Рішення № 104276960, 11.05.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року Справа № 280/11673/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:

1) визнати дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії внаслідок професійного захворювання з обмеженням її розміру у 200,00 грн. протиправними;

2) зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсію по інвалідності від професійного захворювання без обмеження її розміром мінімальної пенсії, визначеної згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15.04.2003 №544 у сумі 200,00 грн., із застосуванням мінімального розміру пенсії, визначеного статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, а саме в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з часу призначення пенсії по 01.10.2017 з урахуванням різниці, що вже була виплачена.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому призначено пенсію по інвалідності від професійного захворювання, яка виплачувалась з обмеженням у розмірі 200 гривень, але з доплатою до розміру прожиткового мінімуму - мінімальної пенсії. Дії відповідача щодо обмеження розміру виплати пенсії є протиправними, оскільки суперечать чинному законодавству, ґрунтуються на мотивах довільного тлумачення окремих норм права і не відповідають критеріям правомірності рішення та дій суб`єкта владних повноважень, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.12.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

10.01.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що органом Пенсійного фонду України обґрунтовано, відповідно до норм права здійснено призначення, обчислення та виплату позивачу пенсії по інвалідності від професійного захворювання. Норми, прийняті органом виконавчої влади, не вступають у колізію з іншими приписами нормативно-правових актів в частині визначення максимального розміру пенсії. Також з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 звертає увагу на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії з огляду на пропуск строку звернення до суду з даним позовом, оскільки перебіг процесуального строку починається саме з травня 2011 року, коли позивач не отримав відповідну пенсійну виплату. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та з 31.05.2011 отримував пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання.

Відповідно до протоколу №3469 від 08.06.2011 позивачу нараховано основний розмір пенсії з урахуванням коефіцієнтів 4625,45 грн., розмір пенсії з обмеженням 200,00 грн.

Згідно Довідки №53 від 08.04.2021, у період з травня 2011 року по вересень 2017 року позивач отримав пенсії в загальному розмірі 74241,64 грн., а саме: травень 2011 року - 24,64 грн.; з червня по вересень 2011 року 764 грн. щомісячно; жовтень 2011 року - 784 грн.; листопад 2011 року - 784 грн.; грудень 2011 року - 800 грн.; з січня по березень 2012 року 822 грн. щомісячно; з квітня по червень 2012 року - 838 грн. щомісячно; з липня по вересень 2012 року - 844 грн. щомісячно; жовтень 2012 року - 856 грн.; листопад 2012 року - 856 грн.; грудень 2012 року - 884 грн.; з січня по листопад 2013 року - 894 грн. щомісячно; з грудня 2013 року по листопад 2015 року - 949 грн. щомісячно; з грудня 2015 року по квітень 2016 року - 1074 грн. щомісячно; з травня по листопад 2016 року - 1130 грн. щомісячно; з грудня 2016 року по квітень 2017 року - 1247 грн. щомісячно; з травня по вересень 2017 року - 1312 грн. щомісячно.

На відповідне звернення представника позивача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , Управління листом від 09.04.2021 за №0800-0205-8/25789 повідомило, що з 01.01.2004 року після набрання чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення пенсій по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань відбувалися відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» максимальна пенсія для працівників, зайнятих на роботах за Списком №1, не може перевищувати чотирьох мінімальних пенсій за віком (станом на 31.12.2003 року - 200 грн.). Враховуючи зазначене, основний розмір пенсії по інвалідності III групи внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 обмежувався 200 грн. З 01.10.2017 року проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії внаслідок професійного захворювання з обмеженням її розміру у 200,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У ст.46 Конституції України зазначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України від 09.07.2003 за №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (набрав чинності 01.01.2004) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. (…).

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Частиною 16 ст.34 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

У ст.29 Закону України від 05.11.1991 за №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зазначено: «Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах: інвалідам I групи - 70 процентів; інвалідам II групи - 60 процентів; інвалідам III групи - 40 процентів заробітку (стаття 64). Якщо у інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при відповідному стажі роботи. Мінімальний розмір пенсії встановлюється на рівні соціальної пенсії по відповідній групі інвалідності (стаття 94). Мінімальний розмір пенсії особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також громадянам, яких необгрунтовано було піддано політичним репресіям і в подальшому реабілітовано, інвалідність яких пов`язана з репресіями, встановлюється: інвалідам I та II груп - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком; інвалідам III групи - у розмірі півтори мінімальних пенсії за віком. Максимальна пенсія не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбаченихпунктом "а" статті 13істаттею 14цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком. Пенсії інвалідам внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання обчислюються із середнього заробітку на підприємстві для даної професії».

У Постанові Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 за №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» зазначено: «З метою поліпшення матеріального становища пенсіонерів Кабінет Міністрів України постановляє: 1.Збільшити: а) мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно; б) максимальний розмір трудових пенсій за віком: до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; до 150 гривень включно - для інших категорій працівників. Збільшення мінімального розміру пенсій, передбачене цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій. …».

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовіими актами, Закон України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 набрав чинності 01.01.2004 та має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій».

Враховуючи наведені норми права та обставини справи, суд вважає протиправною виплату органом Пенсійного фонду України позивачу пенсії по інвалідності від професійного захворювання з обмеженням у сумі 200 грн. 00 коп. з часу призначення пенсії по 01.10.2017.

На думку суду, відповідачем не доведено дотримання приписів ст.ст.8, 46 Конституції України при виплаті позивачу пенсії по інвалідності від професійного захворювання з обмеженням у сумі 200 грн. 00 коп. з часу призначення пенсії по 01.10.2017.

Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Аналіз положень ст.46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування свідчить про те, що не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Отже, за таких обставин право пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є безпідставним.

Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а та постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, суд зазначає, що у вказаних постановах викладено правовий висновок, згідно з яким норми статті 87 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII, статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 звернула увагу на те, що пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

За встановленими матеріалами справи, відповідно до протоколу №3469 від 08.06.2011 при призначенні пенсії позивачу нараховано основний розмір пенсії з урахуванням коефіцієнтів 4625,45 грн., водночас, у період з травня 2011 року по вересень 2017 року відповідачем протиправно обмежено її розмір у 200,00 грн.

Таким чином, нараховані позивачу до виплати суми пенсії у вказаний період не були виплачені в повному обсязі у зв`язку з протиправним обмеженням з боку органу Пенсійного фонду, а тому виплата належних сум пенсії, не отриманих з вини пенсійного органу, не може бути обмежена будь-яким строком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання з обмеженням у сумі 200,00 грн за період з дати призначення пенсії по 01.10.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізький області виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання без обмеження її розміром мінімальної пенсії, визначеної згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15.04.2003 №544 у сумі 200,00 грн., із застосуванням мінімального розміру пенсії, визначеного ст.28 Закону України від 09.07.2003 за №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з часу призначення пенсії по 01.10.2017 з урахуванням різниці, що вже була виплачена.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 11.05.2022.

Суддя М.О. Семененко