Рішення № 104300669, 13.05.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2022 р. Справа № 924/183/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Гидропневмоапарат" м.Дружківка Донецької області

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 1219,92 грн 3% річних та 4646,30 грн інфляційних втрат

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області 10.03.2022 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Гидропневмоапарат" м. Дружківка Донецької області до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 59760,00 грн заборгованості, 1219,92 грн 3% річних та 4646,30 грн інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №17596/53-124-01-21-14637 від 19.05.2021 та специфікації №1 позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 119760,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 14.07.2021. Однак відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався лише частково на суму 60000,00 грн, у зв`язку із чим в останнього утворилась заборгованість в розмірі 59760,00 грн. З огляду на порушення відповідачем зобов`язання, позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нарахував 1219,92 грн 3% річних та 4646,30 грн інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2022 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 14.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/183/22 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строк для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.03.2022 просить відмовити у позові у повному обсязі. Зазначає, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 692, ст.ст. 253, 254 ЦК України, умови п.п. 5.1, 6.3 договору першим днем прострочення оплати товару є 15.09.2021. Водночас відповідач не мав можливості у строк до 14.09.2021 включно і не має можливості на цей час повністю здійснити оплату поставленого товару, у зв`язку з вкрай важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни. Звертає увагу, що в таких умовах відповідач зазнав значного фінансового навантаження, адже тих грошових коштів, що надходили від продажу електроенергії, було недостатньо для виконання попередніх та поточних договірних зобов`язань з оплати товарів, робіт та послуг. Крім того, значна частина грошових коштів спрямовувалась для оплати невідкладних першочергових платежів в бюджет, забезпечення безпеки в роботі АЕС, а також для проведення позапланових закупівель з метою забезпечення карантинних заходів, запроваджених у відповідача у зв`язку зі складною епідеміологічною ситуацією у світі, спричиненою розповсюдженням поширення коронавірусу СОVID-19. Також зауважує, що указом Президента України від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан. Відповідач у справі належить до числа підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Усі надходження грошових коштів відповідач змушений використовувати для фінансування невідкладних, першочергових заходів, спрямованих на забезпечення безпеки підприємства і персоналу в умовах воєнного стану. Вказує, що Торгово - промислова палата України своїм листом від 28.02.2022 на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України. Враховуючи це, ТПП України у вказаному листі підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відтак, відповідач не мав можливості здійснити оплату поставленого позивачем товару у строки, визначені умовами договору, внаслідок дії об`єктивних та незалежних від відповідача обставин, оскільки невиконання прийнятого на себе відповідачем зобов`язання не пов`язано із ризиками господарської діяльності підприємства та не є наслідком його неефективної роботи. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про наявність передбачених законом підстав для відстрочення виконання рішення суду у разі ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення вимог позивача. Відповідач звертає увагу, що позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати на суму заборгованості 119760,00 грн за вересень місяць 2021 року, оскільки період прострочення оплати вартості товару у цьому місяці був менший за половину місяця. Крім того, позивач при обрахунку інфляційних втрат за грудень 2021 року нарахував інфляційні втрати на суму заборгованості за договором, яка безпідставно не зменшена на суму оплати 60 000,00 грн, що здійснена 15.12.2021. Також зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат можуть здійснюватися лише на суму простроченого грошового зобов`язання з оплати вартості товару без врахування суми ПДВ, що включений до вартості такого товару за договором. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, а у разі ухвалення судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог позивача, відповідач просить надати йому відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 2 календарних місяці з моменту набрання таким рішенням суду законної сили. Крім того, представник відповідача звертає увагу, що не визнає вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, оскільки вважає їх безпідставними і не обґрунтованими, а заявлений позивачем розмір витрат 12000,00 грн, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, відповідач вважає надмірно завищеним, безпідставним та не підтвердженим належними, допустимими і достатніми доказами. Вказує, що витрати на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі не відповідають критеріям розумності та співмірності. Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяги досліджуваних обставин справи та доказів, справа № 924/183/22 є нескладною та малозначною, а тому наведена позивачем сума судових витрат не відповідає складності цієї справи та є необґрунтованою і надмірно завищеною.

