Рішення № 104271699, 12.05.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2022Справа № 910/980/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (вул. Колективна, буд. 10, м. Полтава, 36023; ідентифікаційний код 37686922)

до Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8,

м. Київ, 02154; ідентифікаційний код 21647131)

про стягнення 19 310,97 грн

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс. Капітал» (далі за текстом - ТОВ «Маркс.Капітал», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі за текстом - МТСБУ, відповідач) 3 387,04 грн - 3% річних та 15 923,93 грн - втрат від інфляції, а всього

19 310, 97 грн заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 16.07.2019 № АІ/0721877 (далі за текстом - договір страхування).

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що 12.06.2015 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_1 на автодорозі Одеса-Вознесенськ-Новий Буг 50 км+100 м, відволікся від керування, внаслідок виникнення перешкоди не вжив заходів для зменшення швидкості або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на стоячий автомобіль «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_2 та автомобіль «Toyota Avensis», державний номер НОМЕР_3 , чим порушив п. 2.3 (б) та п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі

№ 521/10503/15-п від 15.07.2015, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент ДТП, застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0721877 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (далі за текстом - ПрАТ «СК «Україна»).

Власник транспортного засобу «Toyota Avensis», державний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_2 13.08.2015 подав до ПрАТ «СК «Україна» заяву про страхове відшкодування.

До 12.11.2015 ПрАТ «СК «Україна» не здійснило виплату суми страхового відшкодування у строк передбачений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон про обов`язкове страхування), у зв`язку з чим 17.02.2016 між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ФОП Шиян Д.С. зайняв місце ОСОБА_2. в зобов`язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну ОСОБА_2. від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.

29.02.2016 між ФОП Шиян та ТОВ «Маркс.Капітал» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/29-02/2016, на підставі якого ТОВ «Маркс.Капітал» набуло право вимоги за договором страхування № АІ/0721877.

Позивач зазначає, що на підставі вказаного договору відбулася заміна кредитора у зобов`язанні за договором страхування № АІ/0721877 з ФОП Шиян на ТОВ «Маркс.Капітал», а тому починаючи з 29.02.2016 кредитором у договірному зобов`язанні за договором страхування № АІ/0721877, яке виникло в результаті ДТП є ТОВ «Маркс.Капітал».

В подальшому, ПрАТ «СК «Україна» порушуючи умови договору страхування не здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ «Маркс.Капітал».

02.03.2018 господарським судом міста Києва порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» № 910/842/18, в якій вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» та ПрАТ «Арсенал Страхування» визнано в повному обсязі на суму 1 232 899, 85 грн.

17.07.2019 господарським судом міста Києва винесено ухвалу у справі

№ 910/842/18, якою вирішено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

Позивач зазначає, що відповідно до підпункту ґ. пункту 41.1 статті 41 Закону про обов`язкове страхування у МТСБУ виникли підстави для виконання зобов`язань за договором страхування перед ТОВ «Маркс.Капітал», у зв`язку з чим 10.09.2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу, яку МТСБУ було задоволено частково та прийнято рішення про виплату відшкодування у зобов`язанні за договором страхування

№ АІ/0721877 в розмірі 46 323,68 грн.

Таким чином розмір невиконаного зобов`язання перед ТОВ «Маркс.Капітал» становить 19 310, 97 грн. з яких: 3 387, 04 грн. - 3% річних за користування чужими коштами; 15 923, 93 грн. - розмір інфляційних втрат, що в свою чергу і стало підставою для звернення до суду з даним позовом, оскільки на переконання позивача часткове виконання відповідачем умов договору страхування порушує права позивача, оскільки станом на дату подання позовної заяви, зобов`язання за договором страхування в повному обсязі не виконано.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача щодо пропуску строків позовної давності та зазначає, що у даній справі такий строк застосовано бути не може, оскільки розмір заборгованості за договором страхування № АІ/0721877 вже встановлений ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі

№ 910/842/18, а позовна давність до заявлених вимог не може застосовуватися, оскільки не була пропущена.

Також позивач заперечуючи доводи відповідача, посилається на те, що починаючи з 17.07.2019 до МТСБУ перейшли зобов`язання за полісом № АІ/0721877 ПрАТ «СК «Україна» в обсягах, що існували у останнього перед потерпілим в обсязі визнаному господарським судом міста Києва у справі № 910/842/18 (з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат).

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закону про обов`язкове страхування), статтею 41 якого передбачено вичерпний перелік регламентних виплат, що здійснюється МТСБУ та лише в частині відшкодування шкоди за договором страхування.

Виплата позивачу страхового відшкодування у розмірі 46 323,68 грн є фактичним виконанням зобов`язання у повному обсязі, а нараховані 3 % річних та інфляційні втрати у відповідності до частини 5 статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 вважаюся погашеними у зв`язку із недостатністю майнових активів боржника - ПрАТ «СК «Україна».

Відповідач у своєму відзиві також зазначає про те, що МТСБУ не є ані правонаступником, ані стороною договору обов`язкового страхування, а тому відповідальність ПрАТ «СК «Україна» не може бути покладено на відповідача, тим паче, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбаченого статтею 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) має індивідуальний характер.

Крім того, відповідач посилається на відсутність підстав для здійснення нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки відповідачем виплачено позивачу суму страхового відшкодування в межах 90-то денного строку, як це передбачено п. 36.2.

ст. 36 Закону про обов`язкове страхування.

Відповідач також просить суд застосувати до заявлених позивачем вимог строк позовної давності, який на переконання відповідача має обраховуватися з дати ДТП - 12.06.2015 та відповідно відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Що стосується заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просить суд їх зменшити з огляду на однотипність поданих позовів, які знаходяться у провадженні господарського суду міста Києва.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.02.2022 до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

18.04.2022 до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2022 задоволено клопотання позивача та поновлено процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, яку долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштового повідомлення № 3601900196290 відповідь на відзив на позовну заяву 14.04.2022 отримано відповідачем.

Ухвала господарського суду м. Києва про поновлення процесуального строку від 20.04.2022 (поштове повідомлення № 0105492081007) отримано відповідачем 02.05.2022.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті. (частина 4 статті 167 ГПК України)

З огляду на викладене вище, враховуючи дату отримання відповіді на відзив на позовну заяву та встановлений ухвалою суду від 28.01.2022 п`ятиденний строк відповідач повинен був подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву у строк до 19.04.2022.

Суд вказує, що станом на дату ухвалення даного рішення суду заперечення на відповідь на відзив до суду або ж клопотання про продовження строку на подання такої заяви по суті спору до суду не надходило.

При цьому суд звертає увагу, що поновлення позивачу процесуального строку на подання відповіді на відзив жодним чином не впливає на обов`язок відповідача у випадку подачі заяв по суті спору вчиняти такі дії у встановлений судом строк.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, в тому числі містить відзив на позовну заяву із нормативно обґрунтованими запереченнями по суті заявлених вимог, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі

№ 521/10503/15-п від 15.07.2015 встановлено, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ГАЗ 3302», державний номер НОМЕР_1 на автодорозі Одеса-Вознесенськ-Новий Буг 50 км+100 м, відволікся від керування, внаслідок виникнення перешкоди не вжив заходів для зменшення швидкості або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на стоячий автомобіль «Toyota Land Cruiser», державний номер НОМЕР_2 та автомобіль «Toyota Avensis», державний номер НОМЕР_3 , чим порушив п. 2.3 (б) та п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до вказаної вище постанови ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Станом на дату настання страхового випадку - ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПрАТ «СК «Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

№ АІ/0721877.

12.06.2015 проведено огляд пошкодженого автомобіля «Toyota Avensis», державний номер НОМЕР_3 та у подальшому визначено вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку № 817/6-15 від 12.06.2015 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням вартості фізичного зносу становить 52 661, 90 грн.

13.08.2015 ОСОБА_3 на підставі довіреності б/н 15.06.2015 від імені ОСОБА_2 подав до ПрАТ «СК «Україна» заяву про страхове відшкодування, однак до 12.11.2015 ПрАТ «СК «Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування у зв`язку з чим 17.02.2016 між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування.

Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.08.2014, номер полісу № АІ/0721877 в страховій компанії ПрАТ «СК «Україна».

Внаслідок укладення даного договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеного шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.3. договору, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 49 000, 00 грн.

Згідно з пунктом 1.4 договору факторингу зобов`язаними особами є: особа, визнана винною у ДТП особа - ОСОБА_1 ; страхова компанія - ПрАТ «СК «Україна»; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.02.2016 між ФОП Шиян та ТОВ «Маркс.Капітал» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/29-02/2016, на підставі якого ТОВ «Маркс.Капітал» набуло право вимоги за договором страхування № АІ/0721877.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Нормами частини 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі № 910/842/18 відкрито провадження про банкрутство ПрАТ «СК «Україна»; визнано розмір безспірних вимог ініціюючих кредиторів - ТОВ «Маркс.Капітал» та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на суму 1 232 899, 85 грн.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.06.2018

№ 910/842/18 визнано конкурсним кредитором ПрАТ «СК «Україна», зокрема, ТОВ «Маркс.Капітал» першої черги на суму 9 547 674, 57 грн, четвертої черги на суму

3 916 198, 78 грн, шостої черги на суму 1 835 120, 95 грн, загальна сума 15 298 994, 30 грн.

21.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Маркс. Капітал» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 944 765, 41 грн., яка складається із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов`язаннях, що виникли на підставі договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі, полісу № АІ/0721877.

19.10.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» подано уточнення до вказаної вище заяви про грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна» у справі № 910/842/18 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 941 518, 06 грн., до яких в тому числі входять нарахування 3 % річних, інфляційних витрат та пені від простроченої суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 визнано кредиторські вимоги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс. Капітал» на суму 3 524, 00 грн. - першої черги, на суму 4 937 944, 06 - шостої черги, в загальному 4 941 468, 06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019, у відповідності до положень ч. 5

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019, у відповідності до положень ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника вимоги кредиторів, зокрема,

ТОВ «Маркс.Капітал» першої черги на суму 9 555 040,57 грн, четвертої черги на суму

3 916 198, 78 грн, шостої черги на суму 6 868 953, 48 грн, загальна сума 20 340 192, 80 грн.

