Рішення № 104288379, 04.05.2022, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/1278/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Берелет В.В.

секретаря Саверської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Кринички позовну заяву акціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно доукладеного договорувід 04 вересня 2007 року відповідачотримав кредиту виглядівстановленого кредитноголіміту наплатіжну картку.Відповідач зобов`язавсяпогашати заборгованістьза кредитом,відсотками зайого використання,за перевитратиплатіжного ліміту,а такожоплачувати комісії. Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач належним чином не виконував передбачені договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 17346,67 грн., яка складається з: 12588,74 грн. заборгованість за кредитом, 4757,93 грн. за простроченими відсотками. Тому, посилаючись назазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором № б/н від 04 вересня 2007 року в розмірі 17346,67грн. та судові витрати.

Відповідач та представник відповідача, згідно заяви, просять слухати справу без їх участі. У своєму відзиві, відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши докази по справі суд встановив, що 04 вересня 2007 року між сторонами укладено договір б/н, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. Отримавши кредит, відповідачка не виконувала належним чином свої зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, загальний розмір якої становить 17346,67 грн, яка складається з заборгованості: за кредитом в сумі 12588,74 грн., за простроченими відсотками в сумі 4757,93 грн.

Відповідач, посилається на те, що позивачем не надано жодного доказу, що підтверджувало б виникнення кредитного зобов`язання.

Ухвалою суду від 20 січня 2022 року від акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витребувано оригінал заяви б/н від 04.09.2007 року, що підписаний відповідачем; оригінал довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 26.09.2007 року, що підписаний відповідачем, але жодного документу до суду позивачем чи представниками позивача не надано.

Відповідно до ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст.81 ЦПК України).

За приписами ст.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог. Отже, сторони скористалися своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд, в той час як збирати та відшукувати інші докази замість сторін суд не вправі.

Зважаючи, що позивачем є юридична особабанківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК Українивстановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст.638 ЦК Українидоговір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже і про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем у ході розгляду справи відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 11, 15, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 травня 2022 року.

Суддя: В. В. Берелет

р