Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2022 року Справа № 280/11138/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.
представника позивача - Гончарової Я.М.
представника відповідача - Лисенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УТД ТЕХПРОМ" (03062, місто Київ, вул. Екскаваторна, будинок 37, код ЄДРПОУ 44597370)
до Запорізької митниці (69041, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, будинок 12, код ЄДРПОУ ВП 44005647)
про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі позивач) звернулось із позовною заявою до Запорізької митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2021/00314, винесену Запорізькою митницею; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА 112080/2021/000044/2 від 29.10.2021, винесене Запорізькою митницею.
В обґрунтування позову посилається на те, що підстава для витребування додаткових документів у відповідача була відсутня, тому що митним органом не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому документах, зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті Митного кодексу України. Вказує, що в прийнятому відповідачем Рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено які ж саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, адже на кожний пункт запиту додаткових документів відповідні документи були надані. Вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції. Посадові особи Запорізької митниці ДМС не обґрунтували того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Вважає, що винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є незаконними та підлягають скасуванню. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, у письмовому відзиві від 03.12.2021 вх. № 71450 зазначає, що Запорізька митниця винесла законні та обґрунтовані Рішення про коригування митної вартості товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Стверджує, що відповідно до ч.3 ст.53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Крім того, під час здійснення митного оформлення імпортованого товару для підтвердження митної вартості товарів декларантом не були надані належні та у повному обсязі документи на виконання вимог ст. 53 МК України. Вказує, що декларантом не надано усіх необхідних документів для підтвердження митної вартості товарів, а тому рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству. У задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 22.11.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №280/11138/21та призначено підготовче засідання на 20.12.2021.
Протокольною ухвалою суду від 20.12.2021 відкладено підготовче засідання до 19.01.2022.
Протокольною ухвалою суду від 19.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.02.2022.
Протокольною ухвалою суду від 17.02.2022 оголошено перерву у судовому розгляді справи до 21.02.2022.
У судовому засіданні 21.02.2022 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просить у задоволені позову відмовити повністю.
У судовому засіданні 21.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
29.09.2021 між TOB "УТД ТЕХПРОМ" (покупець) та ООО «Корпорация ВЄД- Центр» (продавець) було укладено контракт № 09/23 (далі - контракт).
Відповідно до п. 1.1. контракту, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити продукцію, що надалі іменується товар, за номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеним в специфікаціях до контракту, що є невід`ємними частинами даного контракту.
На виконання умов контракту сторонами було укладено специфікації про постачання товару згідно номенклатури, вартості та на умовах, вказаних у них.
До митного контролю та митного оформлення 27.10.2021 позивачем було надіслано засобами електронного зв`язку згідно з ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію в режимі IM 40, якій присвоєно МД №UA112080/2021/010201 на товар: «Риштування рамні будівельні приставні: базовий блок ВСП 250/07 - 30шт, секція ВСП 250/0,7 - 70шт, базовий блок ВСП 250/1,2 - 10шт, секція ВСП 250/1,2 - 50шт, помост ПМ-200 - 5шт, вишка Дачник - Зшт, настил з люком ВСП 250/0,7 - 10шт, настил з люком ВСП 250/1,2;2,0 - 10шт, настил без люка ВСП 250/1,2;2,0 - 10шт, рама з драбиною ЛРСП 40 - 150шт, рама прохідна ЛРСП 40 - 300шт, сполучення діагональне І-Зм - 200шт, сполучення горизонтальне 1=3м - 400шт, рігель настилу 1=3м - 400шт, базовий блок ВСП 250/07 - 30шт, секція ВСП 250/0,7 - 130шт, базовий блок ВСП 250/1,2 - 20шт, секція ВСП 250/1,2 - 50шт, помост ПМ-200 - 5шт, вишка Дачник - 3шт, комплект стабілізаторів (4шт) - 10шт, настил з люком ВСП 250/0,7 - 10шт, настил з люком ВСП 250/1,2;2,0 - 10шт, настил без люка ВСП 250/1,2;2,0 - 10шт, рама з драбиною ЛРСП 40 - 100шт, рама прохідна ЛРСП 40 - 300шт, сполучення діагональне 1=3м - 200шт, сполучення горизонтальне 1=3.