Ухвала суду № 104327438, 16.05.2022, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/234/22

провадження № 2-з/624/8/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2022 року суддя Кегичівського районного суду Харківської області Крапівка Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ХХІХ сесії VІІІ скликання Кегичівської селищної ради за №6430 від 15.04.2022 «Про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 »

Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення цього позову.

Провадження у справі на час розгляду заяви про забезпечення позову не відкрите.

Згідно з заявою позивач просить зупинити виконання рішення ХХІХ сесії VІІІ скликання Кегичівської селищної ради за №6430 від 15.04.2022.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 16.10.2019 Кегичівська районна рада та ОСОБА_1 уклали контракт з терміном дії з 17.10.2019 по 16.10.2025 роки про те, що гр-н ОСОБА_1 призначається на посаду директора Красненської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів Кегичівської районної ради Харківської області. 23.11.2021 на XX позачерговій сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради, прийнято рішення №4713 про проведення перевірки діяльності КЗ «Красненський ліцей» Кегичівської селищної ради з питань виконання директором ОСОБА_2 обов`язків, передбачених чинним законодавства, контрактом та статутом цього закладу, за період дії контракту. У період з 24.11.2021 по 01.12.2021 комісія провела перевірку зазначеного вище навчального закладу, за результатами якого склала 14.12.2021 акт перевірки діяльності ліцею. За результатами перевірки, комісією встановлені порушення вимог чинного законодавства України, контракту №2 з директором КЗ «Красненський ліцей» Кегичівської селищної ради О. Диканом, а також статуту КЗ Красненський ліцей Кегичівської селищної ради, а саме: на час перевірки в закладі відсутня Стратегія розвитку закладу освіти, а також Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти, що є порушення п. 4.14 статуту ліцею; відсутня Програма розвитку закладу освіти; відсутнє Положення про роботу тарифікаційної комісії та протоколи її засідань за весь період дії Контракту; встановлення факту неправомірної оплати вчителю трудового навчання ОСОБА_3 за завідування майстернею; відсутній наказ про призначення ОСОБА_4 завідуючою майстернею; вчителю трудового навчання ОСОБА_3 неправомірно, в зв`язку із відсутністю наказів про призначення завідуючого майстернею та про встановлення доплати за завідування майстернею у 2020/2021 навчальному році, за наказом директора №42-к Про встановлення доплати за завідування навчальними майстернями виплачено кошти в розмірі 13000,81 грн за період з 01.12.2020 по 30.11.2021; встановлення незаконного призначення директором вчителя ОСОБА_3 на посаду лаборанта (відсутній наказ про призначення), в результаті чого ОСОБА_3 неправомірно виплачено кошти в сумі 23734,07 грн. За період з 09.09.2020 по 30.11.2021; одночасне перебування ОСОБА_3 на уроках трудового навчання та за сумісництвом на уроках хімії та фізики, як лаборанта; правила внутрішнього трудового розпорядку не доведені новопризначеним працівникам ( ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 (14.01.2020); відсутня особова справа ОСОБА_3 ; встановлення факту психологічного тиску на педагога-організатора ОСОБА_6 ; за результатами інвентаризації встановлена нестача матеріальних цінностей на суму 1950,00 грн. за даним фактом розпочато досудове розслідування; за відсутності письмової згоди вчителя ОСОБА_7 передано її уроки вчителям ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , що стало можливим у зв`язку із розподілом педагогічного навантаження одноособово ОСОБА_9 , а не тарифікаційною комісією; ОСОБА_9 не надано, а комісією не встановлено фактів удосконалення форм і методів управління закладом освіти з 16.11.2019, про що свідчить, той факт, що останній раз курси підвищення своєї кваліфікації ОСОБА_10 проходив у 2017 році; станом на 24.11.2021 на сайті навчального закладу в порушення вимог ст. 30 Закону України Про освіту відсутні статут закладу, ліцензія, звіт про діяльність закладу, інформація про матеріально- технічну базу; звіт про діяльність закладу освіти за 2020/2021 навчальний рік у паперовому вигляді комісії не наданий, протокол загальних зборів, на яких проводиться звіт у закладі відсутній; ОСОБА_10 компроментує себе, як керівника, підриває довіру колективу, позичаючи кошти у своїх колег та не повертаючи їх протягом тривалого часу. Згідно висновків та рекомендацій комісії встановлено: директором ОСОБА_9 не виконуються (порушуються) вимоги чинного законодавства України ст. 30 Закону України «Про освіту», умови контракту (розділ 2) та п. 4.14 статуту. З огляду на наявність підстав, визначених абзацами 2,4,5 п.5.3 контракту, рекомендовано засновнику, достроково розірвати контракт №2 з директором ліцею ОСОБА_11 ; за порушення у сфері використання бюджетних коштів рекомендовано відповідачу звернутися до правоохоронних органів. Рекомендовано відділу освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради вжити, за можливості, відповідних заходів спрямованих на усунення встановлених порушень. Рішенням XXIX сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради за №6430 від 15.04.2022, вирішено взяти до відома акт перевірки діяльності КЗ «Красненський ліцей» Кегичівської селищної ради від 14.12.2021 щодо дострокового розірвання контракту. Надати згоду на звільнення та звільнити ОСОБА_12 з посади директора ліцею на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Достроково розірвати контракт з ОСОБА_2 на підставі п.5.3. розділу 5 цього контракту, а саме невиконання програми розвитку закладу освіти, що розглядалась на засіданні конкурсної комісії; невиконання обов`язків, передбачених цим контрактом, в результаті чого для закладу настали значні негативні наслідки; недотримання керівником трудового, фінансового та бюджетного законодавства. Вважати днем звільнення та дострокового розірвання контракту перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеного у документі про тимчасову непрацездатність. Надати згоду та уповноважити Орган управління освіти в особі начальника відділу освіти, молоді та спорту на вжиття заходів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ліцею з урахуванням вимог чинного законодавства України. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань Регламенту, забезпечення, охорони та захисту прав людини і громадянина, законності громадського порядку, депутатської діяльності та етики, розвитку місцевого самоврядування Кегичівської селищної ради, постійну комісію з гуманітарних питань, фізичної культури та спорту, молодіжної політики, охорони здорова та соціального захисту населення Кегичівської селищної ради.

