Рішення № 104304477, 12.05.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11120/21

2/212/1147/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності сторін без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державної Казначейської служби України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяною бездіяльністю органів ДВС-

встановив:

У грудні 2021 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом в якому просила визнати незаконною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції міста Кривого Рогу від 18.02.2002 року про зупинення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-348 від 14.09.2001 року, визнати інформацію, що надана у відповідях ОСОБА_2 від 31.05.2018 року та 12.07.2021 року такою, що не відповідає дійсності, стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь моральну шкоду у розмірі 25000 грн., яка завдана внаслідок незаконних дій та бездіяльності Покровським (Жовтневим) відділом державної виконавчої служби у м. кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.09.2001 року стягнуто з ВАТ "ЦГЗК" на користь позивача матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоду у розмірі 4881,12 грн. Рішення набрало законної сили 15.10.2001 року і було видано виконавчий лист №2-348, який переданий позивачем на примусове виконання до відділу ДВС Жовтневого районного управління юстиції міста Кривого Рогу. 12.12.2001 року постановою державвиконавця відкрито виконавчео провадження. Через відсутність виконання виконавчого листа позивач зверталась до державної виконавчої служби із відповідними заявами. 12.02.2002 року з відділу ДВС Жовтневого районного управління юстиції міста Кривого Рогу позивач отримала повідомлення та копію постанови про зупинення виконавчого провадження від 18.02.2002 року, оскільки ухвалою Арбітражного суду Дніпропетровської області було порушено справу про банкрутство ВАТ «ЦГЗК». 06.05.2003 року позивач зверталась до відділу ДВС із заявою про ознайомлення її з матеріалами виконавчого провадження, її було ознайомлено, однак провадження так і залишалось зупиненим. При черговому зверненні до ДВС у вересні 2017 року позивачем отримана відповідь, згідно якої 24 квітня 2017 року на її рахунок було перераховано грошові кошти у сумі 4881,12 грн., а постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2017 року позивачем було отримано через три місяці після її винесення. Також, позивач у червні 2021 року зверталась до ДВС з метою отримання копій документів, які підтверджують неплатоспроможність боржника ВАТ "ЦГЗК", однак вказаних документів отримано не було, надана відповідь та зазначено, що 16.01.2015 року було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. Стягнення боргу виконувалось Покровським (Жовтневим) відділом ДВС міста Кривого Рогу протягом 16 років, що є протиправною бездіяльністю державних виконавців. Інформація про фінансово-економічний стан ВАТ "ЦГЗК" з 2000-2017 роки є загальнодоступною і згідно статистичних даних, які є на сайті підприємства, з 2002 року та подальші роки підприємство закінчувало з чистими прибутками. Також, ПрАТ "ЦГЗК" відсутнє у єдиному реєстрі боржників за період з 2000-2015 роки. Вказане слідчить, що обставини на які посилається державна виконавча служба у своїх відповідях позивачу є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, а отже постанова про зупинення виконавчого провадження була винесена незаконно та стали причиною затримки в отриманні позивачем грошових коштів у розмір 4881,12 грн., які фактично отримані позивачем 08.06.2017 року. Відсутність належного та дієвого контролю з боку керівництва відділу ДВС призвело до порушення вимог ч.5 ст.19 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо непоширення дії мораторію на вимоги кредиторів за вимогами з відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян. Винесення протиправної постанови державної виконавчої служби призвело до неможливості своєчасної виплати грошових коштів, що призвело до тяжкого матеріального і морального стану позивача i членів її сім`ї. В подальшому, депресії, роздратування негативно позначилося і на здоров`ї позивача, вона захворіла на гіпертонічну та ішемічну хворобу серця, періодично потрапляє до лікарні та через хворобу втрачає зір, слух, також розвинувся остеохондроз і артрит колінного суглобу. Крім того, через перенесених потрясінь в зв`язку з невиплатою ДВС коштів у відповідності до рішення суду, позивач почала часто хворіти, тому її скоротили на роботі, а в подальшому вона не змогла працевлаштуватися за станом свого здоров`я. Вважає що на стан її здоров`я вплинула саме бездiяльнiсть та халатнiсть державної виконавчої служби, розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює у 25000 грн.

Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року судом відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на адресу суду надійшли заперечення в яких вказано, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-348 про стягнення з ВАТ "ЦГЗК" грошових коштів на користь ОСОБА_1 . Виконавче провадження було відкрито постановою державного виконавця 12.12.2001 року та приєднано до зведеного виконавчого провадження, що перебувало у відділі. В подальшому, 18.02.2002 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ч.8 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент прийняття), оскільки згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "ЦГЗК" та оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Після закінчення обставин, що передбачали зупинення виконавчого провадження, виконавче провадження було відновлено згідно постанови державного виконавця від 16.01.2015 року. Списання коштів проводилось державним виконавцем з арештованих коштів ПАТ "ЦГЗК" та пропорційно розподілялись за зведеним виконавчим провадженням на підставі ст.45 Закону України "Про виконавче провадження" та перераховувались на користь стягувачів. У зв`язку з надходженням на депозитний рахунок відділу у повному обсязі грошових коштів 19.06.2017 року виконавче провадження про стягнення з ПрАТ "ЦГЗК" грошових коштів у сумі 4881,12 грн. на користь ОСОБА_1 відповідності до постанови державного виконавця виведено зi складу зведеного виконавчого провадження, перераховано грошові кошти в сумі 4881,12 грн. на користь стягувача в повному обсязі та винесено постанову про завершення виконавчого провадження на підставі п.9 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", про що повідомлено сторонам. Позивачем необґрунтовано заподіяння їй моральної шкоди, а також не надано доказів та пiдтвердження причинного зв`язку мiж моральною шкодою та протиправним діянням органу державної виконавчої служби. Крім того, позивач в обґрунтування моральної шкоди не надає будь-яких підтверджень неправомірності дій державного виконавця, зокрема позивачем не вживалось будь-яких заходів щодо оскарження дій державного виконавця, що виключає можливість визнання неправомірності вчинених державним виконавцем дій. Також, при зверненні до суду позивачем порушено строк позовної давності, яка встановлюється тривалістю у три роки, оскільки зі змісті позову вбачається, що позивач отримала постанову про закінчення виконавчого провадження у вересні 2017 року. У зв`язку із наведеним, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України повідомлені належним чином про розгляд справи, шляхом отримання копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками, проте правом надання відзиву не скористались, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Третя особа ПрАТ "ЦГЗК" пояснень щодо позову не надали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.09.2001 року з ВАТ "ЦГЗК" стягнуто на користь ОСОБА_1 2881 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Рішення суду набрало законної сили 15.10.2001 року (а.с.6).

09.11.2001 року на виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист (а.с.7).

З листа районного відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції міста Кривого Рогу Вх.№2017 від 12.02.2002 року на адресу ОСОБА_1 вбачається, що виконавчий лист про стягнення збитку з ВАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 у сумі 4881,12 грн. надійшов 12.12.2001 року. У зв`язку з ухвалою Арбітражного суду Дніпропетровської області порушено справу про банкрутство від 11.09.2000 року, виплачується тільки заробітна плата, виконавче провадження зупинено до кінцевого рішення (а.с.8).

18.02.2002 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Корсаковой Т.М. зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-348 про стягнення матеріальної і моральної шкоди з ВАТ "ЦГЗК" на користь ОСОБА_1 у сумі 4881,12 грн. у зв`язку з порушенням провадження у справі про банкрутство ВАТ "ЦГЗК" ухвалою Арбітражного суду Дніпропетровської області № 524/105-00 від 11.09.2000 року (а.с.9).

06.05.2003 року за Вх.№4264 позивач зверталась до Жовтневого районного управління юстиції міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про ознайомлення її з матеріалами виконавчого провадження та наданням копій виконавчого листа №2-348 від 14.09.2001 року, постанови про відкриття провадження від 12.12.2001 року (а.с.10).

З розпорядження Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції № 17075883 від 24.04.2017 року вбачається, що грошові кошти у сумі 5518,34 грн., що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу, а саме виконавчого листа № 2-348 від 14.09.2001 року, що виданий Жовтневим районний судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди у сумі 4881,12 грн. на користь стягувача ОСОБА_1 необхідно перерахувати 4881,12 грн. - на користь ОСОБА_1 , 488,11 грн. - виконавчого збору, 149,11 грн. - витрати на користь Жовтневого ВДВС міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.11).

19.06.2017 року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мартиненко О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-348 від 09.11.2001 року про стягнення з ВАТ "ЦГЗК" на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 4881,12 грн. у зв`язку із фактичним виконанням рішення (а.с.12).

Згідно відповіді Начальника Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції від 31.05.2018 року Вих.№15049, на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №2-348 від 09.11.2001 року по стягненню з ПАТ "ЦГЗК" на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 4881,12 грн., яке входило до складу зведеного виконавчого провадження по стягненню коштів з ПАТ "ЦГЗК". Шляхом списання коштів з арештованих рахунків ПАТ "ЦГЗК" на депозитний рахунок періодично надходять кошти, які пропорційно розподіляються за зведеним виконавчим провадженням згідно ст.45 Закону України "Про виконавче провадження".08.06.2017 року грошові кошти у розмірі 4881,12 грн. перераховані на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням № 472. Виконавче провадження керуючись ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" виведено зі складу зведеного виконавчого провадження та завершено згідно п.9 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з повним погашенням заборгованості (а.с.13).

08.06.2021 року позивач зверталась до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) із заявою в якій просила надати інформацію про хід виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-348 від 09.11.2001 року та копії документів по вказаній справі (а.с.14).