Представник позивача у відповіді на відзив від 18.04.2022 вказує, що у відзиві на позов відповідач визнає факт отримання товару від позивача. Посилання на наявність незалежних від нього обставин, які склались у зв`язку із новими умовами функціонування ринку електроенергії та які призвели до скрутного фінансового становища відповідача, не можуть бути підставою та обґрунтуванням не виконання відповідачем своїх зобов`язань зважаючи на приписи ч. 2 ст. 218 ГК України, ст.617 ЦК України. Звертає увагу, що посилання відповідача на неможливість виконання грошового зобов`язання щодо погашення існуючого боргу внаслідок запровадження Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 воєнного стану та на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.2-7.1 не є обґрунтованими, оскільки існуючий борг виник у відповідача ще задовго до видання вищезазначених нормативних документів та до вимушеного звернення позивача до суду (позовна заява відправлена до суду 22.02.2022). Позивач також зауважує, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача та доказів вжиття відповідачем заходів щодо його покращення. Вказує, що доводи відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму заборгованості з урахуванням податку на додану вартість не можуть братись до уваги з огляду на положення ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України щодо визначення поняття зобов`язання, ст. ст. 628, 632 ЦК України, якими передбачене визначення і погодження сторонами змісту (умов) договору, в тому числі ціни в договорі. Це є особистою думкою відповідача, яка є необґрунтованою оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язаним перед позивачем з оплати вартості товару в загальній сумі 119760,00 грн. і зазначена заборгованість виникла за наслідками неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару, визначеної та погодженої сторонами з урахуванням податку на додану вартість. Отже, як вказує, представник позивача, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

До суду 12.05.2022 надійшла заява представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, згідно з якою останній просить долучити до матеріалів справи №924/183/22 докази для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем, та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Крім того, 13.05.2022 до суду надійшло платіжне доручення №5397 від 12.05.2022, згідно з яким відповідач сплатив на користь позивача 59760,00 грн в якості погашення кредиторської заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності згідно договору від 19.05.2021 та накладної № РН-0000199 від 14.07.2021.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Гидропневмоапарат" (далі - постачальник) 19.05.2021 укладено договір поставки №17596/53-124-01-21-14637 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: код 42120000-6 згідно ДК 021-2015 (насоси та компресори).

За умовами п. 3.1 договору строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100 (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару по договору становить: 99800,00 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% 19960,00 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 копійок). Всього ціна договору: 119760,00 грн (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок).

Ціна за одиницю товару, загальна ціна та кількість товару по договору визначається специфікацією №1 (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60-ти календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

За умовами п. 5.4 договору датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.

Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.3 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово - промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору у разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.

За умовами п. 7.5 договору доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат Торгово - промислової палати України.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Додатком №1 до договору сторони оформили специфікацію №1, в якій погодили, зокрема товар, що підлягає поставці (барабан кр.08.02.07.00-012СБ, кільце ущільнююче велике 08.02.07.03-013, кільце ущільнююче мале 08.02.07.05-017, кільце 08.02.08-13-017) та його вартість 119760,00 грн з ПДВ.

Крім того, додатком до договору оформлено технічну специфікацію на закупівлю запасних частин до установки ПСМ.

На виконання умов договору №17596/53-124-01-21-14637 від 19.05.2021 позивач поставив відповідачу визначений у договорі товар на загальну суму 119760,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000199 від 14.07.2021. Товар отриманий відповідачем 16.07.2021, про що міститься підпис уповноваженої особи відповідача, скріплений відтиском печатки.

Крім того, поставка товару підтверджується експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" №59000708147588 від 14.07.2021 та податковою накладною №19 від 14.07.2021.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями вих. №110 від 25.10.2021, №2/11 від 09.11.2021, №117 від 18.11.2021, згідно з якими просив здійснити оплату за договором №17596/53-124-01-21-14637 від 19.05.2021 на суму 119760,00 грн.

У відповідь на вказані претензії листом №45-30-2614/18304 від 22.12.2021 відповідач повідомив позивача про фінансові труднощі, що виникли на підприємстві, та про намір розрахуватися за отриманий товар найближчим часом.

Також відповідно до платіжного доручення №10358 від 15.12.2021 відповідач сплатив на користь позивача 60 000,00 грн в якості погашення заборгованості за договором №17596/53-124-01-21-14637 від 19.05.2021.

Відповідно до листа №1/01 від 24.01.2022 позивач просив погасити решту суми заборгованості за договором поставки, у протилежному випадку вказував, що буде звертатися до суду.

Матеріали справи містять платіжне доручення №5397 від 12.05.2022, відповідно до якого відповідач після відкриття провадження у справі перерахував позивачу кошти в сумі 59760,00 грн.

