Рішення № 104307305, 11.05.2022, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2022 року Справа № 903/199/22

за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури, м.Луцьк

в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м.Луцьк

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство Цуманське лісове господарство, смт. Цумань, Луцький р-н.

до відповідача: Олицької селищної ради, смт. Олика , Луцький р-н.

про: усунення перешкод у здійсненні права розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

від третьої особи: н/з

у судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Костюк Н.В.

встановив: на адресу суду надійшла позовна заява заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Олицької селищної ради, про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Позовна заява обґрунтована тим, що земельна ділянка належить до земель лісового призначення, неправомірно віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана Олицькій селищній раді.

Крім того, прокурор у позовній заяві зазначив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП Цуманське лісове господарство.

Ухвалою суду від 22.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.05.2022 о 10 год. 00 хв. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство Цуманське лісове господарство. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, прокурору, третій особі, докази чого подати суду; прокурору та позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу та третій особі; відповідачу - заперечення на відповідь прокурора та позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокурору, позивачу та третій особі; третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - письмові пояснення по суті пред`явленого позову, документи в їх обґрунтування не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали, докази їх надіслання іншим учасникам по справі.

Олицька селищна рада у листі від 20.04.2022 позовні вимоги визнає повністю. Зазначає, що про вказані у позовній заяві порушення селищній раді відомо не було. З посиланням на ст. 130 ГПК України просить не стягувати усю суму судового збору.

Волинська облдержадміністрація у клопотанні від 10.05.2022 розгляд справи просить проводити без участі її представника. Позовні вимоги підтримує.

ДП «Цуманське лісове господарство» правом участі у судовому засіданні не скористалося, повноважного представника не направило, хоч належним чином було повідомлене про дату, час та місце розгляду справи.

Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення ДП «Цуманське лісове господарство» про розгляд справи та про його право подати пояснення на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 22.03.2022 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу підприємства.

Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 75-78).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження третьої особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме 01.04.2022.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи визнання відповідачем позову, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації від 22.08.2013 №224 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою" надано дозвіл Головному управлінню Держземагентства у Волинській області на розроблення технічної документації із землеустрою з проведення інвентаризації земель державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району.

Розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації від 19.12.2013 № 342 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, загальною площею 500,7268 га (а.с. 50-51).

На підставі зазначеної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення сформовано земельну ділянку площею 72,3642 га, з кадастровим номером 0721882000:06:000:1605, та визначено її цільове призначення - землі запасу, місце розташовування за межами населених пунктів на території Дернівської сільської ради.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 04.10.2016 №138 "Про здійснення добору земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах" зазначену земельну ділянку площею 72,3642 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1605 включено до переліку земельних ділянок для підготовки лотів до проведення земельних торгів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 18.04.2018 №3-455/15-18-сг "Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 04.10.2016 №138" внесено зміни до зазначеного наказу, а саме у додатку 1 у рядку за №2 у графі З цифри "72,3642" замінено на "72,3642 (орієнтовна площа, що пропонується на торги 12,1235)". Наказ доповнено додатком №5, згідно якого зазначена земельна ділянка увійшла до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, по яких надається дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для продажу права оренди на неї на земельних торгах, здійснено поділ земельної ділянки площею 72,3642 га, яка розташована за межами населених пунктів Дернівської сільської ради Ківерцівського району, на дві окремі земельні ділянки площами 60,2407 га та 12,1235 га (площа, яка пропонувалась на торги).

Таким чином, сформовано земельну ділянку площею 60,2407 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №708-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області" Дернівська сільська рада увійшла до складу Олицької селищної ради.

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 03.12.2020 №11-ОТГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 03.12.2020, у комунальну власність Олицької селищної ради передано, в тому числі, земельну ділянку площею 60,2407 з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 15-21).

Рішенням Олицької селищної ради "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради" від 24.12.2020 №2/8 у комунальну власність прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761, площею 60,2407 га.

До Державного земельного кадастру внесено 08.05.2018 відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761, площею 60,2407 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорію земель землі сільськогосподарського призначення та зареєстровано за Олицькою селищною радою (а.с. 22-25).

На підставі акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 03.12.2020 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 №11-ОТГ, державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради Гейзером С.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56729860 від 22.02.2021, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з 072188:000:06:000:1761 із зазначенням власника Олицька селищна рада.

Згідно Плану лісонасаджень Мощаницького лісництва ДП «Цуманське лісове господарство» від 2012 року, який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Цуманське лісове господарство» від 2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 належить до земель лісового фонду з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства.

У відповідь на запит прокуратури від 06.11.2021 №53-5899 щодо суті використання земель лісового фонду ДП «Цуманське ЛГ» надано інформацію, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні державного підприємства, Мощаницького лісництва (квартал 57, виділ 31,32). Належність зазначеної земельної ділянки до земель лісового фонду підтверджується рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 та Проектом організації розвитку лісового господарства Мощаницького лісництва від 2013 року. З користування державного підприємства не вилучалась. Базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2012 році, за результатами якого схвалено вищевказаний проект (а.с. 35-39).

Актом обстеження земельної ділянки від 10.11.2021 встановлено накладення спірної земельної ділянки на землі лісу площею 9 га. Вказана територія вкрита лісовою рослинністю (а.с. 32).

Згідно таксаційного опису, який є складовою Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Цуманське ЛГ», у кварталі 57, виділі 31,32 ростуть дерева висотою від 1,7 до 8 м, вік від 5 до 19 років (35-39).

Інформація про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 на земельні ділянки державного лісового фонду ДП «Цуманське ЛГ» підтверджується також листом ВО «Укрдержліспроект» від 20.10.2021 № 888 (а.с. 48).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Водночас, у ст. 5 Лісового кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах: від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.

З ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 08.12.2021 №40169/0/2-21 вбачається, що Кабінет Міністрів України рішень про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не приймав. Про факт зміни цільового призначення та передачу із державної у комунальну власність стало відомо із запиту Волинської обласної прокуратури (а.с. 46).

Вирішення питання про вилучення земель лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення регулюється ст.ст. 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України та є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України (в редакції станом на 05.12.2013).

Однак, документи, на підставі яких головою Ківерцівської районної державної адміністрації видавалось спірне розпорядження не містить жодних рішень Кабінету Міністрів України. Такі ж документи відсутні при прийнятті наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо передачі зазначеної земельної ділянки з державної власності у комунальну.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Олицькій селищній раді.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; ц) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, оспорювані розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації прийняті в порушення вимог ст, ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84,122, 14І, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 31,33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст. ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Ківерцівською районною державною адміністрацією здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель лісогосподарського призначення за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного вибуття об`єктів із земель лісового фонду відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Отже, правопорушення у даній справі є триваючим.

Земельна ділянка із кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 наразі зареєстрована на праві власності за Олицькою селищною радою, проте в силу закону вона не може належати до земель сільськогосподарського призначення, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.(п.1 ч.1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, надалі в тексті Закон).

Державний реєстратор, згідно ст.11 Закону, самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону (у редакції, чинній із 16.01. 2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Судове рішення, згідно зі ст.26 Закону, має одночасно містити вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та визнання, зміну чи припинення речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Поряд з цим, п. 3 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

На день розгляду справи, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 60,2407 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 зареєстрована на праві власності за Олицькою селищною радою.

Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.02.2021, індексний номер 56729860 (а.с. 22).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0007779102021 земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 зареєстрована у вказаному кадастрі 08.05.2018 із зазначенням її цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення (а.с. 23).

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства не правильно визначено категорію землі та її цільове призначення, що також стало однією з підстав для подальшої її передачі до земель комунальної власності, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, усунувши перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи положення статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки із кадастровим номером 0721882000:06:000:1761, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.02.2021, індексний номер 56729860.

При цьому, судом враховано повне визнання Олицькою селищною радою позовних вимог.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду №912/2385/18 від 26.05.2020).

Повноваження прокурора на звернення до суду підтверджені матеріалами справи, зокрема листами Луцької окружної прокуратури від 03.12.2021, Волинської обласної державної адміністрації від 17.12.2021 (а.с. 42-45).

Звернення прокурора до суду спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні питання щодо розпорядження землями лісового призначення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що при поданні позову Волинською обласною прокуратурою сплачений судовий збір в сумі 4 962 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №348 від 11.03.2022 (а.с. 55).

Враховуючи вищевикладене, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 2 481 грн. 00 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн. 00 коп. (50% судового збору, сплаченого при поданні позову) відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Волинською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку площею 60,2407 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

3. Усунути перешкоди у здійсненні Волинською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку площею 60,2407 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 шляхом скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради Гейзера Сергія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.02.2021, індексний номер 56729860, яким проведено державну реєстрацію за Олицькою селищною радою права власності: комунальна на земельну ділянку площею 60,2407 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з одночасним припиненням речових прав Олицької селищної ради, а саме: права власності - комунальна на земельну ділянку площею 60,2407 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1761 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4. Стягнути з Олицької селищної ради (вул. Замкова, буд. 17, смт. Олика, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04333879) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915)

- 2 481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Волинській обласній прокуратурі (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) судовий збір в сумі 2 481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.), сплачений згідно платіжного доручення №348 від 11.03.2022.

6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 16.05.2022

Суддя А. М. Кравчук