и - 300шт, рігель настилу 1=3м - 300шт, діагональ об`ємна ВСП 250/1,2 - 15шт. Базовий блок ВСП, секції ВСП, комплект стабілізаторів, настил з люком та без люка являють собою частини башти будівельної збірно-розбірної, призначеної для здійснення монтажних, ремонтних і оздоблювальних робіт як зовні так і всередині будівель, і розміщення робітників і матеріалів безпосередньо в зоні робіт. Базовий блок ВСП 250/0,7 містить: база з колесами і домкратами - 2шт, діагональ объемна - 1шт, гантель огорожі - 2шт, драбина огорожі - 2шт, перекладина огорожі - 2шт, настил з люком - 1шт, стяжка огорожі - 8шт. Базовий блок ВСП 250/1,2 містить: база з колесами і домкратами - 2шт, діагональ объемна - 1шт, гантель огорожі - 2шт, драбина огорожі - 2шт, перекладина огорожі - 2шт, настил з люком -1 шт, настил без люка - 1шт, стяжка огорожі - 8шт. Секція ВСП містить: драбина секції - 1шт, гантель секції - 2шт, стяжка секції - 8шт. Помост малярний (ПМ-200) призначений для проведення оздоблювальних, ремонтних і монтажних робіт зовні і всередині приміщень. Помост являє собою конструкцію зі сталевого полегшеного профілю, що має зносостійке покриття. Оснащений обгумованими колесами. Вишка Дачник збірно- пересувна призначена для проведення будівельно-монтажних оздоблювальних і ремонтні х робіт. Діагональ об`ємна є комплектуючим до базового блоку від вишки-тури. Використовується для додачі конструкції жорсткості. Рама з драбиною, рама прохідна, сполучення діагональне та горизонтальне, рігель настилу являють собою металеві риштування рамні будівельні приставні, призначені для оздоблювальних робіт на фасадах будівель заввишки до 40м. Мають полімерне зносостійке покриття. Матеріал виготовлення риштувать - сталь стЗсп, 08пс. Виробник: ООО "РИЗ". Країна виробництва: RU».
До митного оформлення вказаних товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано скановані копії документів відповідно гр. 44 зазначеної ЕМД.
Під час контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці на адресу підприємства 29.10.2021 направлено електронне повідомлення, в якому зазначено як підставу вимоги надання додаткових документів наступні розбіжності:
1.В наданому до митного оформлення інвойсі від 20.10.2021 №784 відсутнє посилання на Додаткову угоду від 13.10.2021 № 1 до специфікації від 06.10.2021 № 4, яка є невід`ємною частиною контракту.
2.В наданому до митного оформлення інвойсі від 20.10.2021 №785 відсутнє посилання на Додаткову угоду від 13.10.2021 № 2 до специфікації від 06.10.2021 № 5, яка є невід`ємною частиною контракту.
3.Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 13.10.2021 №1 до специфікації №4 оплата здійснюється протягом 3-х днів після виставлення рахунка, однак рахунок від 18.10.2021 № 934 не містить інформації щодо номенклатури, кількості, цін та умов поставки.
4.Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 13.10.2021 №2 до специфікації №5 оплата здійснюється протягом 3-х днів після виставлення рахунка, однак рахунок від 13.10.2021 № 928 не містить інформації щодо номенклатури, кількості, цін та умов поставки.
5.Платіжні доручення від 07.10.2021 № 873, від 19.10.2021 №892 містить посилання на специфікації №1, №2, №4, №5, №6, №7, посилання на додаткову угоду від 13.10.2021 № 1 та додаткову угоду від 13.10.2021 №2 відсутні, що не дає змоги впевнитись, що вони сплачені, згідно умов контракту.
6.Додатково надані видаткові та прибуткові накладні (прибуткова накладна № 7 від 19.10.2021, прибуткова накладна №6 від 19.10.2021, видаткова накладна №96 від 28.10.2021, видаткова накладна №95 від 21.10.2021) не стосуються заявленої партії товару.
29.10.2021 посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч.З ст.53 МКУ, а саме:
1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3)виписку з бухгалтерської документації;
4)каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
5)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно ч.б ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
29.10.2021 декларантом надано наступні додаткові документи; 1. Лист б/н від 29.10.2021.
За результатом розгляду додатково наданих документів встановлено , що Лист б/н від 29.10.2021 не містить жодної цінової інформації, тому не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості товару.
29.10.2021 особа, уповноважена на роботу з митницею відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст.53 МКУ, зокрема надана відповідь наступного змісту «Інші додаткові документи протягом строку, визначеного ч.3 ст.53МКУ надаватись не будуть».
29.10.2021 прийнято рішення про визначення митної вартості №UA112080/2021/000044/2 відповідно до ст.64 МКУ.