На підтвердження наявності форс - мажорних обставин відповідач подав в матеріали справи лист Торгово - промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, згідно з яким Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №11-02/2022 від 11.02.2022, розрахунок розміру винагороди (гонорару) за вказаним договором, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5069 від 15.06.2018, ордер серії АН №1067863 від 18.02.2022, звіт про надані юридичні послуги за договором про надання правничої допомоги від 11.02.2022, акт приймання - передачі наданих послуг за вказаним договором від 05.05.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 11.02.2022 на суму 12000,00 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки. Так, на підставі договору №17596/53-124-01-21-14637 від 19.05.2021 та специфікації № 1 (додаток №1 до договору) позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 119760,00 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №РН-0000199 від 14.07.2021, експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" №59000708147588 від 14.07.2021 та податковою накладною №19 від 14.07.2021. Товар отриманий відповідачем 16.07.2021, про що міститься підпис уповноваженої особи відповідача.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з п. 5.1 договору, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60-ти календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/ склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100 (п. 3.2 договору).

Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.3 договору).

Як вбачається із змісту видаткової накладної № №РН-0000199 від 14.07.2021, остання містить підпис уповноваженого працівника відповідача про отримання товару, який скріплений відтиском печатки, із зазначенням дати отримання 16.07.2021.

Отже, відповідач повинен був провести розрахунок за отриманий товар у строк по 14.09.2021 включно.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на час звернення позивача до суду із даним позовом відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково на суму 60000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №10358 від 15.12.2021.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 59760,00 грн.

Після відкриття провадження у справі (ухвала від 14.03.2022) відповідач в повному обсязі розрахувався з позивачем за отриманий товар, сплативши 59760,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5397 від 12.05.2022.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає не доцільним.

З огляду на вказане, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Гидропневмоапарат" м.Дружківка Донецької області до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 59760,00 грн заборгованості.

Отже, предметом спору є позовні вимоги про стягнення 1219,92 грн 3% річних та 4646,30 грн інфляційних втрат.

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань, позивач нарахував 3% річних в розмірі 1219,92 грн, з яких 895,74 грн за період з 15.09.2021 по 14.12.2021 на суму боргу в розмірі 119760,00 грн та 324,18 грн за період з 15.12.2021 по 18.02.2022 на суму боргу в розмірі 59760,00 грн, а також інфляційні втрати в сумі 4646,30 грн, з яких 3506,20 грн за період з 15.09.2021 по 14.12.2021 на суму боргу в розмірі 119760,00 грн та 1140,10 грн за період з 15.12.2021 по 18.02.2022 на суму боргу в розмірі 59760,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд приходить до висновку про правомірність та правильність останнього.

З приводу заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті. Водночас, частиною 2 ст. 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення").

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

У разі, якщо погашення боргу не відбувалося, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Правовий висновок щодо проведення розрахунку інфляційних збитків у разі часткового помісячного погашення суми основного боргу викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Так, при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Вказаний висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду конкретизував у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, роз`яснивши, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи вищевикладене, суд провів перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат і зазначає наступне.

Як було встановлено судом, відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий товар у строк по 14.09.2021 включно. Отже, починаючи з 15.09.2021 боржник прострочив виконання грошового зобов`язання в розмірі 119760,00 грн.

Оскільки час прострочення у вересні 2021 року становить більше півмісяця, то позивач правомірно визначив період нарахування інфляційних втрат, починаючи з вересня 2021 року.

Також зважаючи на те, що відповідач 15.12.2021 здійснив часткове погашення боргу в сумі 60000,00 грн, то позивач правомірно нарахував інфляційні втрати за грудень 2021 року на суму боргу з врахуванням здійсненої відповідачем оплати.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду (вересень 2021 року) буде становити 119760,00 х 101,2% = 121197,12 (грн). Розмір основного боргу з урахуванням інфляційних втрат за період з жовтня по листопад 2021 року буде становити: 121197,12 х (100,9% х 100,8%) = 121197,12 х 101,7% = 123257,47 (грн).

За період з грудня 2021 року по січень 2022 року нарахування інфляційних втрат слід здійснювати на залишок основного боргу з урахуванням інфляційної складової за попередній період (вересень - листопад 2021 року), що становить 63257,47 грн (123257,47 - 60000,00 (сума погашення)).

Розмір основного боргу з урахуванням інфляційних втрат за період з грудня 2021 року по січень 2022 року буде становити: 63257,47 х (100,6% х 101,3%) = 63257,47 х 101,9% = 64459,36 (грн).

Отже, загальний розмір інфляційних втрат становить: 64459,36 грн (основний борг з інфляційною складовою) - 59760,00грн (залишок основного боргу) = 4699,36 грн.

За таких обставин позивач обґрунтовано в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення 4646,30 грн інфляційних втрат.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу дії об`єктивних та незалежних від нього обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п.2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово - промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків, за договором, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).

За умовами п. 7.5 договору доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є Сертифікат Торгово - промислової палати України.

З аналізу наведених норм та положень договору слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Обґрунтовуючи неможливість виконання договірного зобов`язання щодо оплати товару, відповідач надав в матеріали справи лист Торгово - промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Однак даний доказ жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором. При цьому, суд враховує, що обов`язок з оплати поставленого товару у відповідача виник значно раніше (15.09.2021), ніж обставини, на які посилається відповідач та які зазначені в листі Торгово - промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

З огляду на вказане не може вважатись також форс-мажорною обставиною і посилання відповідача на скрутне фінансове становище, спричинене наявністю заборгованості перед ДП "Енергоринок". При цьому суд також враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача, доказів вжиття відповідачем заходів щодо його покращення.

З приводу доводів відповідача щодо безпідставності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму податку на додану вартість (ПДВ) суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника сплатити інфляційні втрати та 3 % річних поширюється на усю суму грошового зобов`язання, яке прострочив боржник. При цьому зважаючи на те, що ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент), то суми ПДВ є частиною грошового зобов`язання покупця. За таких обставин позивач правомірно нарахував інфляційні втрати та 3 % річних на суму заборгованості відповідача з врахуванням ПДВ.

Посилання відповідача на норми Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки стосуються об`єктів оподаткування, порядку визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг, механізму нарахування і сплати ПДВ. В той же час у даній справі позивач не здійснював нарахування ПДВ на суми інфляційних втрат та 3% річних, які заявлені до стягнення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1219,92 грн 3% річних та 4646,30 грн інфляційних втрат.

У відзиві на позов відповідач просить надати йому відстрочення виконання рішення суду тривалістю 2 календарних місяці з моменту набрання таким рішенням суду законної сили.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу вищенаведеного суд вбачає, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Також відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач вказує на його складне фінансове становище, що склалося у зв`язку із функціонуванням нового ринку електроенергії, запровадженням карантину, а також запровадженням воєнного стану на території України. При цьому, будь - яких доказів на підтвердження складного фінансового становища відповідач не подав.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Враховуючи вищезазначені судом обставини у сукупності, в тому числі вину відповідача у виникненні спору, відсутність доказів наявності виключних обставин, які об`єктивно свідчать про неможливість виконання рішення на даний час, суд вважає за належне у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Позивач у позовній заяві та заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 11.05.2022 заявив до стягнення 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із наданих доказів, 11.02.2022 між адвокатом Волосожаром Григорієм Вікторовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Гидропневмоапарат" (далі - клієнт) укладено договір №11-02/2022 про надання правничої допомоги, згідно з п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у справі щодо стягнення заборгованості за договором поставки від 19.05.2021 №17596/53-124-01-21-14637, в т.ч. у судовому порядку, з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 21313677). Процесуальний статус клієнта: позивач.

За умовами п. 1.2 договору адвокат надає правничу допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п. 1.1. договору статусі особи; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв (в т.ч. позовної заяви), скарг, заперечень, клопотань, відгуків, пояснень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта у господарських судах усіх інстанцій, а також в інших судах, державних органах, їх відокремлених підрозділах, установах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 1.3 договору правова допомога за цим договором надається оплатно, шляхом сплати гонорару у готівковій формі, у відповідності із вимогами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Розмір винагороди (гонорару) зазначається у додатку до цього договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2022 року (п. 5.1 договору).

Договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Додатком до договору сторонами оформлено розрахунок розміру винагороди (гонорару), згідно з п. 3 якого адвокат надає послуги у вигляді правничої допомоги у підготовці та розгляді позовних вимог клієнта у суді першої інстанції - у Господарському суді Хмельницької області, в тому числі усна консультація з вивченням документів та правовий аналіз договору поставки від 19.05.2021 17596/53-124-01-21-14637, вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів, аналіз документів щодо стягнення заборгованості, складання позовної заяви про стягнення заборгованості, в тому числі й розрахунок штрафних санкцій, подання позовної заяви до суду, складання додаткових пояснень, відповіді на відзив та інше. Вартість таких послуг встановлена у розмірі 12 000,00 грн.

05 травня між сторонами підписано акт приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №11-02/2022 від 11.02.2022, згідно з п. 1 якого на виконання договору про надання правничої допомоги №11-02/2022 від 11.02.2022 та додатку до цього договору від 11.02.2022, адвокат своєчасно та якісно надав клієнту необхідну правничу допомогу у справі №924/183/22 щодо стягнення заборгованості за договором поставки від 19.05.2021 №17596/53-124-01-21-14637, а саме:

- вивчення та правовий аналіз первинних документів щодо господарських операцій між ТОВ "Завод Гидропневмоапарат" та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька атомна електрична станція" за договором поставки від 19.05.2021 №17596/53-124-01-21-14637. Кількість годин - 1,5, вартість за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги - 1200,00 грн;

- вивчення та правовий аналіз дотримання ТОВ "Завод Гидропневмоапарат" та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька атомна електрична станція" умов та вимог договору поставки від 19.05.2021 №17596/53-124-01-21-14637. Кількість годин - 1,5, вартість за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги - 1200,00 грн;

- розробка правової позиції по справі щодо стягнення заборгованості за договором поставки від 19.05.2021 №17596/53-124-01-21-14637. Кількість годин - 2, вартість за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги - 1600,00 грн;

- з`ясування можливості та доцільності пред`явлення вимог щодо стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька атомна електрична станція" штрафних санкцій за невиконання договору поставки від 19.05.2021 №17596/53-124-01-21-14637. Кількість годин - 1, вартість послуги за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги становить 800,00 грн;

- визначення підсудності спору, аналіз можливості пред`явлення зустрічних позовних вимог з боку відповідача ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька атомна електрична станція". Кількість годин - 1, вартість послуги за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги становить 800,00 грн;

- розрахунок ціни позову, штрафних санкцій та суми судового збору. Кількість годин - 1, вартість послуги за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги становить 800,00 грн;

- складання тексту позовної заяви і оформлення позовної заяви разом з усіма додатками відповідно до вимог ГПК України. Кількість годин - 3, вартість послуги за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги становить 2400,00 грн;

- оформлення та надіслання позовної заяви разом з усіма додатками відповідно до вимог ГПК України на адресу відповідача та Господарського суду Хмельницької області. Кількість годин - 0,5, вартість послуги за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги становить 400,00 грн;

- вивчення та аналіз правової позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву вих. №45-30-514/3329 від 24.03.2022. Кількість годин - 1,5, вартість послуги за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги становить 1200,00 грн;

- розробка правової позиції, підготовка відповіді на відзив від 18.04.2022. Кількість годин - 1,5, вартість послуги за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги становить 1200,00 грн;

- оформлення та надсилання відповіді на відзив від 18.04.2022 на адресу відповідача та Господарського суду Хмельницької області. Кількість годин - 0,5, вартість послуги за годину - 800,00 грн. Всього вартість послуги становить 400,00 грн.

За умовами п. 2 акту загальна вартість визначених п. 1 цього акту послуг (гонорару) з урахуванням всіх витрат становить 12000,00 грн.

Послуги (гонорар) оплачені клієнтом у повному обсязі (п. 3 акту).

Матеріали справи містять звіт про надані юридичні послуги за договором про надання правничої допомоги №11-02/2022 від 11.02.2022, згідно якого усі послуги надано адвокатом Волосожаром Г.В., та квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 11.02.2022 на суму 12000,00 грн.

Суд приймає до уваги, що позовна заява, відповідь на відзив та заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підписані адвокатом Волосожаром Г.В.

Матеріали справи містять ордер серії АН № 1067863 від 18.02.2022, виданий адвокату Волосожару Г.В. на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Завод Гидропневмоапарат", свідоцтво Волосожара Г.В. про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5069 від 15.06.2018.

