Рішення № 104261471, 31.01.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19231/21

провадження № 2/753/404/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"31" січня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

за участю секретаря - Григораш Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (далі по тексту - Відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - Відповідач 2) про стягнення страхового відшкодування та збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.06.2020 р. в м. Києві по вул. Дніпровська Набережна сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «KIA Mohave», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Вина водія, ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17.07.2020 р. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач.

Відповідно до звіту №184 складеного 12.10.2020 р. ТОВ «ЕКЛІС» вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті ДТП складає 36 870 грн. 78 коп.; вартість відновлювального ремонту автомобіля 43 797 грн. 97 коп.

Зазначає, що поніс додаткові витрати на оплату розбирання і дефектування автомобіля у розмірі 1 875 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду заподіяну здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «KIA Mohave», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» згідно із полісом АО/1924124, за яким ліміт за завдання шкоди майну становить 130 000 грн., франшиза - 2 600 грн.

Враховуючи, що відповідач 1 не сплатив суму страхового відшкодування, а відповідач 2 ухиляється від відшкодування шкоди, позивач, просить суд: стягнути з ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» суму страхового відшкодування у розмірі 34 270 грн. 78 коп.; стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 6 927 грн. 19 коп. (різниця між вартістю відновлювального ремонту автомобіля 43 797 грн. 97 коп. та вартістю матеріального збитку 36 870 грн. 78 коп.), суму франшизи 2 600 грн.; витрати на оплату розбирання і дефектування автомобіля у розмірі 1 875 грн.; та моральну шкоду яку позивач оцінює в 6 000 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07.10.2021 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечуючи, проти постановлення заочного рішення.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову.

Представник відповідача, ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибули, хоча про час та місце слухання справи відповідачі повідомлялись належним чином, причини неявки не відомі.

Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Встановлено, що 05.06.2020 р. в м. Києві по вул. Дніпровська Набережна сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «KIA Mohave», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17.07.2020 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с.11)

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача 2 у скоєнні ДТП є підтвердженою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач.

Відповідно до звіту №184 складеного 12.10.2020 р. ТОВ «ЕКЛІС» вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті ДТП складає 36 870 грн. 78 коп.; вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 43 797 грн. 97 коп. вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 36 870 грн. 78 коп. (а.с.26-30)

Будь - яких доказів які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності звіту оцінювача, чи доказів пов`язаних з його недостатньою професійною кваліфікацією, сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, і може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду заподіяну здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «KIA Mohave», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» згідно із полісом АО/1924124, за яким ліміт за завдання шкоди майну становить 130 000 грн., франшиза - 2 600 грн. (а.с.12)

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування.

З листа Національного банку України від 03.03.2021 р., адресованому представнику позивача, вбачається, що 05.02.2021р. ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування (страховий акт №18493), однак виплату страхового відшкодування не здійснено, у зв`язку із тим, що 90 денний строк на здійснення виплати страхового відшкодування не сплинув. (а.с.20-21)

Разом з тит, як вбачається із матеріалів справи ТзДВ «Міжнародна страхова компанія» не виплатило позивачу суму страхового відшкодування.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом п.1 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» (далі по тексту - ЗУ «Про страхування») страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

У відповідності зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності з положеннями п. п. 34.1., 34.2., 34.3., 34.4. ст. 34 цього Закону страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) обов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, ТзДВ «Міжнародна страхова компанія», не прийняв рішення і не виплатив у встановлений строк позивачеві страхове відшкодування чим порушив його права, які підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача 1 суми страхового відшкодування, яка з вирахуванням розміру франшизи складає 34 270 грн. 78 коп.

Щодо позовних вимог стосовно відповідача ОСОБА_2 , то суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року № 4 при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також, згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються в замін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 , який є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, що підлягає виплаті страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що складає 6 927 грн. 19 коп. (43 797 грн. 97 коп. - 36 870 грн. 78 коп. = 6 927 грн. 19 коп.)

Такі висновки викладені у постанові Верховний Суду України від 02 грудня 2015 року за результатом розгляду справи № 6-691цс15 та у постанові Верховного Суду / Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 р. у справі № 570/5831/16-ц.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Враховуючи, що договором страхування була передбачена франшиза в розмірі 2 600 грн., вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача.

Крім того, вбачається, що позивач у зв`язку із ДТП поніс витрати на оплату розбирання і дефектування автомобіля «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 1 875 грн. (а.с.22,23)

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми витрат на оплату розбирання і дефектування автомобіля у розмірі 1 875 грн.

Стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_2 завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

ідповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Вивчивши зібрані у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу дійсно завдано моральної шкоди у зв`язку із пошкодженням належного йому майна, що в свою чергу призводить до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, завданих пошкодженням його майна, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості, і приходить до висновку про необхідність зменшення заявленого до стягнення розміру моральної шкоди.

Наданими суду документами позивачем не було доведено обсягу моральних та фізичних страждань, який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірі 6 000,00 грн.

Дана сума є дещо завищеною. Тому з урахуванням викладених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини душевних страждань позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог Відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 500 грн., з яких 1 500 грн. витрати на організацію фіксації пошкоджень та оцінку збитку

Щодо вимоги про стягнення з відповідача, в якості судових витрат 1 500 грн. витрат на організацію фіксації пошкоджень та оцінку збитку, суд вважає, що така вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 ст.138ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 ч.3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Виходячи з аналізу норм ЦПК України витрати на організацію фіксації пошкоджень та оцінку збитку не є судовими витратами, а тому суд відмовляє у їх стягненні.

Разом з тим, позивач має право на пред`явлення вимоги про стягнення 1 500 грн. витрат на проведення оцінки збитку в порядку відшкодування понесених збитків, звернувшись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновку, зробленого у постанові ВС/КАС від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копії договору про надання правової допомоги №19/07/20-ЮІІ/ІL від 16.07.2020 р., укладений між позивачем та адвокатом Конюшко Д.Б., акту виконаних робіт №1 від 14.09.2021 до договору про надання правової допомоги №19/07/20-ЮІІ/ІL від 16.07.2020 р., квитанція до прибуткового касового ордеру №98 від 14.09.2021 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач довів належними доказами, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн., у зв`язку із чим дана сума витрат підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 23, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (код ЄДРПОУ 31236795, місцезнаходження: м. Харків, пр. Гагаріна, 41/2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування в розмірі 34 270 грн. 78 коп., судовий збір в розмірі 602 грн. 21 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 305 грн. 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про ідентифікаційний номер відсутні, адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 6 927 грн. 19 коп., франшизу в розмірі 2 600 грн., суму витрат на розбирання і дефектування автомобіля у розмірі 1 875 грн., моральну шкоду в розмір 2 000 грн., судовий збір в розмірі 235 грн. 50 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 074 грн. 92 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА