Рішення № 10430984, 20.07.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-413-1/10

№2-3005-1/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 р. Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Настевич К.О., Костюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Секуріті Пекеджинг-Україна” про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ “Секуріті Пекеджинг-Україна” про зобов’язання виплатити їй у повному обсязі заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5213 грн. 62 коп., моральний збиток, заподіяний унаслідок тривалого порушення трудового законодавства, в сумі 75286 грн. 38 коп., судових витрат по справі в сумі 17 грн. При цьому посилається на те, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 1.02.2005 р. по 28.11.2008 р., де працювала менеджером, а потім директором з посадовим окладом в 541, 36 грн. в місяць. На протязі часу з лютого 2008 р. по листопад 2008 р. їй не виплачувалась заробітна плата на загальну суму 4872 грн. 24 коп. Відповідачем при звільненні їй не була виплачена вказана зарплата, а також компенсація за невикористану відпустку у сумі 341 грн. 38 коп., не були здійснені вказані виплати і в подальшому, незважаючи на її звернення до відповідача. За період затримки виплати зарплати в неї виникли проблеми в житті-матеріальні ускладнення, постійні хвилювання, дії відповідача порушують нормальні життєві зв’язки, наносять їй моральні і фізичні страждання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просить додатково стягнути на її користь з відповідача понесені нею витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 1932 грн.

Представник відповідача позов визнав частково щодо виплати зарплати за період з серпень-жовтень 2008 р., в іншій частині позову не визнав і пояснив суду, що позивачу була виплачена зарплата у період її роботи у товаристві за період з лютого 2008 р. по серпень 2008 р. у повному обсязі. Після винесення наказу про її звільнення з роботи за власним бажанням позивач у день звільнення не працювала, до товариства про видачу їй будь-яких коштів по зарплаті не зверталася. Моральної шкоди позивачу товариство не спричинило.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, з’ясувавши обставини справи, заслухавши показання свідка, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ “Секуріті Пекеджинг-Україна” з 1.02.2005 р. по 1.12.2008 р., де працювала заступником генерального директора і була звільнена з роботи згідно ст. 38 КЗпП України з 1.12.2008 р. за власним бажанням по наказу №13 від 1.12.2008 р.(а.с.30-35).

За період роботи з квітня 2008 р. по грудень 2008 р. позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 4328 грн. 95 коп., яка не була виплачена як в період роботи у товаристві, так і при її звільненні. При звільненні також не була виплачена компенсація за невикористану відпустку в сумі 485 грн. 67 коп. (а.с.64, 65).

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред*явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов*язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як встановив суд, позивачу по справі заробітна плата за період з квітня 2008 р по грудень 2008 р. і при звільненні з роботи не була виплачена, що підтверджується платіжними відомостями за вказаний період, де відсутні підписи ОСОБА_1 про отримання заробітної плати (а.с. 39-47).

Твердження представника відповідача про те, що, позивач займаючи посаду заступника генерального директора товариства, розпоряджалась коштами підприємства по виплаті заробітної плати і їх отримувала, не розписуючись у відомостях, суд оцінює критично, бо вони є бездоказові, нічим не підтверджені, у вказаних платіжних відомостях вказана відповідальна особа за виплату зарплати керівник ОСОБА_2, а не ОСОБА_1

Таким чином, є вина відповідача у невиплаті в зазначені законом строки зарплати позивачу, тому на користь позивача підлягають стягненню суми як зарплати, так і суми як компенсація за невикористану відпустку, що не були виплачені при звільненні та проведенні повного розрахунку, виходячи з її середньомісячного заробітку. ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку в сумі 341 грн. 38 коп., хоча така компенсація складає більшу суму 485 грн. 67 коп. за 20 календарних днів, але позивач в судовому засіданні на питання суду заявила про стягнення саме 341 грн. 38 коп., що є її правом, і суд не може вийти за межі позовних вимог, тому підлягають стягненню в цій частині позову на її користь з відповідача саме 341 грн. 38 коп.

Загальний розмір сум по зарплаті, що не була виплачена позивачу, і яка підлягає стягненню в судовому порядку, дорівнює 4814 грн. 62 коп. з розрахунку (541, 36 грн.+541, 36 грн.+541, 36 грн.+579,99 грн.+579, 99 грн.+541, 36 грн.+541, 36 грн.+582, 79 грн.+23, 67 грн.+341, 38 грн.).

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заробітної плати за період з лютого 2008 р. по квітень 2008 р., бо платіжними відомостями по заробітній платі за вказані періоди підтверджено отримання ОСОБА_1 нарахованих їй сум, з проставленням свого підпису у платіжних відомостях. Це підтвердилось і висновком №1389/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 27.04.2010 р., згідно якого підписи від імені ОСОБА_1 у платіжних відомостях за січень 2008 р.-березень 2008 р. виконані саме ОСОБА_1 (а.с.83-85).

Тому суд виходить при вирішенні спору з фактично отриманих і досліджених доказів, які іншим шляхом не спростовані та вважаються законними відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вирішила в судовому порядку отримати належні їй суми по заробітку, то суд вважає, що їй необхідно виплатити належні суми по зарплаті саме в судовому порядку.

З боку відповідача по справі недоведено, що ОСОБА_1 в день звільнення не працювала, тому й не виплачувався їй розрахунок, і навпаки по наказу від 1.12.2008 р. вона була звільнена саме цим днем і саме цим днем повинен був проведений повний розрахунок з нею.

Показання свідка ОСОБА_3, заявленого з боку відповідача, щодо отримання ОСОБА_1 коштів по заробітній платі до грудня 2008 р. у повному обсязі, суд не приймає як належні, бо вони не підтверджуються відповідними письмовими доказами, а сама ОСОБА_1 заперечує проти отримання коштів у вигляді заробітної плати по квітень 2008 р.

Як передбачено ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає недоведеними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди і доказів цьому в матеріалах справи не має, а тому вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

В силу ст. 88 ЦПК України суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в сумі 1792 грн. 76 коп., понесені за сплату судового збору при подачі позову до суду (8 грн. 50 коп.), за оплату судово-почеркознавчої експертизи (1784 грн. 26 коп.)-пропорційно задоволених позовних вимог по стягненню заробітної плати, що підтверджується квитанціями по оплаті (а.с.1, 78).

На користь держави з відповідача підлягають стягненню витрати по справі, понесені судом, в розмірі 37 грн. у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. №825), враховуючи, що позивач при подачі позову до суду по закону була звільнена від такої оплати, та суть позовних вимог про зобов’язання вчинити певні дії, а не стягнення певної суми.

Відповідно до ст.367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення середньомісячнного заробітку підлягає негайному виконанню, що становить 562 грн. 07 коп. з розрахунку заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215, 367 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Секуріті Пекеджинг-Україна” про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Секуріті Пекеджінг-Україна” виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2008 р. по грудень 2008 р. та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 4814 грн. 62 коп., судові витрати по справі в сумі 1792 грн. 76 коп., а всього 6606 гривень 38 копійок.

Рішення суду в частині зобов’язання виплатити заробітну плату за один місяць в розмірі 562 гривня 07 копійок підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Секуріті Пекеджінг-Україна” на користь держави судові витрати по справі у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень (отримувач: УДК у Святошинському районі м. Києва. Код ЄДРПОУ 26077945. Р/р 31214259700009. Банк ГУДК у м. Києві. МФО 820019. Призначення платежу: Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи).

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя