Рішення № 104309323, 13.05.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/8212/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2021 року № 0023570709, № 0023550709, № 0023550709 та № 0023510709.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перебування на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку другої групи, СПД ОСОБА_1 було порушено вимоги до підпункту пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, а саме при здійсненні господарської діяльності в IV кварталі 2018 року було надано послуги юридичній особі, що не є платником єдиного податку, а перебуває на загальній системі - платник податку на прибуток; в порушення вимог підпункту 15 пункту 293.4 статті 293 Податкового Кодексу, платником податку ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання за 2018 рік по єдиному податку в сумі 2 312,55 грн; в порушення підпункту 9 пп.298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України СГД ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року не було здійснено переходу зі спрощеної системи на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Зауважує, що позиція відповідача щодо наявності порушень вимог податкового та іншого законодавства (зокрема законодавства з ЄСВ), зводиться до того, що згідно наданих до перевірки документів, а саме банківських виписок про рух коштів на рахунку, було встановлено що в 2018 році СГД ОСОБА_1 було отримано дохід від надання послуг по виду діяльності: ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування (документ №790 від 23 жовтня 2018 року на суму 15 417,00 грн, кореспондент ТзОВ «Платинум і К», призначення платежу - Оплата за ремонт ноутбуків HP Elite ІВоок та принтера Canon Isensys ME 418X згідно рахунку №4 від 23 жовтня 2018 року в сумі 15 417,00 грн без ПДВ). Дана сума доходу була відображена СГД ОСОБА_1 в Книзі обліку доходів і витрат і включена до загальної суми доходу отриманого від зайняття господарською діяльністю для платників єдиного податку другої групи за відповідний звітний (податковий) період (код рядка 03 Податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця)...».

Відповідно до пп. 5 п. 293.4 статті 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої-третьої групи (фізичні особи- підприємці) у розмірі 15 відсотків до доходу отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу. Тобто доходи ОГД ОСОБА_1 , отримані від ТзОВ «Платинум і К» за надання послуг з ремонту ноутбуків та принтера в сумі 15 417,00 грн, підлягали декларуванню в рядку 04 р III- Показники господарської діяльності для платників єдиного податку другої групи податкової декларації як обсяг доходу, що оподаткований за ставкою 15 відсотків.

Позивач вказує, що оскільки господарської діяльності з надання послуг ним не здійснювалось, фактично та юридично була здійснена господарська операція в рамках укладеного договору з покупцем товарів, а не з замовником послуг, господарська операція з продажу товарів, з огляду на вищевказані фактичні підстави та правову норму, ОСОБА_1 був зобов`язаний переходити на загальну систему оподаткування.

З врахуванням викладеного позивач просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді від 11 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав те, що на підставі висновків акту перевірки від 26 березня 2021 року №2835/03-20-07-09-2204802739 ГУ ДПС у Волинській області складені ППР від 22 квітня 2021 року №0023570709 форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням - 72 181 грн та штрафними санкціями - 18 045,25 грн, №0023510709 форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням - 267 463,08 грн та штрафними санкціями - 66 865,77 грн, №0023520709 форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням - 22 288,59 грн та штрафними санкціями - 5 572,15 грн, №0023550709 форма «Р» про збільшення грошового зобов`язання з єдиного податку за податковим зобов`язанням - 2 312,55 грн та штрафними санкціями - 578,14 грн.

Згідно документів наданих до перевірки (договору поставки, видаткових накладних та і виписок банку) в період з 01 вересня 2018 року по 31 березня 2019 року ОСОБА_1 , як суб`єкт підприємницької діяльності, здійснював такі види господарської діяльності: 2018 рік - ремонт ноутбуків і принтера (КВЕД 95.11 - ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання), реалізація макухи соняшникової та олії соняшникової (КВЕД 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, КВЕД 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами); І квартал 2019 року - реалізація олії соняшникової (КВЕД 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами).

ОСОБА_1 з 16 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року перебував на загальній системі оподаткування; з 01 вересня 2018 року по 31 березня 2019 року - платник перебував на спрощеній системі оподаткування (II група); з 01 квітня 2019 року по 24 січня 2020 року - перебував на загальній системі оподаткування, згідно поданої декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік та за 2020 рік доходів одержаних від зайняття підприємницькою діяльністю на загальній системі не відображено, чистий дохід становить 0,00 гривень.

ОСОБА_1 , як платник єдиного податку, надав в жовтні 2018 року ТОВ «Платинум і К», який не є платником єдиного податку, послуги на загальну суму 15 417,00 грн, що відповідає відомостям з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів (IV квартал 2018 року: сума доходу нараховано - 15 417,00 грн, виплачено - 15 417,00 грн, ознака доходу «157» - дохід виплачений самозайнятій особі). Згідно даних АС «Податковий блок» ТОВ «Платинум і К» в 2018 році не був платником єдиного податку, товариство перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на загальній системі оподаткування та є платником податку на прибуток підприємств.

Згідно банківських виписок про рух коштів на рахунку, було встановлено що в 2018 році ОСОБА_1 було отримано дохід від надання послуг по виду діяльності: ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування (документ №790 від на суму 15 417,00 грн, кореспондент ТОВ «Платинум і К» призначення платежу - оплата за ремонт ноутбуків HP Elite ІВоок та принтера Canon Isensys ME 418X згідно рахунку №4 від 23 жовтня 2018 року в сумі 15 417,00 грн без ПДВ.

Відповідно до підпункту 5 пункту 293.4 статті 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої-третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу. Тобто доходи ОСОБА_1 , отримані від ТОВ «Платинум і К» за надання послуг з ремонту ноутбуків та принтера в сумі 15 417,00 грн, підлягали декларуванню в рядку 04 р III - Показники господарської діяльності для платників єдиного податку другої групи Податкової декларації як обсяг доходу, що оподаткований за ставкою 15 відсотків (згідно з пунктом 293.4 статті 293 гл. 1 розділу XIV Кодексу). Враховуючи зазначене, в порушення вимог підпункту 5 пункту 293.4 статті 293 Податкового Кодексу, платником податку ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання за 2018 рік по єдиному податку в сумі 2 312,55 грн (15 417,00 грн*15%). Отримавши в IV кварталі 2018 року доходи не передбачені для платників єдиного податку другої групи в підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України позивач був зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України. Тобто доходи платника податку, отримані ним в 2019 році підлягають оподаткуванню на загальній: системі оподаткування, обліку і звітності.

Відповідно до підпункту 9 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно,- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Враховуючи зазначене, отримавши в IV кварталі 2018 року доходи не передбачені для платників єдиного податку другої групи в підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового Кодексу ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року був зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом. Тобто доходи платника податку, отримані ним в 2019 року, підлягають оподаткуванню на загальній системі.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 12 березня 2021 року №879 проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , за результатами якої 26 березня 2021 року складено акт №2835/03-20-07-09-2204802739 (а. с. 29-40).

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено наступні порушення:

- під час перебування на спрощеній системі оподаткування - платник єдиного податку другої групи, СГД ОСОБА_1 було порушено вимоги підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме при здійсненні господарської діяльності з IV кварталі 2018 року було надано послуги юридичній особі, що не є платником єдиного податку, а перебуває на загальній системі - платник податку на прибуток;

- в порушення вимог підпункту 5 пункту 293.4 статті 293 Податкового Кодексу, платником податку ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання за 2018 рік по єдиному податку в сумі 2 312,55 грн;

- в порушення підпункту 9, пп. 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України СГД ОСОБА_1 з 01 січня 2019 pоку не було здійснено переходу зі спрощеної системи на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом;

- порушено пункт 176.1 «а» статті 176, пункт 177.1, пункт 177.2 статті 177 Податкового Кодексу щодо невизначення об`єкта податком на доходи фізичних осіб та відповідно занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2019 року. За даними перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за результатами 2019 року в сумі 267 463,08 грн;

- порушено підпункт 1.2, підпункт 1.6 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо невизначення об`єкта оподаткування військовим збором, в результаті чого занижено суму збору, що підлягає сплаті до бюджету з доходів, отриманих віх провадження підприємницької діяльності за результатами 2019 року. За даними перевірки донараховано військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2019 року в сумі 22 288,59 грн;

- порушено пункт 183.2 статті 183 Податкового Кодексу України щодо не реєстрації платником ПДВ у зв`язку з досягненням обсягу оподатковування операцій протягом останніх 12 календарних місяців, що сукупно перевищує 1 000 000 грн, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188 Податкового Кодексу України щодо невизначення бази оподаткування з податку на додану вартість, внаслідок чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду за березень 2019 року на загальну суму 72 181 грн, чим порушено пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України. Відповідно до вимог пункту 183.10 статті 183 Податкового Кодексу донараховано податкового зобов`язання з податку на додану вартість з обсягу оподатковуваних операцій за період з 10 лютого 2019 року по 31 березня 2019 року. Визначене перевіркою податкове зобов`язання з ПДВ становить: - за березень місяць 2019 року в сумі 72 181 грн;

- в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платником податку ОСОБА_1 не зареєстроване Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за операціями, обкладаються ПДВ за ставкою 20% на загальну суму обсягу постачання без ПДВ 360 906 грн (сума ПДВ 72 181,20 грн);

