Рішення № 104271838, 11.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2022 Справа № 914/371/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів

до відповідача Комунального підприємства «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 57450,73 грн заборгованості за Договором 41СР797-5320-21 на постачання природного газу від 29.03.2021

За участю представників сторін: не викликались

Судові процедури

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до Комунального підприємства «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради про стягнення 57450,73 грн заборгованості за Договором 41СР797-5320-21 на постачання природного газу від 29.03.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.02.2022 справу №914/371/22 передано на розгляд судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 15.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором 41СР797-5320-21 на постачання природного газу від 29.03.2021 в частині оплати наданих позивачем послуг з постачання природного газу за квітень 2021 року, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 48 512,69 грн основного боргу, 1 806,59 грн інфляційних витрат, 1 089,55 грн 3% річних та 6 041,9 грн пені.

Заперечення відповідача

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 15.02.2022 п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

З інформації на офіційній веб-сторінці АТ «Укрпошта»: https://www.ukrposhta.ua/ на вкладці «Трекінг» за номером поштового відправлення № 7901414430778 вбачається, що скерована на юридичну адресу відповідача (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П.Орлика, буд. 15) копія ухвали суду від 15.02.2022 про відкриття провадження у справі була ним отримана 19.02.2022.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Обставини справи

29.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради (Споживач) укладено Договір 41СР797-5320-21 на постачання природного газу, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність Споживачу протягом квітня 2021 року ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (Природний газ), а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором щодо поставки природного газу у квітні 2021 року підтверджується Актом №ЗЛВ81030731 приймання-передачі природного газу від 30.04.2021 на суму 68512,69 грн.

У свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості поставленого позивачем природнього газу повністю не виконав, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 48 512,69 грн.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу у розмірі 48 512,69 грн позивач просить суд стягнути з відповідача 1 806,59 грн інфляційних витрат, 1 089,55 грн 3% річних та 6 041,9 грн пені.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав. Суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Позиція суду

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору 41СР797-5320-21 на постачання природного газу від 29.03.2021.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором щодо поставки позивачу природного газу на суму 68512,69 грн підтверджується долученим до матеріалів справи Актом №ЗЛВ81030731 приймання-передачі природного газу від 30.04.2021, який підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень. Акт приймання-передачі є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить відомості про господарську операцію та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу може сплачуватись до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

Згідно п. 4.2.3 Договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 Договору) здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором щодо оплати вартості поставленого природного газу повністю не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 48 512,69 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Також згідно частини 2 ст. 625 ІІК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ІІК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором та законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

З огляду на викладене, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 48 512,69 грн основного боргу, 1 806,59 грн інфляційних витрат, 1 089,55 грн 3% річних та 6 041,9 грн пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №36 від 09.02.2022.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В позовній заяві позивачем визначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу становить 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради (код ЄДРПОУ 43032947; 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П. Орлика, буд. 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (код ЄДРПОУ 39594527; 79039, місто Львів, вул. Шевченка Т., буд. 111А) 48 512,69 грн (сорок вісім тисяч п`ятсот дванадцять гривень 69 копійок) основного боргу, 1 806,59 грн (одна тисяча вісімсот шість гривень 59 копійок) інфляційних витрат, 1 089,55 грн (одна тисяча вісімдесят дев`ять гривень 55 копійок) 3% річних, 6 041,90 грн (шість тисяч сорок одна гривня 90 копійок) пені та 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.05.2022.

Суддя Кидисюк Р.А.