Постанова № 10428567, 13.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 липня 2010 року15:05 № 2а-8807/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Баранова Д.О. Блажівської Н.Є. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Марком"

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

провизнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.06.2010 № 0001552302/0/19851.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняття оскаржуваного рішення стало наслідком необґрунтованих висновків про нікчемність укладених позивачем право чинів.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржуване позивачем рішення було прийнято за наслідками проведеної перевірки та встановлених порушень податкового законодавства. Тому в задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Позивачем відповідно до ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України було збільшено позовні вимоги, а саме позивач просив суд визнати протиправним і скасувати повністю з моменту прийняття від 04.06.2010 № 0001552302/0/19851 та №0001542302/0/19852.

Відповідно до ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України до ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі вступив прокурор Дніпровського району м. Києва.

Прокурор, здійснюючи представництво інтересів державі по даній справі, проти задоволення позову заперечував, посилаючись в обґрунтування доводів відповідача на наявність кримінальних справ, порушених проти контрагентів позивача. Заперечуючи проти позову, прокурор просив суд відмовити в задоволенні позову, посилався на докази здобуті під час проведення попереднього слідства по кримінальній справі.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

21.05.2010 відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009.

Результати перевірки були оформлені Актом № 3357/2302/14364754 від 21.05.2009.

Під час перевірки відповідачем було встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 15230844,41 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 14 730 594,67 грн.

04.06.2010 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001552302/0/19851, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 14730594,67 грн. за основним платежем та 7365297,33 грн. штрафних санкцій, всього на суму 22095892 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001542302/0/19852 за платежем податок на прибуток підприємств в сумі 15 230 844,41 грн. за основним платежем та 15 230 844,41 грн. штрафних санкцій, всього 30461688,82 грн.

Висновки відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на наступному.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював взаєморозрахунки з наступними субєктами господарювання:

- ТОВ «Віндкомсервіс»(код ЄДРПОУ 35772360), яке за відомостями відповідача є припиненим, але не знятим з обліку, засновником та директором є ОСОБА_1;

- ТОВ «Термілюкс»(код 34509356), яке за відомостями відповідача є припиненим, але не знятим з обліку, засновником та директором є ОСОБА_2.

Відповідач в акті перевірки посилався на висновки експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці від 04.05.2010 № 14 та від 14.05.2010 № 692, в яких зазначено, що підписи від імені директорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинені на податкових накладних, договорах та актах здачі-приймання робіт, що укладалися з позивачем, належать іншим особам.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що з наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснень встановлено, останні не засновували підприємства відповідно - ТОВ «Віндкомсервіс»(код ЄДРПОУ 35772360) та ТОВ «Термілюкс»(код 34509356), будь-яких юридично значимих дій від імені цих юридичних осіб не вчиняли.

У звязку з цим відповідачем зроблено висновок про те, що укладені позивачем з зазначеними юридичними особами договори у період, за який проводилася перевірка, є нікчемними, а первинні документи - недійсними.

Представник відповідача під час розгляду справи повідомив, що вказані вище обставини підтверджуються матеріалами кримінальних справ.

Відповідно до наданих прокурором копій постанов про порушення кримінальних справ від 14.06.2010 та 29.10.2010 судом зясовано, що за фактом створення ТОВ«Термілюкс»порушено кримінальну справу відповідно до ч.1 та ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. За фактом створення ТОВ ««Віндкомсервіс»доказів порушення кримінальної справи надано не було.

Оцінивши за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У складі цивільного правопорушення, що є підставою визнати правочин нікчемним, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Позивачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі договору № 151 від 01.04.08.

В судовому засіданні представники позивача на запитання суду заявили, що керівник підприємства, особи, відповідальні за укладання договорів не мали протиправної мети. Зазначене твердження відповідачами не спростовано ому суд вважає, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідачів, як обовязкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Надані представником відповідача та прокурором копії постанов про порушення кримінальних справ не приймаються судом до уваги як докази мети на вчинення нікчемного правочину з огляду на те, що по-перше, кримінальна справа порушена за фактом вчинення злочину, а не щодо конкретної особи, а по друге, строк давності для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст.205 КК України, - фіктивне підприємництво стосовно ТОВ «Термілюкс»сплинув відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, (Створення зазначеної юридичної особи мало місце 11.07.2006, кримінальна справа порушена через чотири роки).

Стосовно наміру на вчинення нікчемного правочину з боку ТОВ «Віндкомсервіс»та вини осіб, яки виступали від його імені, будь-яких доказів щодо притягнення їх до кримінальної відповідальності відповідачем та прокурором надано суду не було.

Судом оцінено доводи відповідача про недійсність первинних документів з посиланням на обставини, встановлені висновками експертів.

Відповідно до ст.9 Закону України первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Як вбачається з доданих до справи документів, первинні документи, про недійсність яких зазначив відповідач, складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо посилань відповідача на факт підписання від імені ТОВ «Віндкомсервіс»та ТОВ «Термілюкс»угод не встановленими особами, суд зазначає, що підписання договору від імені юридичної особи не тією особою не може свідчити про його недійсність чи нікчемність, зважаючи на приписи ст. 241 ЦК України.

Наведені позивачем у якості обґрунтування мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, доводів про скасування державної реєстрації ТОВ «Термілюкс»та про ліквідацію ТОВ «Віндкомсервіс», суд не приймає до уваги, з огляду на приписи ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та погоджується с позицією позивача про те, що він користувався інформацією з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців яка є для нього достовірною та не спростована в судовому засіданні. Суд приймає до уваги той факт, що застосованими позивачем заходами перевірки відомостей щодо юридичних осіб - ТОВ «Термілюкс»та ТОВ «Віндкомсервіс»(запити до Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25.06.2010 та до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 25.06.2010, копії відповідей на які містяться у справі) виявилися, що на день судового розгляду вказані юридичні особи не виключені з Державного реєстру юридичних осіб та з реєстру платників ПДВ.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції позивача щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів нікчемності вчинених позивачем правочинів, тому зроблені в Акті перевірки висновки про порушення податкового законодавства завищення валових витрат та податкового кредиту є безпідставними.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Марком" задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 04 червня 2010 р. № 0001552302/0/19851 та № 0001542302/0/19852 щодо Спільного українсько-німецького підприємства “МАРКОМ” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марком" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді Д.О. Баранов Н.Є. Блажівська