29.10.2021 у оформлені МД № UA112080/2021/010201 від 27.10.2021 було відмовлено, складено картку відмови № UA112080/2021/000314 від 29.10.2021.
Товар випущено у вільний обіг за МД від 29.10.2021 №UA112080/2021/010563 із застосуванням гарантій передбачених розділом X МКУ. Термін дії фінансової гарантії закінчився 26.01.2022. Відповідно до ст.55 МКУ, TOB "УТД ТЕХПРОМ" для підтвердження заявленої митної вартості додаткові документи не надавались.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16 тощо).
Під час здійснення Запорізькою митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо достовірності фактурної вартості заявленого до митного оформлення товару, а саме:
1)В наданому до митного оформлення інвойсі від 20.10.2021 №784 відсутнє посилання на Додаткову угоду від 13.10.2021 № 1 до специфікації від 06.10.2021 № 4, яка є невід`ємною частиною контракту.
2)В наданому до митного оформлення інвойсі від 20.10.2021 №785 відсутнє посилання на Додаткову угоду від 13.10.2021 № 2 до специфікації від 06.10.2021 № 5, яка є невід`ємною частиною контракту.
З приводу висловлених митним органом зауважень суд зазначає, що інвойс це розрахунковий документ, який використовується під час міжнародної торгівлі. Видається місцевим продавцем іноземному покупцеві з повною інформацією про поставлений товар. Документ містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені, формальні особливості товару (колір, вага), умови поставки, відомості про відправника і одержувача, їхні банківські реквізити тощо.
При цьому, за формою інвойса не передбачено відображення у ньому посилань саме на додаткові угоди до специфікації.
В той же час, як свідчать досліджені судом інвойси № 784 та №785 вони містять посилання на контракт та специфікації, за якими здійснюється постачання, що в повній мірі надає змогу ідентифікувати поставку.
3)Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 13.10.2021 №1 до специфікації №4 оплата здійснюється протягом 3-х днів після виставлення рахунка, однак рахунок від 18.10.2021 № 934 не містить інформації щодо номенклатури, кількості, цін та умов поставки.
4)Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 13.10.2021 №2 до специфікації №5 оплата здійснюється протягом 3-х днів після виставлення рахунка, однак рахунок від 13.10.2021 № 928 не містить інформації щодо номенклатури, кількості, цін та умов поставки.
Із долучених до матеріалів справи рахунків від 18.10.2021 № 934 та від 13.10.2021 № 928 судом встановлено, що останні містять посилання на специфікації (номер та дату) і контракт (номер та дату), що в повній мірі дає змогу ідентифікувати за якою саме поставкою має здійснюватися платіж.
5)Платіжні доручення від 07.10.2021 № 873, від 19.10.2021 №892 містить посилання на специфікації №1, №2, №4, №5, №6, №7, посилання на додаткову угоду від 13.10.2021 № 1 та додаткову угоду від 13.10.2021 №2 відсутні, що не дає змоги впевнитись, що вони сплачені, згідно умов контракту.
Аналогічно зауваженням митниці щодо рахунків слід вказати, що платіжні доручення містять призначення платежу: «предоплата за товар контракт 09/23 от 29.09.2021, спецификации 6,7 от 18.10.201 и доплата по спецификации 4,5 от 06.10.2021» (мовою оригіналу) та «предоплата за товар контракт 09/23 от 29.09.2021, спецификации 1,2 от 05.10.201 и 4,5 от 06.10.2021» (мовою оригіналу). Відтак, повністю ідентифікують здійснені платежі.
6)Додатково надані видаткові та прибуткові накладні (прибуткова накладна № 7 від 19.10.2021, прибуткова накладна №6 від 19.10.2021, видаткова накладна №96 від 28.10.2021, видаткова накладна №95 від 21.10.2021) не стосуються заявленої партії товару.
Оскільки вказані документи не є обов`язковими згідно переліку, визначеному ч.2ст. 53 МК України, то виставляти вимоги щодо них у митного органу не має підстав.
Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.
Так, ВС у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей….
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.
Проте, на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Дніпровською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір купівлі-продажу та додатки до нього у разі їх наявності; 2) договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку транспортного засобу; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, про вартість транспортного засобу.
Також відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларанту було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зауважує, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган не обґрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.