Позивач ОСОБА_13 вважає, що рішення XXIX сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради за №6430 від 15.04.2022 є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так при проведенні інвентаризації ОСОБА_12 як матеріально відповідальну особу закладу не включено як представника закладу при проведенні інвентаризації, що є неприпустимим та незаконним. Даний протокол складався не за місцем проведення інвентаризації, що є неприпустимим та таким, що порушує Положення про проведення інвентаризації. Перед початком учбового року станом на 10.08.2021 складено акт готовності ліцею до 2021/2022 навчального року, що засвідчує готовність навчального закладу до навчального року та посилання в акті перевірки зазначеного навчального закладу від 14.12.2021 про відсутність відповідних документів є таким, що не відповідає дійсності, оскільки станом на 10.08.2021 навчальний заклад був готовий до навчального року та відповідав критеріям чинного законодавства України. Посилання в акті перевірки, що наче б то в діях ОСОБА_1 не встановлено фактів удосконалення форм і методів управління закладом освіти з 16.11.2019, про що свідчить, той факт, що останній раз курси підвищення своєї кваліфікації ОСОБА_14 проходив у 2017 році, не відповідає дійсності, оскільки у 2018 році КВНЗ Харківська академія неперервної освіти видала ОСОБА_1 сертифікат про підвищення кваліфікації директорів закладів, у 2020 році видала ОСОБА_15 свідоцтво про підвищення кваліфікації за темою Історія і правознавство, у 2021 році видала ОСОБА_1 сертифікат щодо підвищення кваліфікації, у 2021 році Державного службою з надзвичайних ситуацій видано посвідчення ОСОБА_1 про функціональне навчання у сфері цивільного захисту. Крім того, 22.03.2021 рішенням атестаційної комісії встановлено, що ОСОБА_1 відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії спеціаліст вищої категорії». Крім того, на сайті osvita.ua зазначено рейтинг шкіл Харківської області за результатами ЗНО у 2021 році, КЗ «Красненський ліцей» Кегичівської селищної ради по області зайняв 118 місце з 327 місць, що свідчить про гарні показники закладу. Крім того, відповідно до протоколу засідання журі з проведення II етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад в Красноградському районі в 2021/2022 навчальному році з навчального предмета історій, КЗ «Красненський ліцей» Кегичівської селищної ради зайняв II місце. Вчителем історій даного закладу є ОСОБА_1 . Також в зазначеному вище акті перевірки внесені недостовірні дані щодо відсутності особової справи ОСОБА_16 , відсутністі наказів про призначення завідуючого майстернею це також не відповідає дійсності, так як особову справу заведено та вона знаходилася в приміщенні ліцею, видані відповідні накази про призначення завідуючими майстернями та занесено до книги наказів. Щодо неправомірного на думку комісії доплат за завідування майстернею, то оплата праці працівників закладів та установ освіти здійснювалась відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти та до затвердженого тарифікаційного списку вчителів та інших працівників. Бухгалтерія, яка виплачує та нараховує вчителям даного комунального закладу є централізованою та знаходиться у відділі освіти, молоді та спорту Кегичівської селищної ради, де в обов`язки бухгалтерів входить правильність та відповідність нарахування та виплата заробітної плати працівникам цього закладу, та вразі відсутності наказів про призначення завідуючого майстернею ОСОБА_16 бухгалтера не мали право нараховувати та виплачувати заробітну плату. Посилання в зазначеному вище акті перевірці, що ніби то на момент перевірки на сайті закладу були відсутня інформація у вигляді статуту, ліцензії, матеріально-технічної бази та інша, заявник зазначає, що на підтвердження даних фактів, комісія надала лише доповідну на Ім`я начальника відділу молоді та спорту Кегичівської селищної ради Шматченко С., яка складена до проведення перевірки, та особою, яка не входить до складу комісії. Крім того доповідна не містить доказів про відсутність даної інформації, не додано в якості доказу відповідних роздруківок з сайту із зазначенням дат про відсутність спірної інформації. Таким чином жодних підстав для розірвання контракту в оскаржуваному рішенні сесії не встановлено, більше того, в установленому законом порядку не встановлено наявності жодного з порушень, які можуть бути підставою розірвання контракту.