Згідно відповіді начальника відділу Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тіщенка Є.В. від 12.07.2021 року Вих.№1077, виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-348 від 09.11.2001 по стягненню з ПАТ "ЦГЗК" на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 4881,12 грн., входило до складу зведеного виконавчого провадження по стягненню коштів з ПАТ "ЦГЗК". 12.12.2001 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, 18.02.2002 року винесена постанова про зупинення виконавчого провадження, 18.02.2002 року дане виконавче провадження приєднано до складу зведеного виконавчого провадження по стягненню з ПАТ

"ЦГЗК", 16.01.2015 року винесена постанова про поновлення виконавчого провадження. В ході проведення виконавчих дій винесенi постанови про арешт майна та рахунків. Шляхом списання коштів з арештованих рахунків ПАТ "ЦГЗК" на депозитний рахунок періодично надходять кошти, які пропорційно розподіляються за зведеним виконавчим них провадженням згiдно ст.45 ЗУ "Про виконавче провадження". 08.06.2017 року грошові кошти у розмірі 4881,12 грн. перераховані на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням № 472. 19.06.2017 року виконавче провадження керуючись ст.30 ЗУ "Про виконавче провадження" виведено зі складу зведеного виконавчого провадження та завершено згiдно п.9 ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження", в зв`язку з повним погашенням заборгованості. Надати матерiали зазначеного виконавчого провадження не є можливим, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки, у відповідності до вимог п.2 розділу XI "Правил ведення діловодства та архiву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями" (а.с.15).

Згідно копій виписних епікризів позивач ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 24.03.2018 року по 05.04.2018 року у кардіологічному відділенні КЗ "Криворізька МКЛ № 2"ДОР, а також з 18.05.0215 року ао 29.05.2015 року та з 26.04.2021 року по 11.05.2021 року у хірургічному відділенні КЗ "Криворізька міська лікарня № 16"ДОР (а.с.20-22).

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади

і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог в частині визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції міста Кривого Рогу від 18.02.2002 року про зупинення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-348 від 14.09.2001 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого

2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судом роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

З урахуванням наведених вимог закону, суд вважає, що позовні вимоги в частині оскарження позивачем постанови держвиконавця про зупинення виконавчого провадження повинні розглядатись за правилами ст. 448 ЦПК України в порядку виконання судового рішення у цивільній справі № 2-348/2001, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв`язку з невірно обраним позивачем способом захисту своїх прав.

Суд також звертає увагу, що Постанова ВС від 20 січня 2021 року, справа 619/562/18, провадження № 61-39095св18 на яку посилався позивач, ухвалена саме за наслідками розгляду скарги сторони виконавчого провадження на бездіяльність державного виконавця, що полягала у тривалому невиконанні судового рішення, а отже не може бути застосована при розгляді даної справи, що розглядається в позовному провадженні.

Суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною інформації, яка надана позивачу у відповіді начальника відділу Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тіщенка Є.В. від 31.05.2018 року та від 12.07.2021 року, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження недостовірності зазначеної інформації із посиланням на відповідні права та свободи позивача, що були порушені. При цьому, згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 81 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу незаконними діями та бездіяльністю відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції міста Кривого Рогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Ст. 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який був чинний на час видачі виконавчого листа, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

При цьому, належним доказом протиправних дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби. Зазначений висновок сформований Верховним судом у постанові від 12 серпня 2020 року (справа № 761/7165/17; провадження № 61-20203св19), а також постанові від 4 березня 2019 року (справа №295/443/17; провадження № 61-45558св18).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 , ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , будучи стягувачем у виконавчому провадженні була достаменно обізнана про зупинення виконавчого провадження щонайменше з 12.02.2002 року, коли отримала копію постанови про зупинення виконавчого провадження, а також 06.05.2003 року позивач була ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження, яке було зупинено.

Проте, з вказаного часу і до моменту звернення до суду з даним позовом, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що підтверджують протиправність дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення, в тому числі відповідних судових рішень за наслідками розгляду скарг на дії або бездіяльність державних виконавців, або рішень вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустими доказами усіх складових елементів деліктної відповідальності, а саме факту заподіяння позивачу моральної шкоди посадовими особами державної виконавчої служби саме тими діями (бездіяльністю), які зазначені позивачем, а також не доведено протиправності дій або бездіяльності представників державної виконавчої служби та причинного зв`язку між таких дій або бездіяльності із завданою шкодою.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення спору, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.56, 129,129-1 Конституції України, ст.ст.23,227, 1174 ЦК України, ст.ст. 2-5, 16-18,77-81, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державної Казначейської служби України, третя особа: Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяною бездіяльністю органів державної виконавчої служби - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 34545918, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, буд. 37В.

Відповідач: Державна Казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Третя особа: Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00190977, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2022 року.

Суддя: М. Д. Власенко