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/183/22 у Господарському суді Хмельницької області.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

Зі змісту наявного в матеріалах справи відзиву на позов вбачається, що відповідач заперечує з приводу заявленого позивачем розміру витрат на надання правничої допомоги. Зазначає, що враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяги досліджуваних обставин справи та доказів, справа № 924/183/22 є нескладною та малозначною, а тому наведена позивачем сума судових витрат в розмірі 12000,00 грн не відповідає складності цієї справи та є необґрунтованою і надмірно завищеною

Суд враховує, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Здійснивши аналіз матеріалів справи, в тому числі змісту та обґрунтувань позовної заяви, відповіді на відзив, суд встановив, що дана справа є не складною, підготовка її до розгляду не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль.

Крім того, враховується, що обсяг долучених до матеріалів справи документів та заяв (клопотань) є незначним.

Також суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20, де вказано, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Заявлені до стягнення позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн є непропорційними до предмета спору за позовом.

Як вбачається із змісту акту приймання - передачі наданих послуг від 05.05.2022, загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 12000,00 грн. При цьому, адвокат витратив 15 годин часу.

Суд вважає, що кількість годин, заявлених у вищевказаному акті, для здійснення вивчення та правового аналізу первинних документів щодо господарських операцій між сторонами за спірним договором (1,5 год.), вивчення та правового аналізу дотримання позивачем та відповідачем умов та вимог договору поставки (1,5 год.), з`ясування можливості та доцільності пред`явлення вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором поставки (1 год.), визначення підсудності спору, а також здійснення аналізу можливості пред`явлення зустрічних позовних вимог з боку відповідача (1,0 год.) не є співмірним з часом, необхідним для фактичного виконання даних завдань для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал в галузі права, та обсягом наданих послуг і виконаних робіт.

Суд приймає до уваги, що зважаючи на незначну кількість матеріалів, долучених до позовної заяви, зазначені окремо у акті приймання - передачі наданих послуг від 05.05.2022 послуги адвоката зі здійснення вивчення та правового аналізу дотримання позивачем та відповідачем умов та вимог договору поставки, з`ясування можливості та доцільності пред`явлення вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором поставки, визначення підсудності спору, а також здійснення аналізу можливості пред`явлення зустрічних позовних вимог з боку відповідача в загальному обсязі 3,5 годин поглинаються такою послугою, як здійснення вивчення та правовий аналіз первинних документів щодо господарських операцій між сторонами за спірним договором, з урахуванням того, що для надання вказаної послуги адвокат витратив 1,5 години.

Надання послуг зі складання тексту позовної заяви та її оформлення разом з усіма додатками відповідно до вимог ГПК України включає в тому числі і послуги з розробки правової позиції по справі щодо стягнення заборгованості за договором поставки від 19.05.2021.

З огляду на викладене вище, загальна кількість годин, витрачених адвокатом на надання адвокатських послуг з урахуванням зазначених судом поправок становить 9,5 годин, а загальна вартість наданих послуг становить 7600,00 грн (9,5 год. х 800,00 грн)

З урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності з урахуванням ціни позову у справі, беручи до уваги доведеність відповідачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України надання йому послуг професійної правничої допомоги, заперечення відповідача щодо задоволення заяви позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що до стягнення на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7600,00 грн.

Згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, в зв`язку із задоволенням позову. При цьому враховується, що зважаючи на те, що у даній справі був сплачений мінімально встановлений законом розмір судового збору, то у суду відсутні правові підстави для повернення позивачу з бюджету судового збору за вимогами про стягнення основної заборгованості, провадження за якими закрито.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231-233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Гидропневмоапарат" м.Дружківка Донецької області до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 59760,00 грн основної заборгованості,

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Гидропневмоапарат" м.Дружківка Донецької області до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м.Нетішин Хмельницької області про стягнення 1219,92 грн 3% річних та 4646,30 грн інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул.Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Гидропневмоапарат" (Донецька область м. Дружківка, вул. Привокзальна, буд. 1, код 40633907) 1219,92 грн (одну тисячу двісті дев`ятнадцять гривень 92 коп.) 3% річних, 4646,30 грн (чотири тисячі шістсот сорок шість гривень 30 коп.) інфляційних втрат, 7600,00 грн (сім тисяч шістсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Л.О. Субботіна

Виготовлено у 4 примірниках: 1- до справи, 2- позивачу на ел. адресу: gpa888gpa@gmail.com, 3- представнику позивача адвокату Волосожару Г.В. на ел. адресу: advokat.vgv@ukr.net, 4 - відповідачу на електронну адресу: office@khnpp.atom.gov.ua