Рішення № 10429899, 11.01.2010, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц - 33/10 Головуючий в І інстанції - Маймур Ф.Ф.

Категорія 73 Доповідач - Кузнєцов В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: - Приходченко А.П.

суддів: - Кузнєцова В.О., Лаченкової О.В.

при секретарі: - Журавель Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

по апеляційній скарзі Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2009 року

за заявою Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську,

заінтересовані особи - Закрите Акціонерне товариство «Агава», Закрите акціонерне товариство «ФСБанк» про розкриття інформації, що містить банківську таємницю ,-

ВСТАНОВИЛА:

Лівобережна міжрайонна Державна податкова інспекція у місті Дніпропетровську звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, та надати роздруківку реєстру електронних платіжних документів про рух грошових коштів по р/р №26502000005, №26001177000300, №26153177000300, №26154177010300 у Дніпропетровській філії ЗАТ «ФСБанк» МФО307349, за період з моменту відкриття розрахунків по дату закриття з вказівкою обсягів, призначення платежу, дати, коду ЄДРПОУ та назви контрагентів. Заявник зазначав, що Лівобережною МДГП у м. Дніпропетровську було винесено наказ №85 від 09.02.09 на проведення позапланової виїзної перевірки даного підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, в ході якої було встановлено що за місцем реєстрації ЗАТ «Агава» не знаходиться, відомостей про зміну місця реєстрації не надходили. Цей факт, на думку заявника, унеможливлює реалізацію податковим органом права здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування й сплати податків ЗАТ «Агава».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2009 року заяву Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську про розкриття інформації, що містить банківську таємницю відносно ЗАТ «Агава» задоволено частково. Зобов'язано ЗАТ КБ «ФСБанк» надати Лівобережній міжрайонній податковій інспекції у м. Дніпропетровську інформацію, яка містить банківську таємницю, шляхом надання роздруківки реєстру електронних платіжних документів про обсяг та обіг грошових коштів ЗАТ «Агава» на рахунку № 26502000005 у ЗАТ «ФСБанк», за період з 03 серпня 2006 року по 22 червня 2007 року; на рахунку №26001177000300 у ЗАТ «ФСБанк», за період з 22 червня 2007 року по 09 січня 2009 року; на рахунку №26153177000300 у ЗАТ «ФСБанк», за період з 30 листопада 2007 року по 25 грудня 2007 року; на рахунку №26154177010300 у ЗАТ «ФСБанк», за період з 26 грудня 2007 року по 29 грудня 2007 року із зазначенням призначення платежу, суми та дати здійснення операцій. В задоволенні заяви про розкриття банковської інформації Лівобережній податковій інспекції у м. Дніпропетровську в частині надання інформації щодо зазначення контрагентів та їх коду ЄДРПОУ- відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Лівобережна міжрайонна Державна податкова інстанція у місті Дніпропетровську подала апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду в частині відмови в задоволенні заяви скасувати та задовольнити їх вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині вимог про надання банком інформації щодо контрагентів ЗАТ «Агава», суд керувався тим, що ця вимога не мотивована заявником і її задоволення може потягнути за собою безпідставне розкриття банківської таємниці щодо інших суб'єктів та привести до заподіяння шкоди третім особам.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна на таких підставах.

Статтею 62 Закону України „Про банки і банківську таємницю" ( далі - Закон ) визначено порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до ч. 1 якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: на письмову вимогу суду або за рішенням суду (п.2 ч.1 ст.62 Закону); органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміж уток часу (п.4ч.1 ст. 62 Закону).

За змістом норм закону рішення суду про розкриття банківської таємниці та письмова вимога органу Державної податкової служби України є окремими і самостійними підставами для розкриття банком банківської таємниці.

Суд першої інстанції на відповідні положення закону уваги не звернув, не врахував, що Лівобережна міжрайонна Державна податкова інспекції у м. Дніпропетровську звернулася саме до суду із заявою про розкриття банківської таємниці, а не до банку з письмовою вимогою щодо конкретної юридичної особи, і безпідставно відмовив у задоволенні частини вимог заяви.

Згідно ч.5 ст.60 Закону Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

Відповідно до ч.4 ст.62 Закону банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Разом з тим, пунктом 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року №267 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 року за №935/12809, передбачено, що банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо вони зазначені в документах, договорах та операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта іншого банку або вимозі, рішенні (постанові) суду.

Ураховуючи наведене, інформація про клієнтів іншого банку може бути надана в разі вказівки про це у рішенні суду.

Звертаючись до суду із заявою, Лівобережна міжрайонна Державна податкова інспекція у місті Дніпропетровську відповідно до ст.288 ЦПК, зазначила особу, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, - ЗАТ «Агава», обґрунтувала необхідність та обставини, за яких вимагає розкрити інформацію, а також зазначила обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, та мету її використання.

Зокрема, заявником було зазначено про необхідність отримання інформації щодо контрагентів ЗАТ «Агава» з метою виявлення осіб, які могли незаконно включити до податкового кредиту податок на додану вартість та незаконно відшкодувати його за рахунок коштів бюджету.

Таким чином, саме для встановлення відповідних осіб - контрагентів ЗАТ «Агава» і звернулася Лівобережна міжрайонна Державна податкова інспекція у м. Дніпропетровську до суду із заявою про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Висновки суду не відповідають обставинам справи. Висновки суду про відсутність мотивів у заяві стосовно надання інформації про контрагентів та припущення про можливість заподіяння шкоди третім особам, не відповідає дійсності та обставинам справи, які досліджувалися в ході судового розгляду справи. Вказане вище привело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог заяви Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську підлягає скасуванню, а заява Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську в цій частині задоволенню.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п.3,4, ст. 313 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2009 року в частині відмови у задоволенні заяви Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську про надання інформації щодо зазначення контрагентів Закритого акціонерного товариства «Агава», та їх коду ЄДРПОУ - скасувати.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство комерційний банк „ФСБанк" надати Лівобережній міжрайонній Державній податковій інспекції у місті Дніпропетровську інформацію, яка містить банківську таємницю, шляхом надання роздруківки реєстру електронних платіжних документів про обсяг та обіг грошових коштів Закритого акціонерного товариства «Агава» ( ЄДРПОУ - 33667644 ) : на рахунку № 26502000005 у ЗАТ „ФСБанк", МФО -307349, за період з 03 серпня 2006 року по 22 червня 2007 року; на рахунку № 26001177000300 у ЗАТ „ФСБанк", МФО -307349, за період з 22 червня 2007 року по 09 січня 2009 року; на рахунку № 26153177000300 у ЗАТ „ФСБанк", МФО -307349, за період з 30 листопада 2007року по 25 грудня 2007 року; на рахунку № 26154177010300 у ЗАТ „ФСБанк", МФО -307349, за період з 26 грудня 2007 року по 29 грудня 2007 року - із зазначенням призначення платежу, суми, дати здійснення операції, контрагентів та їх коду ЄДРПОУ.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.