- пункт 1 частини другої статті 6, пункт 2 частини першої статті 7, частини другої статті 9, абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, щодо повноти нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, внаслідок заниження бази нарахування єдиного внеску за 2019 року, шляхом заниження суми чистого оподатковуваного доходу, отриманого від здійснення діяльності, який підлягає обкладенню, податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Донараховано єдиний соціальний внесок за період 2019 року у розмірі відповідно до пункту 11 статті 8 від суми чистого оподатковуваного доходу, який сплачують платники з сум заниженої бази оподаткування єдиним внеском в загальній сумі 38 558,52 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними у акті проведеної перевірки, подав заперечення до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №2835/03-20-07-09-2204802739 від 26 березня 2021 року (а. с. 44-47).

На підставі зазначеного акту, винесено такі податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0023570709 від 22 квітня 2021 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість», код платежу 18050400, на суму 90 226,25 грн, яким встановлено порушення пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в ході перевірки не було надано документи, які б підтверджували факт відвантаження та транспортування товару (товарно-транспорі накладні тощо) від ПП «Агро-В» «за 2019 рік»;

2) податкове повідомлення-рішення №0023490709 форми «Н» від 22 квітня 2021 року про нарахування штрафу 36 090,50 грн за платежем «податок на додану вартість», на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, «не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податі накладні за операціями, що обкладаються ПДВ за ставкою 20%» «за березень 2019 року»;

3) податкове повідомлення-рішення № 0023510709 форми «Р» від 22 квітня 2021 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб», код платежу 11010500, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 334 328,85 грн, яким встановлено порушення пункту 176.1 «а» статті 176, пункт 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України «в ході перевірки не було надано документи, які б підтверджували факт відвантажень транспортування товару (товарно-транспортні накладні тощо) від ПП «Агро-В» «за 2019 рік»;

4) податкове повідомлення-рішення №0023520709 форми «Р» від 22 квітня 2021 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», код платежу 1101101, в сумі 27 860,74 грн встановлено порушення пп.1.2,пп.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, «в ході перевірки не було надано документи, які б підтверджували факт відвантаже транспортування товару (товарно-транспортні накладні тощо) від ПП «Агро-В» «за 2019 рік»;

5) податкове повідомлення-рішення №0023550709 форми «Р» від 22 квітня 2021 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «єдиний податок з фізичних осіб», код платежу 18050400 на суму 2 890,69 грн, яким встановлено порушення пп.5 п.293.4 ст.293, пп.9 пп.298.2.3 п.2 ст.298 Податкового кодексу України, «не задекларовано доходи, отримані від ТзОВ «Платинум і К» за надання послуг з ремонту ноутбуків як платника єдиного податку другої групи» «за 2018 рік».

Позивачем отримано рішення Державної податкової служби України від 26 липня 2021 року №С/99-00-06-01-04-09 про результати розгляду скарги, яким Державна податкова служба України скасувала ППР ГУ ДПС у Волинській області від 22 квітня 2021 року №0023490709 та залишила без змін оскаржувані ППР ГУ ДПС у Волинській області від 22 квітня 2021 року №0023570709, №0023550709, №0023520709 та №0023510709.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який визначає, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з положеннями статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 ПК України.

Згідно з підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Так, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 12 березня 2021 року №879 доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з 15 березня 2021 року тривалістю 3 робочих дні (а. с. 25). Наказом від 17 березня 2021 року №931 на підставі пункту 82.2 статті 82 ПК України продовжено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 на 2 робочих дні з 18 березня 2021 року (а. с. 26).

За результатами перевірки складено акт від 26 березня 2021 року №2835/03-20-07-09-2204802739, за висновками якого, зокрема, згідно наданих до перевірки документів, а саме банківських виписок про рух коштів на рахунку, було встановлено що в 2018 році СГД ОСОБА_1 було отримано дохід від надання послуг по виду діяльності: ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування (документ №790 від 23 жовтня 2018 року на суму 15 417,00 грн, кореспондент ТзОВ «Платинум і К», код ЄДРПОУ 38370001, призначення платежу - Оплата за ремонт ноутбуків HP Elite Book та принтера Canpn Isensys MF 418X згідно рахунку №4 від 23 жовтня 2018 року в сумі 15 417,00 грн без ПДВ). Дана сума доходу була відображена СГД ОСОБА_1 в Книзі обліку доходів і витрат і включена до загальної суми доходу отриманого від зайняття господарською діяльністю для платників єдиного податку другої групи за відповідний звітний (податковий) період (код рядка 03 Податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця).

Відтак, отримавши в IV кварталі 2018 року доходи не передбачені дл платників єдиного податку другої групи в підпункті 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України СГД ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року був зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів. Тобто доходи платника податку, отримані ним в 2019 році, підлягають оподаткуванню на загальній системі.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України платники єдиного податку другої групи - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до підпункту 5 пункту 293.4 статті 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої-третьої групи (фізичні особи-підприємці) у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу.

Відповідно до підпункту 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення платниками першої абс другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно,- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Платинум і К» (покупець) укладено договір поставки №1, згідно якого постачальник бере на себе зобов`язання передавати покупцеві продукцію в асортименті, визначену у пункті 2 цього Договору (товар), а покупець зобов`язується приймати товар у власність і сплачувати його на умовах даного договору (а. с. 15-16).

Відповідно до специфікації №1 до договору постачальником реалізовано покупцю товар - батарея Dell Inspiron 15-3552 в кількості 4 шт та картридж Canon 052Н Black 9К в кількості 2 шт на загальну суму 15 417,00 грн (а. с. 17).

Згідно пункту 5.4 цього договору було виписано рахунок від 23 жовтня 2018 року №4 (а. с. 18).

23 жовтня 2018 року на банківський рахунок позивача надійшли кошти в сумі 15 417,00 грн від ТОВ «Платинум і К», де у полі «Призначення платежу» було помилково зазначено «Оплата за ремонт ноутбуків HP Elite Book та принтера Canоn Isensys MF 418X згідно рахунку №4 від 23 жовтня 2018 року в сумі 15 417,00 грн без ПДВ».

У листі від 24 жовтня 2018 року вих.б/н, адресованому ТОВ «Платинум і К», позивач просив внести зміни у призначення платежу платіжного доручення №790 від 23 жовтня 2018 року, а саме: попередня оплата за товар згідно рахунку №4 від 23 жовтня 2018 року по договору поставки №1 від 23 жовтня 2018 року, без ПДВ.

У відповідь на вказаний лист, ТОВ «Платинум і К» листом від 25 жовтня 2018 року вих.№1-10/2019Ф повідомило про те, що дійсно з технічних причин у платіжному дорученні №790 від 23 жовтня 2018 року помилково зазначено призначення платежу. Оскільки грошові кошти списані з рахунку платника і зараховані на рахунок одержувача, то переказ набуває статусу завершеного і банкам заборонено вносити виправлення в розрахункові документи. Для врегулювання допущеної помилки просило у полі «Призначення платежу» платіжного доручення №790 від 23 жовтня 2018 року вірним вважати «Попередня оплата за товар згідно рахунку №4 від 23 жовтня 2018 року по договору поставки №1 від 23 жовтня 2018 року, без ПДВ» (а. с. 20).

Накладною №1 від 30 жовтня 2018 року підтверджується факт поставки позивачем в адресу ТОВ «Платинум і К» товару: батареї Dell Inspiron 15-3552 та картриджа Canon 052H Black 9К на загальну суму 15 417 грн без ПДВ (а. с. 19).

Таким чином, дослідженими судом письмовими доказами підтверджується факт поставки ФОП ОСОБА_1 в адресу ТОВ «Платинум і К» товару та, як наслідок, безпідставність висновків контролюючого органу про надання позивачем даному контрагенту, який не є платником єдиного податку, послуг з ремонту ноутбуків та принтера.

Суд зазначає, що відповідачем необґрунтовано не взято до уваги подані позивачем пояснення та первинні документи щодо помилки в реквізитах платіжного доручення в полі «Призначення платежу», внаслідок чого зроблено хибний висновок про порушення ним вимог підпункту 9 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України та, як наслідок, Закону №2464-VI, що в свою чергу стало підставою для збільшення суми грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб та застосування штрафних санкцій.

Крім того, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що на момент підписання акта перевірки відповідь на запит про надання пояснень з метою встановлення всіх обставин, що підтверджують або спростовують вину (її умисність) у вчиненому податковому правопорушенні платником податків не надано, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано лист-пояснення від 30 березня 2021 року вих. №30/03-2021 року. Вказані пояснення були отримані 01 квітня 2021 року, про що свідчить відмітка на екземплярі позивача (а. с. 23).

Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2021 року № 0023570709, № 0023550709 та № 0023510709, суд зазначає наступне.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підтвердження протиправності податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2021 року № 0023570709, № 0023550709 та № 0023510709 позивач не навів будь яких доводів та не надав жодних доказів на обґрунтування протиправності вказаних податкових повідомлень-рішень.

Відтак судом не встановлено підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 138,27 грн, сплачений відповідно до квитанції від 03 серпня 2021 року №68311 (а. с. 14).

Керуючись статтями 2, 139, 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22 квітня 2021 року №0023550709.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 138,27 грн (одна тисяча сто тридцять вісім гривень 27 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679).

Суддя Ф.А. Волдінер