Постанова № 104303676, 16.05.2022, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/310/22

2-а/689/15/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,

представника позивача - адвоката Ксьондзика Ю.Ю.,

представника відповідача - Бєлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці в режимі відеоконференції в спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. В позові зазначив, що 7 лютого 2022 року приблизно о 21 год. 56 хв. він керував своїм транспортним засобом по вулиці Пушкіна, 34, в смт. Ярмолинцях. Під час руху його автомобіля він був зупинений інспектором сектору реагування ВП № 3 Хмельницького РУП ГУНП Левицьким С.С. Інспектором винесену постанову серії ЕАО № 5296980 від 07.02.2022р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою. Зазначив, що поліцейський, підійшовши до його автомобіля, не представився, не показав посвідчення та не повідомив про причину зупинки транспортного засобу, а відразу почав вимагати в нього пред`явити посвідчення водія та технічний паспорт (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу). Проте дана вимога закону інспектором Левицьким С.С. була проігнорована, а повідомив свої дані поліцейський лише після наполягань ОСОБА_1 . Також працівником поліції не була повідомлена причина зупинки його транспортного засобу. Після цього, інспектор поліції заявив, що він керував автомобілем без пристебнутого ременя безпеки. Позивач зазначив, що відстебнув ремінь безпеки після зупинки транспортного засобу з метою надання поліцейського документів на транспортний засіб, які знаходилися в бардачку його автомобіля. А також позивач звертався до працівника поліції із клопотанням про залучення адвоката до розгляду справи про адміністративне правопорушення, але воно було безпідставно відхилене поліцейським. Крім цього, зазначив, що працівник поліції на місці зупинки транспортного засобу не вручив йому копію постанови про адміністративне правопорушення, а також н направив поштовим зв`язком її копію.

Представник відповідача, ГУНП в Хмельницькій області, подав відзив на позов, в якому зазначив, що позовну заяву не визнає. Вказав, що вимоги позивача є безпідставними. Жодних доказів на підтвердження винесеної постанови суду не надав. Зазначив суду, що, звертаючись до суду із позовною заявою, в додатках представник позивачка як доказ долучив USB-накопичувач, однак він був направлений лише до суду, іншим учасникам справи він в порядку, визначеному законодавством для ознайомлення, аналізу та належного представництва інтересів, наданий не був, що є суттєвим процесуальним порушенням, що виключає можливість взяття його до уваги при розгляді адміністративної справи. Зазначив, що у зв`язку із введенням в державі воєнного стану працівники ГУНП в Хмельницькій області залучені до забезпечення публічної безпеки та порядку, а тому не представляється можливим на даний час разом із відзивом надіслати докази вчинення адміністративного правопорушення. Ствердила суду, що ГУНП в Хмельницькій області вважає витрати на правничу допомогу абсолютно не співмірними із заявленими судовими витратами позивача, оскільки з матеріалами справи представник позивача не ознайомлювався; по даній категорії справ правова позиція є очевидною; позовна заява є типовою тощо. Показав, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, показав суду, що працівник поліції не повідомив позивача про причину зупинки транспортного засобу, а також перешкодив позивачу скористатися правовою допомогою адвоката. 10 травня 2022 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, суду пояснила, що поліцейський, який виносив оскаржувану постанову, був залучений до охорони громадського порядку, а відеозапис правопорушення був знищений. Зазначила також про зменшення витрат на правову допомогу не пояснила про недопустимість доказу - флеш-накопичувача, який надав позивач.

Представник відповідача, Відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Із ксерокопії оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, що винесена інспектором сектору реагування Відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Левицьким Сергієм Сергійовичем 7 лютого 2022 року серія ЕАО № 5296980, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн., за те, що він, ніби то керуючи автомобілем Мітсубіші Аутлендер, НОМЕР_1 , 7 лютого 2022 року о 21 год. 50 хв. в смт. Ярмолинці по вулиці Пушкіна, 35, керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3. в ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Ця обставина підтверджується копією постанови (а.с. 40).

Судом встановлено, що постанова винесена 7 лютого 2022 року, а позивач звернувся до суду з позовом 16 лютого 2022 року. Ця обставина підтверджується конвертом із відповідною відміткою Укрпошти (а.с. 19).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно припису ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.

Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваній постанові є посилання на докази, якими вона обґрунтовується, а саме: на відеозапис, який представником відповідача суду не надано (а.с. 40).

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото фіксацію чи відеозапис, така фото фіксація чи відеозапис, згідно з вимогами ст. 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 13 лютого 2020 року по справі № 524/9716/16-а.

Згідно частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. А частина 2 статті 73 КАС зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні тощо.

При цьому також повинні враховуватися вимоги п. 6 розділу 2, п. 2 розділу 3 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, де зазначено, що під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Водночас, в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 7 лютого 2022 року серія ЕАО № 5296980, винесену інспектором сектору реагування Відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП Левицьким С.С., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, таких відомостей не зазначено, а саме: відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (а.с. 40).

Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зазначена правова позиція сформульована в Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року (справа № 679/625/21).

Відповідно до припису частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксований в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак).

Відповідно до п. п. 30. 31. Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (справа № 463/1352/16-а) Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень; оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Пунктами 2 і 6 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Суд приходить до переконання, що в порушення п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 32 вказаного Закону працівником поліції не надано суду жодного належного і допустимого доказу, який би свідчив про те, що існує достатньо підстав вважати, що позивач вчинив або має намір вчинити правопорушення; і що зовнішні ознаки позивача чи його транспортного засобу або дії останнього дають достатні підстави вважати, що він причетний до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

У п.п. 35-37 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (справа № 463/1352/16-а) зазначено, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Таким чином, з огляду на зазначене, у відповідності до припису статті 74 КАС України, суд визнає недопустимим доказом: постанову по справі про адміністративне правопорушення, що винесена інспектором сектору реагування Відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП Левицьким С.С. 7 лютого 2022 року серія ЕАО № 5296980, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, Крім цього, пунктом № 30 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (справа № 463/1352/16-а) передбачено: «Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень».

З диспозиції ч. 5 ст. 121 КУпАП (порушення водієм правил керування транспортними засобами, правил користування ременями безпеки або мотошоломами) вбачається, що відповідальність за цією частиною статті наступає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами), а саме: водієм транспортного засобу, який ним керує.

Водночас, жодних належних і допустимих доказів того, що позивач керує транспортним засобом і при цьому не пристебнутий ременем безпеки, тобто порушення п. 2.3. в ПДР України, - представник відповідача суду не надав.

До того ж, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 вимога про зупинку транспортного засобу працівником повинна бути правомірною, тобто відповідати приписам статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно, до матеріалів справи представником відповідача не долучено належних і допустимих доказів того, що зупинка позивача була правомірною, а також докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення - п. 2.3. в ПДР України (не пристебнутий ременем безпеки під час руху транспортного засобу).

Водночас, ретельно дослідивши матеріали відеозапису, що зафіксовані на USB-накопичувач, додані представником позивача до позову, суд приходить до переконання, що інспектором сектору реагування Відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП Левицьким С.С. було грубо порушено право позивача, гарантоване йому статтею 268 КУпАП, а саме: заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою адвоката.

А згідно припису частин 1-3 статті 62 Конституції України, норми якої мають пряму дію, особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд відхиляє твердження представника відповідача, що докази, начебто, вчиненого правопорушення не можливо було надіслати разом із відзивом на позовну заяву, оскільки відзив на позовну заяву надійшов до суду 16 березня 2022 року, а за клопотання представника позивача справа розгляд справи був відкладений на 10 травня 2022 року на 9 год. 30хв. І представник відповідача не представив суду будь-які об`єктивні причини, які б унеможлювали надання (направлення) суду доказів вчинення правопорушення (на його думку), в тому числі і поштовим зв`язком. Крім цього, представником відповідача не надано суду жодних належних і допустимих доказів того, що відеозапис правопорушення був знищений. У зв`язку з цим, суд приходить до переконання, що цього відеозапису не існувало. Суд не бере до уваги та відхиляє твердження представника відповідача, що флеш-накопичувач, що наданий позивачем (а.с. 5), є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не направлявся відповідачу. Так, у представника відповідача з моменту відкриття провадження у справі (22 лютого 2022 року і до винесення рішення судом - 16 травня 2022 року) було достатньо часу для ознайомлення із вказаним доказом. Крім цього, суд констатує, що зазначений відеозапис не є доказом правопорушення, а є доказом грубого порушення працівником поліції прав позивача.

Також суд розцінює критично та не бере до уваги відзив відповідача (а.с. 20-22), оскільки в ньому не наведено жодних належних і допустимих доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та частини 3 статті 62 Конституції України, відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що винесена інспектором сектору реагування Відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП Левицьким С.С. постанова від 7 лютого 2022 року серія ЕАО № 5296980 є правомірною, тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 7 лютого 2022 року серія ЕАО № 5296980, винесену інспектором сектору реагування Відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП Левицьким С.С., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн., необхідно скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позов задоволено, тому необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вулиця Зарічанська, 7, Код ЄДРПОУ - 40108824) на користь позивача судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп., оскільки саме ГУНП в Хмельницькій області є юридичною особою (а.с. 23).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 9, 72-77, 132, 139, 241-246, 286 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 7 лютого 2022 року серія ЕАО № 5296980, винесену інспектором сектору реагування Відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП Левицьким С.С., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 5 ст. 121 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вулиця Зарічанська, 7, Код ЄДРПОУ - 40108824) на користь позивача, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2022 року.

Суддя А.В. Кульбаба