Рішення № 104301335, 10.05.2022, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/743/21

Номер провадження по справі 2/387/33/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2022 року смт Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді Майстера І.П.

за участю секретаря судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служба у справах дітей Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 14.09.2021 надійшла позовна заява, в якій представник позивача в інтересах позивача ОСОБА_2 просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_1 зазначив, що позивач має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_3 . Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.09.2017 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Позивачка 04.08.2021 створила нову сім`ю. ОСОБА_3 за весь час припинення шлюбних відносин безпідставно не цікавився життям власного сина. Вказані обставини, на думку сторони позивача, свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, що й спонукало її звернутися до суду з відповідним позовом .

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно з яким зазначає, що позивачка відмовилася від аліментів, однак з 2017 року щомісячно та регулярно перераховував на користь позивачки грошові кошти на утримання сина про що свідчать численні квитанції. Також 24.09.2020 відповідач надав добровільну згоду з метою відпочинку та оздоровлення сина ОСОБА_4 надав згоду на тимчасовий виїзд сина у період з 25.09.2020 до 25.09.2021 із позивачкою до Чеської Республіки та країн Шенгенської угоди. Він постійно спілкується зі сином та зустрічався із ним про що свідчить фото за січень та травень 2020 року, до моменту виїзду його за кордон. Також відповідач не є судимий та не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра. Отже відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторона позивача в судове засідання не з`явилася про день, час та місце слухання справи повідомлялися вчасно, належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, належним чином.

Представник органу опіки в судове засідання не з`явилася надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, заперечувала щодо заявлених позовних вимог.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.09.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 29.09.2021 виправлено описку в судовому рішенні.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 01.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд вивчив та дослідив матеріали справи, повно з`ясував усі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та доходить до таких мотивів та висновків.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.07.2016, виданого ВДРАЦС Добровеличківським РВДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.6).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.09.2017 у справі №387/816/17 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 14 березня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис № 11. Після розірвання шлюбу позивачу змінено прізвище на дошлюбне " ОСОБА_2 " ( а.с. 7).

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.08.2021, виданого Подільським ВДРАЦС у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Дніпро), встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 04 серпня 2021 року, про що було вчинено актовий запис №481 ( а.с. 8).

Згідно з довідкою від 05.08.2021 № 02-17/17, виданої КЗДО "Ромашка" комбінованого типу Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідував комунальний заклад дошкільної освіти ( ясла-садок) "Ромашка" комбінованого типу Добровеличківської селищної ради середню групу №7 "Пізнайко" з 01.07.2018 по 22.12.2020 і батько у вихованні сина участі не приймав, а саме дитину не приводив в КЗДО та її вихованням ( а.с.9).

Зі змісту довідки від 26.12.2019, виданої лікарем КНП "Добровеличківський ЦПМСД" Добровеличківської районної ради Кіровоградської області Рачковською П.В. , встановлено, що за період з серпня 2017 року по грудень 2019 року ОСОБА_2 при зверненні за медичною допомогою в КНП "Добровеличківський ЦПМСД" своєї дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікуванням дитини займалася мати ОСОБА_2 ( а.с. 10).

З довідки від 05.08.2021, виданої лікарем КНП "Добровеличківський ЦПМСД" Добровеличківської районної ради Кіровоградської області Рачковською П.В. , встановлено, що за період з січня 2020 року ОСОБА_2 при зверненні за медичною допомогою в КНП "Добровеличківський ЦПМСД" своєї дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікуванням дитини займалась мати ОСОБА_2 ( а.с. 10).

Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи № 429 від 24.12.2018 встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 складає величину не менше ніж 99,99%. Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 практично доведено ( а.с. 14).

Добровеличківська селищна рада Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що надала відповідний висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради від 28.10.2021 № 170. Оскільки з 2017 року згідно з рішенням Добровеличкіського районного суду Кіровоградської області про стягнення аліментів, ОСОБА_3 вчасно сплачував аліменти на утримання сина. В кінці 2020 року ОСОБА_2 відмовилася від аліментів, але ОСОБА_3 щомісячно перераховує кошти на утримання сина на особистий рахунок колишньої дружини. ОСОБА_3 у вересня 2020 року надав дозвіл на тимчасовий виїзд сина разом із матір`ю до Чеської Республіки. ОСОБА_3 не судимий, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває ( а.с. 33 -34).

Відповідно до довідок Добровеличківської ЦРЛ від 08.10.2021 №1027 ОСОБА_3 на обліку улікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 51).

Відповідно до довідки МВС України серії ААА№1176273 від 01.12.2021, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягувався та судимостей не має (а.с. 52).

Відповідно до наявних фото від 20.01.2020 та від 18.05.2020 видно, що ОСОБА_3 перебував із сином ОСОБА_4 (а.с. 53-54).

Відповідно до платіжних документів, ОСОБА_3 сплачував кошти на рахунок ОСОБА_2 починаючи з 2017 по 2021 роки (а.с. 56-77).

Зі змісту нотаріально завіреної заяви від 24.09.2020 року, ОСОБА_3 надав свою згоду на тимчасовий виїзд ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_2 до Чеської Республіки та країн Шенгенської угоди у період з 25.09.2020 до 25.09.2021 (а.с.55).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства", держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Суд виходить з того, що на перше місце ставляться "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав батька щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17972/19.

ВС зазначив, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Також ВС наголосив, що Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

За приписами ст. ст. 76 -81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

При цьому, позивач не довела, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та є таким, що порушує інтереси дитини.

Посилання на те, що відповідач не відвідує навчального закладу дитини, а також що лікуванням дитин займається мати ОСОБА_2 у повній мірі не може свідчити про ухилення батька від виконання свого обов`язку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 465/3694/14-ц від 16.01.2019 року, позиції Верховного Суду по справі №465/3694/14-ц від 16 січня 2019 року, та постанові від 24.10.2018 року по справі № 761/2855/7).

Суд приймає до уваги пояснення відповідача, які мають суттєве значення для вирішення спору, який категорично заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, доля сина йому не байдужа. Також відповідач сплачував кошти позивачці на утримання сина, що підтверджено банківськими квитанціями (а.с.56-77). Крім того суд з`ясував, що відповідач брав участь у вихованні сина та перераховував кошти позивачці для його утримання.

Суд приймає до уваги і висновок органу опіки та піклування Добровеличківської селищної ради від 28.10.2021 №170 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , який на думку суду є обґрунтованим та у цьому висновку також враховується і те, що позивачка із сином фактично проживає у Чеській Республіці, а тому проживання сина та матері в іншій країні є об`єктивною перешкодою у безпосередньому спілкуванні батька із сином.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оспорювання відповідачем позовної заяви про позбавлення батьківських прав також свідчить про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Отже суду не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини.

Так, встановивши відсутність фактів злісного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо сина, враховуючи бажання батька спілкуватися з дитиною, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає брати участь у вихованні дитини, бере участь в утриманні дитини та проживає в іншій країні, а тому суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відповідача щодо його сина.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача.

Відповідно до ст. ст. 164 -166 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав "№ 3, від 30.03.2007 року, керуючись ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову представника позивача в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача служба у справах дітей Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні позивача Добровеличківська селищна рада Кіровоградської області ( 27000, смт Добровеличківка Кіровоградської області, вулиця Шевченка, 132, код ЄДРПОУ 04365922 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.