Рішення № 104271834, 11.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2022 Справа № 914/347/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув справу

за позовом: Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів,

предмет позову: стягнення 309 402,52 грн.,

підстава позову: неналежне виконання умов договору про закупівлю № Т.6.21 від 22.03.2021,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

15.10.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про стягнення 309 402,52 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відзиву на позовну заяву відповідачем у строк, встановлений законом і судом, не подано.

Суд враховує, що 24.02.2022 Законом України затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Тому ухвалою від 17.03.2022 судом запропоновано учасникам справи висловити позиції стосовно подальшого процесу розгляду справи, наявності клопотань, у тому числі стосовно продовження строків підготовчого провадження чи проведення підготовчого провадження без участі представника сторони.

21.03.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відповідачем заяв, клопотань не подано, хоча про дату та час судового засідання сторона повідомлена належним чином (поштове відправлення за трек-кодом 7901414482425 отримане адресатом 21.03.2022).

У судовому зсіданні 13.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.04.2022. За клопотанням представника позивача розгляд справи 20.04.2022 відкладено, на 11.05.2022, про що повідомлено сторони ухвалами, зокрема, відповідача також у спосіб надіслання на електронні адреси товариства і адвоката.

У судове засідання 11.05.2022 сторони явку представників повторно не забезпечили. Проте, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач причин неявки не повідомив, заяв, клопотань не подавав.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що відповідач обізнаний про дане судове провадження, неявка представника судові засідання є повторною та систематичною, клопотань про намір подавати відзив на позовну заяву не подано. За таких обставин, суд не вважає повторну неявку представника відповідача у дане судове засідання такою, що перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні.

Щодо неявки представника позивача, то відповідно до ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 11.05.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач стверджує, що ТОВ «Кондор Логістик» не виконує свої обов`язки відповідно до умов договору, тоді як позивачем виконано свої зобов`язання та сплачено відповідачу 110 340,00 грн. та 293 280,00 грн., тобто всього на суму 403 620,00 грн. Відповідачем здійснено відпуск пального лише на суму 244 396, 80 грн. Крім стягнення 159 223, 20 грн. вартості палива, яке неможливо отримати на АЗС по обміну придбаних у відповідача талонів, позивачем також нараховано 147 649,20 грн. штрафу та 2 530,12 грн. пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

22.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (згідно з договором постачальник, надалі по тексту рішення відповідач) та Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (згідно з договором покупець, надалі по тексту рішення позивач) уклали договір поставки № Т.6.21, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити покупцю товар бензин А-95Євро5-Е5 та дизельне паливо Євро5-ДП-Л-ВО (ДП-3-ВО) у необхідній кількості та належної якості за визначеним предметом закупівлі ДК 021:2015-09130000-9 нафта і дистиляти, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.3 договору відпуск пального здійснюється за талонами, відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1442.

Сторонами підписано специфікацію на бензин А-95Євро5-Е5, вартістю 698 004,00 грн., та дизельне паливо Євро5-ДП-Л-ВО (ДП-3-ВО), вартістю 778 488,00 грн., тобто всього на суму 1 476 492,00 грн.

Додатком № 2 до договору є перелік АЗС.

29.03.2021 сторонами підписано видаткову накладну № 290321/1 на суму 110 340,00 грн. за 1 500 л дизельного палива та 3 000 л бензину (сума відповідає рахунку на оплату № 121 від 29.03.2021).

21.04.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі паливних карток на пальне згідно з видатковою накладною № 2903421/1 в кількості 450 штук.

06.04.2021 позивачем сплачено відповідачу 110 340,00 грн.

21.04.2021 сторонами підписано видаткову накладну № 210421/2 на суму 293 280,00 грн. за 5 000 л дизельного палива та 7 000 (сума відповідає рахунку на оплату № 138 від 21.04.2021).

21.04.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі паливних карток на пальне згідно з видатковою накладною № 210421/2 в кількості 860 штук.

22.04.2021 позивачем сплачено відповідачу 293 280,00 грн.

Проте, у липні 2021 позивачем виявлено факти неможливості придбання палива за придбаними у відповідача талонами, про що складено акти від 02.07.2021 та від 05.07.2021, причина відмови статус призупинено.

06.07.2021 позивач звертався до відповідача із листом-претензією про виконання умов договору (вих. № 053/05-2893 від 05.07.2021), а саме з вимогою повернути сплачені кошти за паливо, в кількості, що не могло бути придбане на АЗС 159 223,20 грн. Претензія отримана відповідачем 08.07.2021.

Крім цього, представник позивача звернувся із адвокатським запитом до ТОВ «Вест Петрол Маркет» щодо надання відповіді про причини відмови заправки на АЗС автомобілів позивача з 18.06.2021, про особу, з вини якої не здійснюється заправка автомобілів, про договірні відносини із ТОВ «Кондор Логістик». Відповідаючи на такий запит, ТОВ «Вест Петрол Маркет» у листі від 14.07.2021 вказує, що ТОВ «Вест Петрол Маркет» не є емітентом талонів і не може контролювати умови їх використання; що саме ТОВ «Кондор Логістик» як постачальник по договору визначає умови використання талонів, дозволяє чи забороняє їх обслуговувати, на що ТОВ «Вест Петрол Маркет» не може впливати; що між ТОВ «Вест Петрол Маркет» і ТОВ «Кондор Логістик».

На час звернення з позовом до суду у позивача наявні талони на бензин А-95, номіналом 20 в кількості 94 штуки (1 880 л) та 10 літрів в кількості 229 штуки (2 290 л), всього в кількості 4 170 л. Також наявні талони на дизель, номіналом 10 л в кількості 95 штук (950 л) та 20 л в кількості 69 штук (1 380 л), всього в кількості 2 330 л дизеля.

Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару дизельного палива у талонах.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у відповідача дизельне паливо у талонах в загальній кількості 6 500 л, загальною вартістю 155 220,00 грн., та бензин А-95 в кількості 10 000 л. вартістю 248 400,00 грн., які позивачем сплачено 06 та 22 квітня 2021.

Договором (п. 6.3.1) передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити відпуск товару в асортименті, кількості та у строки, передбачені договором; відпускати (передавати) товари через мережу АЗС, зазначену в п. 5.4 договору, при пред`явленні покупцем паливних карток/талонів.

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Суд також звертає увагу, що враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку придбання палива у спосіб придбання талонів, мету придбання таких - мати можливість їх пред`явлення на АЗС для отримання палива у погодженій кількості та у межах строку дії таких карток, позивачу мали бути передані картки, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред`явленні картки на АЗС. Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій позивача для отримання палива на АЗС при пред`явленні карток.

Відповідач ні в процесі досудового спілкування з позивачем, ні під час розгляду справи, не довів об`єктивних обставин неможливості виконання взятих на себе зобов`язань, оплачених позивачем у повному обсязі.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.

Крім цього, договором передбачено, що місцем поставки товару є АЗС, визначені в додатку № 2 до договору.

Як встановлено вище, позивачу передано 1 310 талонів, вартістю 403 620 грн. Проте, лише частина з них виявилась придатними для їх отоварювання, що не спростовано належними і допустимими доказами відповідачем. Решта талонів, загальною вартістю 159 223,20 грн. з незалежних від позивача причин неможливо обміняти на АЗС на відповідне паливо, про що позивач ще в липні 2021 повідомляв відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет». Суд звертає увагу, що під час розгляду справи відповідач, будучи обізнаним про розгляд даної справи, також не повідомив.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на їх спростування відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо реалізації ним придбаних у відповідача талонів лише частково та неможливості реалізації решти талонів на суму 159 223,20 грн. (4 170 л. бензину А-95, вартістю 103 582,80 грн., та 2 330 л дизеля, вартістю 55 640,40 грн.).

Відтак, обставину неможливості реалізувати частину карток, придбаних у відповідача, суд визнає доведеною та не спростованню. Наведене у свою чергу не відповідає умовам зобов`язань, що виникли між сторонами, адже, здійснюючи повну оплату товару палива у талонах, сторона (позивач) розраховувала на відпуск відповідного пального на відповідних АЗС, обов`язок забезпечення здійснення якого належить відповідачу.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено судом вище, та не спростовано відповідачем, із претензії позивача вбачається, що позивач, виявивши неможливість отримання палива на АЗС по талонах, вимагав у відповідача або повернення сплачених позивачем коштів, або поставку палива. Після отримання такої претензії відповідач жодним чином не відреагував на звернення позивача та не виконав жодну із умов. Протилежного відповідачем під час судового розгляду не доведено.

Суд звертає увагу, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути отриманий згідно з умовами договору на АЗС. Відтак, позовні вимоги щодо стягнення 159 223,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач нараховує 147 649,20 грн. штрафу у розмірі та 2 530,12 грн. пені.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі безпідставної відмови від виконання договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від загальної суми договору.

Відповідно до п. 1.3 договору ціна договору встановлена за результатами відкритих торгів, проведена через систему ProZorro та становить 1 476 492,00 грн.

Тому, передбачений п. 7.3 договору штраф порахований позивачем правильно і становить 147 649,20 грн.

Договором (п. 7.2) також передбачено відповідальність у вигляді пені. Так, у разі порушення строків виконання зобов`язання постачальником останній сплачує замовником пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми вартості товару, стосовно якого допущено прострочення, за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено нарахування пені на суму прострочення 159 223,00 грн. за період 01.01.2022 31.01.2022.

Як зазначалося вище, позивачу мали бути передані талони, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред`явленні талонів на АЗС. Талони передані позивачу 29.03.2021 та 21.04.2021, коли сторонами підписано видаткові накладні та акти приймання-передачі талонів. Та як виявилось, такі не були забезпечені достатньою кількістю палива, доступного для обміну позивачем на АЗС при пред`явленні відповідних талонів. Договором також передбачено, що строк поставки товару з дати підписання договору до 31.12.2021 включно.

Як вбачається з обставин справи, позивач з незалежних від нього обставин не зміг здійснити заправку автомобілів на АЗС, що також не заперечено та не спростовано відповідачем. Разом з тим у строк, визначений договором (31.12.2021) ні обміну карток, ні поставки додаткових карток, ні повернення коштів (передоплати по невикористаних картках) відповідачем не було вчинено. Тому позивач має право на стягнення пені за період прострочення 01 31.10.2022, що становить 2 530,12 грн.

Враховуючи наведене, суд підсумовує, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (ідентифікаційний код юридичної особи 39046990, 79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84, квартира 1Б) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 35210739, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6) 159 223, 20 грн. основного боргу, 147 649,20 грн., 2 530,12 грн. пені. та 4 641,04 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.05.2022.

Суддя Матвіїв Р.І.