На виконання вимог митного органу декларантом було надано лист б/н ТОВ «УТД ТЕХПРОМ» в якому постачальник надає прибуткова накладна № 7 від 19.10.2021, прибуткова накладна №6 від 19.10.2021, видаткова накладна №96 від 28.10.2021, видаткова накладна №95 від 21.10.2021 та роз`яснює відображення інформації у інвойсах.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Відповідно до частини 5 статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Також згідно з ч.4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, за результатом проведення консультації встановлено, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) неможливо у зв`язку з тим, що декларантом або уповноваженою ним особою не подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В рішенні зазначено, що митна вартість товару визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості -2Г-2,04USD/кг, згідно з положеннями ст. 64 МК України (за МД № UA100100/2021/599683 від 27.08.2021).
Верховним Судом у Постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено наступне: ...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UА 112080/2021/000044/2 від 29.10.2021, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.
Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Відтак, рішення Запорізької митниці Держмитслужби України № UА 112080/2021/000044/2 від 29.10.2021 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2021/00314 від 29.10.2021 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачений позивачем судовий збір в сумі 4540 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці Держмитслужби.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Судом встановлено, що 08.11.2021 між позивачем у справі та АО «ДІАЛОГ» укладено договір № 0811/21 про надання правової допомоги.
Додатковою угодою №1 від 08.11.2021 сторони погодили вартість та орієнтовний перелік видів правничої допомоги (а.с.80).
18.11.2021 сторонами складений акт № ОУ-0000064 виконаних робіт на складання позовної заяви в сумі 2000,00 грн. Згідно рахунку -фактури № СФ-0000064 від 18.11.2021 роботи оплачені платіжним дорученням № 168 від 25.11.2021 (а.с.83-84).
28.12.2021 сторонами складений акт виконаних робіт на суму 10000,00 грн. , де до вказаної справи відноситься складання відповіді на відзив в сумі 1000,00 грн. (а.с.85).
Згідно рахунку-фактурі № СФ-0000078 від 28.12.2021 роботи оплачені платіжним дорученням від 28.12.2021 № 348 (а.с. 87).
Також, сторонами складений акт виконаних робіт від 28.01.2022 на загальну суму 11500,00 грн., де до вказаної справи відноситься участь у судовому засіданні на суму 1500,00 грн. (а.с.88).
Згідно рахунку-фактурі № СФ-0000003 від 28.01.2022 роботи оплачені платіжним дорученням від 28.01.2022 № 487 (а.с. 87).
Відповідач із заявленою до відшкодування сумою витрат на правничу допомогу не погодився, у клопотанні від 18.02.2022 вх. № 12245 посилається на те, що у договорі про надання професійної правничої допомоги не визначено представництво та захист інтересів позивача адвокатом саме за цією судовою справою, предметом Договору також не визначено й рішення про коригування митної вартості винесеного митницею, що оскаржувалося в даній справі. Крім того, в Додатковій угоді про надання професійної правничої допомоги від також не зазначено до якої адміністративної справи стосуються роботи. Також зазначає, що витрати за складання позовної заяви та відповіді на відзив не підлягають відшкодуванню, оскільки це не входило до обов`язку адвокатського об`єднання за умовами укладеного ним договору про надання правової допомоги. Окрім того, представником позивача документально та нормативно не обгрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги. Також зазначає, що позивачем не надано до суду доказів про відсутність у штаті ТОВ «УТД Техпром» юрисконсульта та потреби у професійній правничій допомозі адвоката.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Оцінюючи доводи відповідача щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу заявленого до відшкодування, суд зазначає, що той факт, чи є у штаті позивача посада юриста чи не має, для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу значення не має. Вирішальним для суду є саме те, що позивачем та його представником укладено договір про надання правничої допомоги.
Відносно не зазначення в акті приймання виконаних робіт витраченого адвокатом часу на виконання кожного виду правничої допомоги суд зазначає, що дійсно для підтвердження співмірності вартості наданих правничих послуг та витраченого адвокатом часу потрібно зазначати часові проміжки виконання певної роботи. В даному випадку такі дані в акті відсутні.
Відтак, перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 4500,00 грн. дійсно є завищеними у порівняні з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). З огляду на викладене, розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг становить 4000,00 грн.
Враховуючи викладене, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
У задоволенні іншої частини заяви суд відмовляє.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УТД ТЕХПРОМ" (03062, місто Київ, вул. Екскаваторна, будинок 37, код ЄДРПОУ 44597370) до Запорізької митниці (69041, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, будинок 12, код ЄДРПОУ ВП 44005647) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати рішення Запорізької митниці Держмитслужби України № UА 112080/2021/000044/2 від 29.10.2021 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2021/00314 від 29.10.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТД ТЕХПРОМ" судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.05.2022.
Суддя Л.Я. Максименко
Судове рішення № 104311198, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 21.02.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 280/11138/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: