встановлений договором термін, відповідно до отриманих рахунків-фактур № 3802 від 30.11.2018 та № 4451 від 17.12.2018. Тобто, на початок 2019 року у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за попередній період (2018 рік). Зазначає, що прийнята раніше постанова НКРЕКП № 239 від 27.02.2018, якою тариф встановлювався на рівні 1.217,17 грн за 1 Гкал, набрала чинності 28.10.2018, а прийнята пізніше постанова НКРЕКП № 404 від 14.06.2018, якою тариф встановлювався на рівні 1.047,75 грн. за 1 Гкал - вступила у силу 16.08.2018.

15.02.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що питання правомірності стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію внаслідок перерахунку (різниці вартості по відповідним тарифам) неодноразово досліджувалось судами трьох інстанцій, зокрема Верховним Судом висловлено правову позицію у подібних правовідносинах у постанові від 30.04.2020 у справі № 806/1369/16.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, у зв`язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану з 24.02.2022.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 між Департаментом патрульної поліції (замовник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (учасник, позивач) укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 247/180 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором учасник зобов`язується у 2018 році постачати замовнику товари (теплову енергію) на межу продажу теплової енергії, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати отримані товари (теплову енергію) за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем неналежним чином виконано грошові зобов`язання за укладеним між сторонами договором щодо оплати за встановленими тарифами теплової енергії, поставленої йому позивачем у листопаді, грудні 2018 року.

У свою чергу відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що ним виконано зобов`язання за договором у повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 12.2 договору він набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018.

Розділом 8 договору передбачено порядок розрахунків за теплову енергію. В пункті 8.2 договору зазначено, що оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою та акту приймання-передачі.

За період з листопада по грудень 2018 року позивачем було загалом відпущено відповідачу 29,46 Гкал теплової енергії згідно з рахунків-фактур № 3802 від 30.11.2018 (за листопад 2018 року у кількості 11,69 Гкал на суму 14.697,84 грн) та № 4451 від 17.12.2018 (за грудень 2018 року у кількості 17,77 Гкал на суму 22.342,22 грн) та розраховано плату за тарифом, встановленим постановою № 404 від 14.06.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) у розмірі 1.047,75 грн за 1 Гкал, на загальну суму 37.040,00 грн (з ПДВ).

Згідно з п. 8.3 договору замовник до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку-фактури сплачує учаснику вартість фактично спожитої теплової енергії в попередньому звітному періоді.

Відповідно до п. 8.16 договору несвоєчасне отримання замовником рахунку-фактури не звільняє замовника від відповідальності за несплату за теплову енергію.

Згідно з п. 4.2.1 договору замовник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати отриману на межі продажу теплову енергію за тарифами, в обсягах та у строки, встановлені цим договором.

Відповідачем на виконання умов договору перераховано кошти позивачу наступним чином:

- згідно платіжного доручення № 10826 від 20.12.2018 за послуги теплопостачання за листопад 2018 року в розмірі 14.697,84 грн;

- згідно платіжного доручення № 10835 від 20.12.2018 за послуги теплопостачання за грудень 2018 року в розмірі 22.342,22 грн.

У відповідності до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП України № 2884 від 17.12.2019 «Про накладення штрафу на ПРАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» ПАТ «Черкаське хімволокно» зобов`язане до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018 року.

На виконання наведеної постанови позивачем у лютому 2020 року здійснено перерахунок-донарахування за теплову енергію поставлену за період з листопад та грудень 2018 року у вигляді різниці вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 3225 від 29.12.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 404 від 14.06.2018.

При цьому різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався із позивачем, і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за договором теплової енергії, складає 169,42 грн (1.217,17 грн 1.047,75 грн = 169,42 грн).

Отже, за розрахунками позивача вартість поставленої теплової енергії за договором, яка залишилась несплаченою відповідачем, становить 5.989,33 грн з ПДВ (169,42 грн х 29,46 Гкал = 4.991,11 грн без ПДВ + 20%ПДВ = 5.989,33 грн).

У зв`язку з цим позивачем сформовано рахунок-фактуру № 844 від 29.02.2020 на суму 5.989,33 грн. Проте, відповідач нараховану позивачем суму боргу в розмірі 5.989,33 грн не сплатив.

Згідно з п. 1.4 договору тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і може змінюватись протягом дії цього договору.

Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 189, ст. 191 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі Регулятор/НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 3 ч. 2 п. 2 - 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно ст. 3 ч. 3 п. 6 Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Абзацом 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про природні монополії» зазначено, що суб`єкти природних монополій зобов`язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.

Згідно абзацу 1, 2 ст. 8 Закону України «Про природні монополії» предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, що виробляються/реалізуються суб`єктами природних монополій.

Рішення (постанови, розпорядження) Регулятора/НКРЕКП є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Статтею 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до його компетенції.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»).

Згідно з п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

У рішенні від 03.10.97 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішенні суд зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori «наступний закон скасовує попередній».

Конституційний Суд України використав поняття «прийняття акта», а не набрання чинності, оскільки бувають випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.

Частиною сьомою статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення.

Отже, момент набрання чинності постановами НКРЕКП пов`язується саме з терміном «офіційне опублікування».

При цьому у зазначеному рішенні Конституційного Суду України вказано, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

27 лютого 2018 року НКРЕКП прийняла постанову № 239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1.217,17 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» за 27.10.2018 № 202 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.

14 червня 2018 року НКРЕКП прийняла постанову № 404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1047,75 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП № 404 від 14.06.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була опублікована газеті «Урядовий кур`єр» за 15.08.2018 № 152 і відповідно до вимог ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.

Таким чином, постанова НКРЕКП № 404 від 14.06.2018, яка діяла в часі раніше (із 16.08.2018), була автоматично скасована з набранням чинності постанови НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 (із 28.10.2018), а отже не діяла саме із 28.10.2018.

Отже з 28.10.2018 сторони за договором мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП № 239 від 27.02.2018 в розмірі 1.217,17 грн за 1 Гкал без ПДВ, тому позивач на законних підставах донарахував відповідачу за рахунком-фактурою № 844 від 29.02.2020 5.989,33 грн плати за теплову енергію, поставлену у листопаді та грудні 2018 року.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 5.989,33 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Посилання відповідача стосовно невиконання позивачем положень п. 5.2.15 договору щодо не повідомлення відповідача про зміну тарифів письмово або в засобах масової інформації не приймаються судом до уваги, оскільки таке не повідомлення не має наслідком не здійснення донарахування за теплову енергію за діючим тарифом та відповідно не звільняє відповідача від його сплати.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (18036, м. Черкаси, просп.. Хіміка, 76, код ЄДРПОУ 00204033) 5.989 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 33 коп. за теплову енергію, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова