Рішення № 10426126, 13.07.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 р. Справа № 1/31

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Соботник В.В.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ТзОВ "Машзавод" вул. Прутська, 16,м.Чернівці, 58000

до відповідача ВАТ"Нафтохімік Прикарпаття" вул.Майданська,5, м.Надвірна, Івано-

Франківської області 78400,

про стягнення коштів в сумі 16424396грн. 67коп., в тому числі 15929058грн. 23коп. основного

боргу з урахуванням індексу інфляції, 495338грн. 44коп. 3% річних.

За участі представників сторін:

Від позивача: Прокопець Б.М. - нач. юридичного відділу, (довіреність №11/2-Т від 08.01.10. )

Від позивача: Соф"як В.В.-представник,, (довіреність №11/8-Т від 08.01.10)

Від відповідача: Полатайко С.С. -юрисконсульт, (довіреність №6-01 від 11.01.10)

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Машзавод” звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік - Прикарпаття" коштів в сумі 16424396грн. 67коп., в тому числі 15929058грн. 23коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 495338грн. 44коп. 3% річних за період з 04.02.08 по 18.06.10.

          В судовому засіданні 13.07.10 позивач подав заяву (вх.№5863), якою відмовляється від позову в частині стягнення інфляційних втрат в повному розмірі та в частині стягнення 3% річних в сумі 95338грн.44коп.

          За таких обставин, предметом спору є вимога про стягнення 14 358 240грн. основного боргу та 400 000грн. 3% річних.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №198/2 від 14.07.08, щодо оплати продукції виробничо-технічного призначення згідно Специфікацій №1,№2 на загальну суму 28716480грн.

          Відповідач в судовому засіданні проти заявленої вимоги не заперечує, факт наявності боргу перед позивачем визнає.

          Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 14.07.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Машзавод” та Відкритим акціонерним товариством "Нафтохімік - Прикарпаття" був укладений Договір купівлі-продажу №198/2 на поставку продукції виробничо-технічного призначення, згідно Специфікацій №1, №2 на загальну суму

28 716 480грн.

          Відповідно до п. 1.1 та п.1.2 Договору позивач зобов"язувався виготовити обладнання згідно специфікацій №1, №2, а відповідач прийняти виготовлене обладнання та здійснити за нього оплату на умовах Договору.

          На виконання умов Договору позивач в установлені строки виконав свої зобов"язання, тобто, виготовив всі позиції Специфікації №1 та Специфікації №2, а відповідач свої зобов"язання згідно п.3.3 договору щодо оплати за обладнання виконав лише частково, зокрема здійснив тільки попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості обладнання в сумі 14 358 240грн.

          Згідно п.3.3 Договору остаточну оплату вартості виготовленого обладнання покупець здійснює на протязі 5(п"яти) банківських днів з моменту підписання актів готовності обладнання до відвантаження.

          Протягом серпня 2008р. - серпня 2009р. представниками відповідача було прийнято виготовлене позивачем обладнання по Специфікаціям №1; №2 та було допущено його до відвантаження, що підтверджується актами приймання, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.12-17).

          З метою врегулювання даного спору в досудовому порядку, на адресу відповідача, позивачем направлялися листи №13/15А-491 від 29.05.09 (а.с.18); №13/15А-509 від 03.06.09 (а.с.19), №13-15А-612А від 06.07.09 (а.с.20); №13-15А-0309 від 19.04.10 (а.с.21) та претензія №11/244-Т від 02.12.09 (а.с.22-24) з вимогою здійснення кінцевої оплати за поставлене обладнання по Договору.

          В матеріалах справи, відсутні будь-які докази надання відповідачем відповіді на заявлену позивачем вимогу та погашення існуючої заборгованості.           

          Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Згідно із частинами 1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.                               Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконував, в повному обсязі за отриманий товар у встановлені договором строки не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 14 358 240грн., що і є предметом позову, доказів погашення якої відповідачем не подано.

          Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На час розгляду справи відповідачем, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не подано суду доказів оплати суми боргу чи доказів у спростування вимог позивача.

          За таких обставин, враховуючи наведене, матеріали справи, неподання відповідачем доказів виконання взятого на себе зобов'язання по оплаті за виготовлене обладнання у встановлені договором строки, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 14 358 240грн основного боргу та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

          Згідно із пунктом 7.1 договору у випадку порушення зобов"язань, що виникають з умов Договору, сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В судовому засіданні позивач подав заяву, в якій відмовився від позову в частині стягнення інфляційних втрат та в частині стягнення 3% річних в сумі 95338грн.44коп.

          Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за Договором купівлі-продажу №198/2 від 14.07.08 відповідачем не спростовано та підтверджується матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 400000грн. 3% річних та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

          Враховуючи подану позивачем заяву про відмову від позову, суд беручи до уваги, що така відмова не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, що є обов"язковою          умовою ч.6 ст.22 ГПК України, приймає відмову від позову.           

          За таких обставин, на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення інфляційних втрат та в частині стягнення 3% річних в сумі 95338грн.44коп. підлягає припиненню.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 80,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік-Прикарпаття" вул.Майданська,5, м.Надвірна, Івано-Франківської області ( код ЄДРПОУ 00152230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машзавод" вул.Прутська,16 м.Чернівці (код ЄДРПОУ 30045061) кошти в сумі 14 358 240 (чотирнадцять мільйонів триста п"ятдесят вісім тисяч двісті сорок)грн. основного боргу та 400000(чотириста тисяч) грн. 3% річних, 22914(двадцять дві тисячі дев"ятсот чотирнадцять)грн. витрат по сплаті державного мита та 212(двісті дванадцять)грн. 07коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

          В частині стягнення інфляційних втрат та в частині стягнення 3% річних в сумі 95338грн.44коп. провадження у справі припинити.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                  В.В. Соботник

Рішення офрмлене та підписане відповідно до вимог ст.84 ГПК УКраїни 19.07.10.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 19.07.10