Позивач зазначає, що в разі невжиття заходів забезпечення позову з метою унеможливити протиправну поведінку відповідача завдасть невідворотної матеріальної шкоди та збитків позивачу, оскільки безпідставне надання згоди на звільнення та звільнення ОСОБА_1 призведе до затягування відновлення прав позивача, бо відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з положеннями ст.ст. 152, 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом до якого подана позовна заява не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.1, ч.10 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягненняна підставівиконавчого документа,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

Згідно зазначених норм закону завданням забезпечення позову є застосування судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання у майбутньому прийнятого судового рішення за його позовом.

З матеріалів справи з`ясовано, що між сторонами виник трудовий спір щодо правомірності розірвання контракту та звільнення позивача з посади директора.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування суддями цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Окрім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Встановлено, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді зупинення виконання рішення відповідача.

Між сторонами дійсно виник спір з приводу правомірності розірвання контракту та звільнення позивача з посади директора ліцею.

Звертаючись із заявою, позивач зазначив причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, обставини, які вказують на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав позивача. У разі виконання рішення виникнуть потенційні труднощі у подальшому щодо своєчасного поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся.

Наявне достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Невжиття заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, створить перешкоди у поновленні прав позивача, зробить неможливим ефективний захист прав через судову тяганину та значні витрати.

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Крім цього, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Враховуючи пов`язаність заходу забезпечення позову з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, застосування заходів забезпечення позову є доцільним.

Заява про забезпечення позову є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. Вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається.

За змістом ч. 7 ст. 153, ч. 6 ст. 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків у яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України є вичерпним.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (ч. 4 ст. 154 ЦПК України).

Враховуючи те, що обраний позивачами спосіб забезпечення позову дозволяє належним чином захистити інтереси всіх осіб, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Зупинити виконання рішення ХХІХ сесії VІІІ скликання Кегичівської селищної ради за №6430 від 15.04.2022.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Суддя Т.В. Крапівка