10.09.2019 позивач, у зв`язку з ліквідацією ПрАТ «СК «Україна» ухвалою суду від 17.07.2019 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу.

02.10.2019 відповідач заявою № 3.1-05/32079 частково виконав зобов`язання за договором страхування № АІ/0721877, зокрема, здійснив лише виплату страхового відшкодування у розмірі 46 323, 68 грн. Інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних - 3 387, 04 грн та інфляційних втрат - 15 923, 93 грн залишена з боку відповідача без задоволення.

Заперечення відповідача фактично зводяться до повного виконання перед позивачем існуючих зобов`язань у зв`язку із виплатою суми страхового відшкодування за полісом

№ АІ/0721877 та відсутність підстав для нарахування та виплати суми 3 % річних та інфляційних втрат.

Також позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 600, 00 грн. (як зазначено у попередньому орієнтовному розрахунку суми судових витрат), на підтвердження факту понесення яких позивачем до суду надано наступні докази: договір про надання правової допомоги № 96 від 01.06.2020; додаткова угода № 1 до договору; додаток № 1 від 01.06.2020 до додаткової угоди № 1; акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 442 від 19.01.2022 та ордер серії АІ № 1059663.

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.06.2020 до договору гонорар за надання адвокатським об`єднанням правової допомоги сплачується клієнтом у формі фіксованої плати, відповідно до цін (тарифів) визначених у додатку № 1 до даної додаткової угоди «Тарифи за надання окремих видів правової допомоги».

Також із вказаної додаткової угоди № 1 від 01.06.2020 вбачається, що гонорар сплачується в тому числі на підставі підписаного та узгодженого сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги.

Суд зазначає, що акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 442 від 19.01.2022 підписаний сторонами без зауважень та претензій, та з якого вбачається, що адвокатським об`єднанням надано позивачу послуги на загальну суму 4 600, 00 грн., а клієнтом такі послуги прийнято.

Що стосується заперечень відповідача щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що останні не містять обґрунтувань щодо необхідності зменшення таких витрат, в чому полягає їх неспівмірність, а обставини, на які посилається позивач не підтверджені відповідними доказами.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон 1961-IV) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 39.1. статті 39 Закону 1961-IV моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до пункту 39.2.1. статті 39 Закону 1961-IV основними завданнями МТСБУ, зокрема, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим законом.

У відповідності до норм підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене вище, суд вказує, що розмір грошових вимог ТОВ «Маркс. Капітал» в заявленій до відшкодування сумі 19 310, 97 грн та їх обґрунтованість до ПрАТ «СК «Україна» встановлені у справі № 910/842/18, мають преюдиціальне значення та не потребують повторного доказування.

Ухвалою суду від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів боржника ПрАТ «СК «Україна» не задоволені у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

За таких підстав, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика (ПрАТ «СК «Україна») - учасника МТСБУ для задоволення вимог його кредиторів.

Як вже було встановлено судом, позивач, у зв`язку з ліквідацією ПрАТ «СК «Україна» 10.09.2019 звернувся до відповідача із заявою про виплату боргу.

Однак, згідно заяви відповідача від 02.10.2019 ним частково виконано зобов`язання за договором страхування № АІ/0721877, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 46 323, 68 грн. Інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат була залишена з боку відповідача без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також суд зазначає, що оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому.

У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону 1961-IV, а саме на переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 цього Закону.

Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону 1961-IV) є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування, що в свою чергу спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.

Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПрАТ «СК «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 1/24-06/2015 від 24.06.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за Договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 3.1.).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 та від 07.09.2021 по справі № 910/14293/19.

З огляду на встановлений факт переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Проте, як вказувалось вище, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права.

Вирішуючи питання про відлік строку позовної давності на заявлення позовних вимог, суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 та зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Отже, у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.

Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.

Тому, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважає відповідач.

Судом встановлено факт ліквідації ПрАТ «СК «Україна» ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у цій справі, що розглядається.

За приписами статтей 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлені обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду від 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності та свідчать про звернення з позовом до МТСБУ 24.01.2022 в межах такого строку.

З огляду на зазначене та встановлені судом обставини щодо обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а тому дійшов висновку про задоволення позову.

Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 ГПК України.

При тому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку виплачено лише суму страхового відшкодування без урахування нарахованих сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Що стосується питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що заперечення відповідача є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, а відтак, на думку суду, носять суто формальний характер у зв`язку з чим, враховуючи категорію справи та розмір заявлених позивачем витрат (фіксовані тарифи), суд, оцінюючи надані позивачем докази, дійшов висновку, що відшкодуванню та відповідному стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 600, 00 грн.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»- задовольнити.

2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (вул. Колективна, буд. 10, м. Полтава, 36023; ідентифікаційний код 37686922) 3 % річних - 3 387 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн 04 коп, інфляційні втрати - 15 923 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять три) грн 93 коп, судовий збір - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу - 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 12.05.2022

Суддя Антон ПУКАС